100.Ізокоста: суть, рівняння, графік. Карта ізокост. Рівновага виробника.

Одного і того ж обсягу виробництва фірма може досягнути, використовуючи різні комбінації факторів виробництва. З іншого боку, витрачаючи кошти на придбання ресурсів, фірма повинна зважати на свої бюджетні можливості. Нехай фірма купує K одиниць ресурсу ка­піталу та L одиниць ресурсу праці, ціна за одиницю цих ресурсів стано­вить відповідно р_K і р_L, а сумарні витрати фірми на усі ресурси дорівнюють C. Якщо усі наявні кошти витратити на придбання лише одного з ресур­сів, то можна купити С/р_K одиниць капіталу або С/р_L, одиниць праці. З'єд­навши ці дві точки, отримаємо ізокосту (рис. 7.7).

Ізокоста показує різні комбінації двох ресур­сів, які можна придбати за наявного рівня витрат та незмінних цін ресурсів. Рівняння ізокости має вигляд р_K* К + р_L*L= С. Нахил ізокости визна­чається співвідношенням цін факторів – р_K/р_L. Подібно як бюджетна пряма у теорії поведінки споживача, ізокоста є межею між можливим та недосяжним для виробника. Усі досяжні комбінації використання двох ресурсів відображаються точками на ізокості та ліворуч від неї.

Якщо фінансові можливості фірми зростають, вона мас змогу придба­ти більшу кількість обидвох ресурсів. Кожному новому рівневі витрат відпо­відає своя ізокоста, яку можна отримати паралельним переміщенням вправо попередньої лінії, оскільки нахил ізокости не змінюється. Сукупність ізокост, які відповідають різним рівням витрат, називають картою ізокост (рис. 7.8).

Зі зміною ціни одного з ресурсів нахил ізокости змінюється. Якщо ціна ресурсу праці зросте до p_L', то витра­тивши усі кошти на придбання лише цьо­го ресурсу, фірма ку­пить його С/p_L' одиниць (рис. 7.9). Зі зниженням ціни праці до p_L", нахил ізокости, навпаки, зменшиться.

Рівновага виробника

Точку рівноваги виробника можна визначити двома різними способам и. Перший з них полягає у тому, щоб за незмінних цін ресурсів та рівня ви­трат фірми на придбання факторів виробництва знайти таку комбінацію витрат, яка забезпечує максимальний обсяг виробництва продукції. Геометрично ця вдача означає суміщення карти ізоквант з даною ізокостою і знаходження точки дотику ізокости та найвіддаленішої з досяжних ізоквант (рис. 7.10, а).

В алгебраїчному вигляді знаходження точки рівноваги озна­чає розв'язання систе­ми рівнянь:

p_K*K+p_L*L=C

MP_K/MP_L=p_K/p_L

Друге з цих рів­нянь, так зване рівняння рівноваги, стверджує, що у точці рівноваги граничні продукти факторів виро­бництва пропорційні їхнім цінам. Геометричний зміст цього рівняння поля­гає у тому, що в точці рівноваги нахил ізокванти збігається з нахилом ізокости. Використавши поняття граничної норми технологічної заміни, рівняння можна переписати у вигляді МRТS_КІ ⁼ p_K/p_L.

101.Ознаки та умови досконалої конкуренції. Основні правила ринкових структур. Попит фірми в умовах досконалої конкуренції.

Конкуренція в перекладі з латині означає «зіштовхуватися». В економічній теорії досконалою конкуренцією називають таку форму організації ринка, за якої виключені всі види суперництва як між продавцями, так і між покупцями. Таким чином, теоретич-не поняття досконалої конкуренції є фактично запереченням зви-чайного для ділової практики і повсякденного життя розуміння конкуренції як суворого суперництва економічних агентів. Доско-нала конкуренція є досконалою в тому сенсі, що при такій органі-зації ринку кожне підприємство зможе продати по даній ринковій ціні стільки продукції, скільки забажає, а на рівень ринкової ціни не зможе вплинути ні окремий продавець, ні окремий покупець.

Традиційно виділяють характерні риси ринку досконалої кон-куренції:

- багато продавців і багато покупців;

- продукція однорідна;

- кожна фірма має дуже невелику частку загального випуску продукції на ринку, менш 1%;

- фірма не цікавиться виробничими рішеннями своїх конку-рентів;

- інформація доступна;

- вхід на ринок і вихід з нього — вільні.

Якщо розглядати повністю конкурентний ринок якоїсь про-дукції, то рівноважні ціна і обсяг на ньому встановлюються внаслідок взаємодії великої кількості конкуруючих учасників як з боку попиту, так і з боку пропозиції (рисунок 7.1 (а)).

Спроба окремої фірми підвищити ціну на свою продукцію бу-де проігнорована іншими фірмами внаслідок, по-перше, абсолют-ної ідентичності продукції, яка однаково доступна покупцям, і вони не будуть платити більше за те, що можна купити за ниж-чою ціною, а по-друге, внаслідок дуже малої частки окремої фірми в загальногалузевому обсязі продажу, що не дозволяє їй вплинути на поведінку решти конкурентів. Зниження ціни порів-няно з рівноважною на конкурентному ринку також неможливе, оскільки виробництво при нижчій ціні реалізації буде збитковим для виробника. Внаслідок цього попит на продукцію окремої фірми на ринку досконалої конкуренції є абсолютно еластичним, а відповідна крива попиту є горизонтальною лінією, що від-повідає рівноважній ціні на галузевому ринку (рисунок 7.1 (б)). Через це фірма на досконало конкурентному ринку є ціноодержу-вачем. Для неї виконується рівність P = AR = MR.

Рисунок 7.1 Ринок досконалої конкуренції

а)встановлення ринкової ціни;

б)попит на продукцію окремої фірми

Основні правила ринкових структур:

ПРАВИЛО 1: фірма повинна припинити виробництво, якщо сумарна виручка від продажу будь-якого обсягу п продукціг не пе-ревищуе змінних витрат виробництва ціеї кількості товарів і послуг, тобто ТR < ТVС.

У випадку, коли всі одиниці товару продаються за однаковою ціною, обидві частини цієї нерівності можна поділити на величину обсягу виробництва £), і правило 1 одержує іншу інтерпре-тацію: фірма повинна припинити виробництво, якщо ціна товару не перевищуе середні змінні витрати, тобто Р <АVС.

Якщо фірма приймає рішення продовжувати виробництво, тобто якщо TR > ТVС, то вона повинна вирішити, який обсяг продукції виробляти. Якщо додатково вироблена одиниця товару дає фірмі виручку, що перевищує вартість виробництва цієї оди-ниці, то фірма одержує від випуску цієї одиниці прибуток. В такому випадку необхідно виробляти цю одиницю товару, розши-рювати виробництво і збільшувати прибуток. Однак, якщо черго-ва одиниця товару приводить до зниження прибутку, то фірма повинна припинити нарощування обсягу виробництва, оскільки, згідно закону спадної віддачі ресурсів (зростаючих граничних ви-трат), подальше розширення виробництва буде тільки збільшу-вати граничні витрати і зменшувати граничну виручку.

ПРАВИЛО 2: щоб одержати максимальний прибуток, фірма повинна виробляти такий обсяг продукції, при якому гранична ви-ручка дорівнює граничним витратам (MR = MC).

Ці правила носять для фірми загальний характер. Вони прий-нятні незалежно від того, на ринку якого типу діє фірма, і назива-ються універсальними правилами ринкових структур.