35. Економічні функції держави. Межі державного регулювання.

Серед значної кількості економічних функції держави можна виділити такі, які є основними, а саме:

1. Розробка й затвердження правових основ економіки.

2. Визначення мети й пріоритетів макроекономічного розвитку.

3. Реалізація соціальних цінностей.

4. Регулювання економічної діяльності, спрямоване на вирівнювання сукупного попиту й пропозиції.

5. Захист конкуренції.

6. Перерозподіл доходів, спрямований на усунення надмірних відмінностей у рівні доходів, властивих ринковій системі.

7. Фінансування суспільних благ і послуг.

8. Регулювання зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку.

9. Стабілізація економіки, яка забезпечує повну зайнятість і стабільний рівень цін.

Розрізняють мінімально необхідні та максимально допустимі межі регулювання. Нижні межі спричинені неспроможністю ринкового механізму саморегулювання економіки розв'язати багато важливих для наступного розвитку економічної системи проблем, про які йшлося вище. Без державного втручання економічна система, а отже підсистема ринкового саморегулювання, існувати не може. Складнішою є проблема щодо верхніх меж державного регулювання економіки. З одного боку, виникає можливість майже повного витіснення ринкових важелів регулювання і встановлення централізованої системи управління економікою з одного центру, що призводить до виникнення адміністративно-командної або державної економіки.

36. Форми, методи та інструменти державного регулювання економіки.

Основні форми державного регулювання:

1. Планування (довготермінове, середньотермінове, короткотермінове). На макрорівні – форма управління народним господарством, що передбачає визначення цілей, розробку планів та їх реалізацію на основі наукового передбачення, що базується на пізнанні економічних законів. На макрорівні планування передбачає складання бізнес-планів, короткотермінових оперативних програм та завдань. Форми:директивне ; індикативне.

2. Програмування – комплексний аналіз стану економіки, виявлення найважливіших проблем, які не можуть бути вирішені за допомогою ринкових важелів,а від так, розробку та реалізацію окремих стратегічних програм.

3. Прогнозування – наукове передбачення тенденцій розвитку економіки на перспективу, передусім, таких макроекономічних показників, як темпи економічного зростання, тенденції розвитку науки і техніки тощо.

Методи державного регулювання:

1. Індикативне планування і програмування це спосіб регулювання економічних процесів за допомогою формування певних цілей розвитку виробництва і створення державою фінансових та інших стимулів для тих господарських одиниць, які діють згідно з державними рекомендаціями.

2. Бюджетно-податкова політика

3. Структурна політика це обґрунтування цілей та характеру структурних перетворень, визначення комплексу заходів щодо підтримки розвитку тих елементів економічної системи, які забезпечують економічне зростання та вирішення актуальних проблем сьогодення.

4. Грошово-кредитне регулювання (через регулювання грошової маси і процентної ставки) і цінове регулювання (корекція рівня цін товарного ринку);

5. Антимонопольна політика - економічна політика, спрямована на запобігання монопольній діяльності, її обмеження та припинення, а також на розвиток конкуренції.

Державне регулювання економіки спирається на систему державних інструментів (регуляторів). Залежно від їхньої природи всі державні інструменти можна поділити на три види:

1. правові - законодавчі та підзаконні документи, які регламентують основні напрями й правила економічної діяльності господарських суб'єктів та окремих громадян.

2. Адміністративні інструменти - це укази, постанови та розпорядження виконавчих органів, які дозволяють, забороняють, обмежують чи нормують окремі види

3. Економічні інструменти - макроекономічне планування, державний бюджет, податки, гроші, кредит, ціни, заробітна плата.