- •1. Поняття «культура».
- •2. Поняття «цивілізація».
- •3. Поняття «традиція».
- •4. Поняття «національна культура».
- •5. Дохристиянські вірування слов*ян.
- •6. Особливості української міфології та головні її персонажі.
- •7. Джерела української культури.
- •8. Трипілька культура та її пам’ятки.
- •9. Скіфський період праукраїнської історії, його пам’ятки.
- •10. Культурні наслідки християнізації Київської Русі.
- •11. Кирил та Мефодій – перші просвітники слов’ян.
- •13. Пам’ятки архітектури Київської Русі
- •15.Роль галицько волинського князівства в розвитку кул.
- •16. Велике Князівство Литовське: особливості взаємодії давньоруської та литовської культур.
- •17. Католицька експансія та її наслідки в культурі хіv-хv ст.
- •18. Поширення в українських землях ідей Гуманізму та Реформації.
- •19. Розвиток гуманістичних ідей в українській культурі хv- хvі ст..
- •20.Братства.
- •21. Особливості Реформаційного руху.
- •23. Роль козацтва у становленні української національної культури.
- •25. Київсько-Могилянська академія, її роль в українській культурі
- •26. Початок книгодрукування в українськиї землях
- •27. Полемічна література в Україні хvі- хvіі ст.
- •Постать і. Мазепи в українській культурі.
- •32.Петро Могила – політичний та культурний діяч України.
- •33.Розвиток музичної культури та музикознавства у хvіі-хvііІст.
- •34.Розвиток образотворчого мистецтва в українській культурі хvііі ст.
- •35. Особливості українського бароко.
- •Вплив української культури на розвиток культурних процесів Росії
- •Григорій Сковорода — просвітитель, філософ, поет
- •1. Культура України першої половини хiх ст.
15.Роль галицько волинського князівства в розвитку кул.
Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі. При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Великий вплив на культуру регіону мала православна церква, яка, попри політичні негаразди, зберігала основні культурні традиції. Культура Галицько-Волинського князівства стала однією зі складових частин формування української культури. Освіта в Галицьких і Волинських землях продовжувала традиції Київської Русі. При церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. Поширеним було й навчання на дому, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах. У Галицькій і Волинській землях також існували бібліотеки при монастирях і князівських палатах, де можна було поглибити свої знання. Знайдені предмети для письма, написи на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці (мітки) засвідчують, що серед ремісників, купців, бояр і дружинників була поширена грамотність. Про значне поширення освіти, принаймні серед заможних кіл населення Галицько-Волинського князівства, опосередковано свідчать пам’ятки давньоруської писемності ХІІ—ХІІІ ст. До нашого часу не збереглися пам’ятки світської літератури Галицько-Волинської Русі, хоча їхнє існування безсумнівне. До таких творів деякі дослідники зараховують «Повість про осліплення Василька». Літописання в Галицько-Волинському князівстві мало свої особливості. Одні дослідники вважають, що воно було продовженням традицій київських літописців, інші стверджують, що тут існувала зовсім інша традиція. Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис». Наявність мурованих будівель є вагомим свідченням розвитку того чи іншого регіону. Спочатку мурованими були лише храми і князівські палати. У ХІІ—ХІІІ ст. сформувалися Волинська і Галицька архітектурні школи. На волинських будівничих відчутний вплив справила Київська школа, а галицькі архітектори використовували як традиції Київської Русі, так і надбання західноєвропейських майстрів. Серед збережених часом монументальних споруд є Успенський собор у Володимирі-Волинському. У Галичі будували не з цегли, а з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. До особливостей галицької архітектури належить також спосіб облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, із рослинними та геометричними орнаментами. У ХІІІ ст. в Галицько-Волинському князівстві велося активне будівництво міст і фортець. Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинського князівства. Вона представлена монументальним живописом (фресками) та іконами. Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ними були розписані головні храми Волині й Галича. У той же час фрески знаходять широке поширення в князівських палатах. При оформленні храмів на Галичині та Волині акцент робився на іконах, які утворювали цілі ансамблі. Попервах храми прикрашалися двома великими за розмірами іконами, що нагадували фресковий розпис. Згодом на Волині та Галичині постали власні школи іконопису. Відомі й інші пам’ятки галицького живопису ХІV ст., яким притаманні висока майстерність живописців, виразна індивідуальність, поєднання візантійських традицій, давньоруської спадщини й струменя місцевого народного мистецтва. Ще одним видом мистецтва, який набув поширення в Галицько-Волинському князівстві, була скульптура. Даний вид мистецтва розвивався у формі рельєфу, яким прикрашалися храми. Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою, розквіт якої припадає на ХІІІ ст. Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє. На території Галицько-Волинського князівства археологи виявили багато скарбів з усілякими ювелірними прикрасами. Культура Галицько-Волинського князівства мала значні здобутки. Вона залишила по собі зразки, які вражають своєю майстерністю й досконалістю. Будучи складовою культури Русі, вона мала значні відмінності, які були спричинені місцевими умовами й культурними впливами сусідів.