23. Роль козацтва у становленні української національної культури.

За сучасних умов, при відкритості усіх історичних джерел, вкрай необхідно звертатися до славної історії запорізького козацтва, привертаючи особливу увагу до його найкращих традицій в історії становлення України, як козацької держави. В історичному минулому українського народу було таке неповторне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Микола Гоголь писав у творі "Тарас Бульба".Свою безмежну любов та повагу до козацтва український народ висловив у численних піснях, думах, легендах та переказах. При цьому, прагнучи зберегти набуте під час існування козацтва, народ створив прислів'я. Багато істориків досліджували діяльність українського козацтва. Серед них особливо виділяються: Д. Яворницький; І. Крип'якевич; В. Голобуцький; М. Брайчевський; О.Апанович; М. Костомаров, Г. Хоткевич. Запорізьке військо виробило блискуче військове мистецтво. Козацтво своєю військовою діяльністю не допустило, щоб Україна зникла з карти світу. Але не тільки військовою діяльністю займалося козацтво, а й хліборобством. Своєю вільною, без феодального примусу й кріпаччини працею на землі українське козацтво розвинуло передову економіку. На Запорізькій Січі, де ніколи не було кріпацтва, уперше в Європі склалася прогресивна форма багатогалузевого господарства фермерського типу – запорізький зимівник. До такої ж творчої історичної діяльності козацтва слід зарахувати також його державне будівництво. У самому процесі формування козацтва в збройні сили України була закладена ідея державності. Згодом Запорізька Січ з військової бази козацтва розвинулася спочатку у військовий і політичний центр українського народу, а згодом склалася державна система – козацька республіка. Однак Запорозька Січ у своїй своєрідності з послідовним демократичним устроєм була першою в Європі такою республікою. Історичні джерела засвідчують також про високий рівень освіти на Україні, зокрема на Січі в ХVI – XVІІІ ст. Петро Конашевич Сагайдачний сприяв розвитку української освіти та культури За його ініціативою запорізьки козаки почали надавати матеріальну підтримку братствам. У ході боротьби братства створюють свої школи. У 1620 р. П. Сагайдачний разом з усім Військом Запорізьким вступає до Київського братства. Це була подія великого політичного значення, яка свідчить про участь Січі в суспільно-політичному і культурному житті України. Участь Запорізької Січі в створенні Києво-Могилянської колегії свідчить про активну громадянську позицію та високий рівень духовності козацтва. Осередки освіти існували безпосередньо і на запорізьких землях – паланках, а також у фортеці Січі. В школі навчали письма, церковного читання, співу та музики. Ще одним показником освіченості запорізького козацтва було шанобливе ставлення до книги. Ознакою розвитку освіти в Україні була її відносна демократичність – поширення досягнень культури на козацтво. Виникнення гетьманату – козацької держави – сприяло поширенню на всі українські землі тих політичних, ідеологічних, культурних ідеалів, які виробило в собі запорізьке козацтво. Таким чином козацтво використовують у якості підґрунтя для формування на сучасному рівні української національної державотворчої ідеї.

24. Козацькі літописи, їх культурне значення.

Літописи козацької доби належать до найцінніших пам'яток української писемності та найважливіших історичних та українознавчих джерел ХVІІ-ХVІІІ ст. Вони мали величезний вплив на розвиток українознавства, всіх його концентрів, збагатили джерельну базу українознавчих досліджень. Українознавча цінність літописів козацької доби полягає в тому, що вони досить повно відбивають особливості епохи і містять унікальні відомості про найважливіші події ХVІІ - початку ХVІІІ ст., виступають як пам'ятки усної та писемної мови і в такий спосіб дотичні до кожного з концентрів українознавства, включаючи етногенез українського народу, формування української нації, створення Козацько-гетьманської держави, розвиток культури, мови, ментальності українців, боротьбу за волю і незалежність. Незамінне значення козацьких літописів і для з'ясування процесу формування української національної ідеї, її конкретизації в умовах Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького та в подальший період. В арсеналі козацького, тобто українського літописання ХVІ - ХVІІІ ст., найважливіше місце посідають: "Літопис Самовидця", "Літопис Самійла Величка" та "Літопис Григорія Грабянки". До літописних пам'яток козацької доби відносять також літописні записи родини Лизогубів, "Уманський літопис" у складі хроніки Ф.Сафоновича, "Літописець" Василя Дворецького та ін. Проблематика козацького літописання тісно пов'язана з темою національно-визвольного руху, боротьби за відновлення козацьких вольностей та української державності. Червоною ниткою через усі літописи проходить ідея захисту автономних прав козацтва та всього українського народу. Їх автори мали за мету не тільки зафіксувати для потомків героїчні сторінки української минувшини, але й закласти в суспільній свідомості національну ідентичність, розуміння необхідності відродження української державності, розвитку національної культури і мови. Козацькі літописці зробили важливий крок на шляху поступового переходу від систематизації фактів і описування подій до їх осмислення і пояснення. Відомо, що козацькі літописи призначалися не стільки для нащадків, скільки для сучасників і служили моральною підтримкою у визвольній боротьбі українського народу проти польського і російського поневолення, важливою психологічною підмогою для захисту козацьких "прав та вольностей". Лейтмотивом козацьких літописів є ідея визволення України, досягнення нею автономії та соборності українських етнічних земель і українського народу, яку їх автори черпали з досвіду минулого, з тогочасної усної народної творчості, фольклору, образотворчого мистецтва. Літописці, більшість яких вийшли з кола військових канцеляристів, послідовно розвивали думку про необхідність єдності всіх українських земель, а деякі з них навіть відстоювали їх політичне об'єднання у єдиній козацькій державі. Цінні для українознавства відомості козацьких літописів забезпечили тяглість української історіографії, своїм змістом заповнили серйозну прогалину в знаннях про Україну й українців. Аналізуючи значення козацьких літописів для розвитку українознавства, доцільно звернути увагу на їх досить багату і різноманітну джерельну базу. Отже, козацькі літописи відіграли винятково важливу роль у розвитку українознавства.