- •1. Поняття «культура».
- •2. Поняття «цивілізація».
- •3. Поняття «традиція».
- •4. Поняття «національна культура».
- •5. Дохристиянські вірування слов*ян.
- •6. Особливості української міфології та головні її персонажі.
- •7. Джерела української культури.
- •8. Трипілька культура та її пам’ятки.
- •9. Скіфський період праукраїнської історії, його пам’ятки.
- •10. Культурні наслідки християнізації Київської Русі.
- •11. Кирил та Мефодій – перші просвітники слов’ян.
- •13. Пам’ятки архітектури Київської Русі
- •15.Роль галицько волинського князівства в розвитку кул.
- •16. Велике Князівство Литовське: особливості взаємодії давньоруської та литовської культур.
- •17. Католицька експансія та її наслідки в культурі хіv-хv ст.
- •18. Поширення в українських землях ідей Гуманізму та Реформації.
- •19. Розвиток гуманістичних ідей в українській культурі хv- хvі ст..
- •20.Братства.
- •21. Особливості Реформаційного руху.
- •23. Роль козацтва у становленні української національної культури.
- •25. Київсько-Могилянська академія, її роль в українській культурі
- •26. Початок книгодрукування в українськиї землях
- •27. Полемічна література в Україні хvі- хvіі ст.
- •Постать і. Мазепи в українській культурі.
- •32.Петро Могила – політичний та культурний діяч України.
- •33.Розвиток музичної культури та музикознавства у хvіі-хvііІст.
- •34.Розвиток образотворчого мистецтва в українській культурі хvііі ст.
- •35. Особливості українського бароко.
- •Вплив української культури на розвиток культурних процесів Росії
- •Григорій Сковорода — просвітитель, філософ, поет
- •1. Культура України першої половини хiх ст.
25. Київсько-Могилянська академія, її роль в українській культурі
У 1632 р. з ініціативи київського митрополита Петра Могили було створено Києво-Могилянський колегіум. У 1670 році отримав статус академії. Курс навчання в академії тривав 12 років і складався з восьми або семи ординарних класів. До неординарних зараховували класи іноземних, класи історії, географії, математики; класи музики і малювання. Наприкінці XVIII ст. з´явилися класи домашньої і сільської економіки, а також медичний. Церковнослов´янська, руська (книжна українська), латинська мови вивчались у граматичних класах. Із діяльністю Києво-Могилянської академії пов´язані здобутки українського теоретичного і практичного мовознавства XVII — початку XIX ст. Там працювали учений і церковний діяч Мелетій Смотрицький, лексикограф Памво Беринда, укладачі «Лексикона славено-латинського» Єпіфаній Славинецький (?—1675) і Арсеній Корецький-Сатановський (? — прибл. 1653), автори підручника з грецької мови Варлаам Лащевський (прибл. 1704—1774) та посібника з польської граматики Максим Сімигиновський. Вихованцями академії були також лексикограф Яків Блоницький (1711—1774), засновник новоукраїнської граматичної традиції Олексій Павловський (прибл. 1770 — прибл. 1822) та ін. Значним є внесок Києво-Могилянської академії у розвиток давньоукраїнської літератури, вивчення теорії поетичного мистецтва, теорії красномовства (церковного і світського). Літературна творчість і теоретичні праці могилянців з поетики і риторики вплинули на духовні і літературні процеси в Росії, в Білорусі, в Молдові. В академії діяла школа графіки. Києво-Могилянська академія сприяла також розвитку музичного мистецтва в Україні. Це прискорило входження України в загальноєвропейський музичний процес, позитивно позначилося на розвитку музичної теорії, співочої, вокально-хорової практики, формуванні композиторської школи. Учені і діячі Києво-Могилянської академії зробили значний внесок у розвиток української історичної думки. Діяльність академії дала поштовх глибоким внутрішнім змінам в українській церкві, докорінним зрушенням у способі мислення духівництва, розвитку православного богослов´я, виникненню професійної філософії, запровадженню західних освітніх моделей. У науковій літературі не було однозначної оцінки ролі Києво-Могилянської академії, як і цієї доби загалом, в історії України. Кожен трактував її по своєму.
26. Початок книгодрукування в українськиї землях
Точна дата початку книгодрукування на українських землях нам невідома. Дослідники тривалий час дотримувались думки, що першою друкованою книгою був «Апостол», виданий у Львові Іваном Федоровим у 1574 р. Разом із Петром Мстиславцем вони заснували у 1564 р. друкарню в Москві, де видали «Апостол», а в 1565 р. «Часовник» для церковних потреб. Однак діяльність першо-друкарів у Москві тривала недовго. Переслідувані властями світськими і духовними, вони змушені були виїхати у Велике князівство Литовське. Тут у маєтку литовського гетьмана Г. Ходкевича, потомка давнього українського роду, в м. Заблудові друкарі видали у 1568—1569 рр. «Євангеліє учительне» і «Псалтир». Після того їх дороги розійшлися: Петро Мстиславець переїхав до Вільна і з допомогою міщан Кузьми та Луки Мамоничів відкрив друкарню, де було видано «Євангеліє» (1575 р.) і «Псалтир» (1576 р.). В свою чергу, Іван Федоров у Заблудові опублікував «Псалтир з часословцем» (1570 р.). На цьому Заблудівська друкарня припинила свою діяльність. Наприкінці 1572 р. Іван Федоров переїхав до Львова — важливого на той час економічного і культурного центру України. Тут за допомогою міщан він заснував друкарню і 1574 р. видав «Апостол» і «Буквар» («Азбуку»). Слідом за львівською та острозькою друкарнями були організовані й інші, які діяли не лише у містах (Київ, Рогатин), але й в селах при монастирях (Крилос, Стрятин, Почаїв, Угерці). Значний внесок у розвиток книгодрукування зробили С. Будзина, Т. Земка, Я. Шеліга, С. Рогаля, мандрівний друкар П. Людкевич та ін. Серед стародруків у XVI ст. з'явились численні твори українською мовою, а також переклади з південно-слов'ян-ських оригінальних творів. Визначною пам'яткою перекладної літератури є «Пересопницьке Євангеліє», перекладене з болгарської мови на слов'яно-руську Михайлом Василевичем із Сянока (1556—1561 рр.).