1. Концепція сучасного операційного менеджменту в системі управління

У загальному значенні в науці під „концепцією” розуміється система поглядів на об'єкт, властивість, явище, процес тощо. Щодо операційного менеджменту, то під концепцією слід розуміти:

1) систему наукових знань, що формують теоретичну базу прак­тики керування операційною системою (операціями);

2) систему розробки і забезпечення науковими рекомендаціями практики операційного менеджменту.

Отже, концепція включає не тільки теоретичне обґрунтування необхідності регулювання операцій, але і є передумовою для роз­робки практичних рекомендацій у частині удосконалення механіз­му керування операціями, а надалі – й операційними системами.

Спробуємо стисло охарактеризувати концепцію операційного менеджменту у вигляді евентуальної схеми:

Операційний менеджмент є неоднорідним як за теоретико-методологічним обґрунтуванням, так і за конкретно-прикладним значенням. Це не дивно, адже наука і практика можуть сповіду­вати різні концепції операційного менеджменту, вибудовувати різно­манітні його моделі. Однак, якщо під концепцією операційного ме­неджменту розуміти систему поглядів, спрямовану на раціоналі­зацію і підвищення ефективності операційних систем через оптимізацію і раціоналізацію операцій, то, напевно, доцільно виділи­ти аналітичну, технологічну й інтегральну концепції.

Аналітична концепція – первісний класичний підхід до операційного менеджменту як до теоретичної науки, об'єктом вив­чення якої є керування операціями й операційними системами.

Технологічна концепція базується на основах системо­техніки і системоаналізу, що використовуються як для моделю­вання власне операцій і операційних систем, так і їхнього синтезу. Автоматизація операцій сполучається з використанням сучасних інформаційних технологій для вирішення складних проблем керу­вання операціями й операційними системами.

Інтегральній концепції можна пророкувати перспек­тивність і популярність. Вона покликана відбивати нове розуміння бізнесу, коли окремі операції будуть розглядатися як деякі центри бізнес-активності чи аналогічні структури, об'єднані в інтеграль­ному процесі керування операційними системами для більш по­вного і якісного задоволення клієнтів відповідно до їхніх специфіч­них потреб і цілей бізнесу.

Практичним втіленням таких концепцій стали різні систе­ми керування виробничими операційними системами, розроб­лені в США і Японії. Вони широко поширені в Західній Європі. Це такі системи:

- (ОРТ) – оптимізовані ви­робничі технології (розробка фахівців з США й Ізраїлю);

- (JIT) – „точно вчасно”;

- kanban – „канбан”.

У цих операційних системах винятково реалізуються основні функції операційного менеджменту – планування, організація, мо­тивація, контроль і координація.

2. Сутність операційного менеджменту

Операційний менеджмент – це усі види діяльності, що пов’язані із перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації, покупців .

Операційний менеджмент – управління діяльністю, що пов’язана зі створенням товарів чи послуг.

Основна мета операційного менеджменту – забезпечити ефективне та раціональне виконання операцій.

Сутність операційного менеджменту виражається у функціях або завданнях, для рішення яких він призначений. Ці функції були сформульовані ще А. Файолем:

– Планування – реалізуючи цю функцію, підприємець аналізує стан організації, формулює майбутні цілі й завдання, розробляє стратегію дій. В операційному менеджменті за допомогою функції планування визначається, яку кількість товару може продати підприємство, як буде відбуватися процес виробництва (яке потрібно устаткування, як його краще розмістити, скільки буде вироблятися продукції протягом дня, тижня, кварталу, місяця), скільки буде потрібно ресурсів для виконання виробничої програми, скільки сировини потрібно закупити

– Організація – реалізація наміченого плану. Це забезпечення найкращого використання машин, персоналу, сировини, поділ і кооперація праці, організація нормальних умов роботи.

– Координація – керування спільною діяльністю персоналу, для досягнення загальних цілей.

– Мотивація – стимулює високу якість робіт й активність співробітників.

– Контроль – визначає стандарти, норми витрати ресурсів, ведуть облік і контроль якості продукції, облік виготовлення продукції.

На сучасному етапі в операційному менеджменті застосовують чотири методи управління: організаційні, адміністративні, економічні та соціально-психологічні . Сутність цих методів така:

1) Організаційні – перш, ніж починати будь-яку діяльність, необхідно все правильно організувати: розробити регламенти, норми, правила. Тобто спочатку потрібно створити фірму, розставити по місцях людей, дати їм завдання, показати, що потрібно робити, й уже після цього керувати людьми.

2) Адміністративні – методи владної мотивації. Вони зводяться до примусу людей, застосовуються в армії та ін. подібних структурах. Умовою застосування таких методів є безальтернативність виконання поставлених завдань, мінімальна самостійність виконавців, у результаті чого вся відповідальність лягає на керівника, що віддає розпорядження.

3) Економічні – на відміну від адміністративних методів передбачають непрямий вплив на об'єкт керування. Виконавцю вказують тільки цілі й загальну лінію поведінки, а найкращий шлях досягнення поставлених цілей він шукає сам. Ініціатива вигідна для працівника, тому що всіляко заохочується й винагороджується, насамперед, грошовими виплатами. Ці методи керування можуть виявитися обмеженими при керуванні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші є важливим, але не самим головним стимулом до роботи.

4) Соціально-психологічні – допомагають формувати сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, виявляють і розвивають індивідуальні здібності кожного працівника.