5. Засоби і методи подолання протидії розслідуванню

Існуючі в слідчій практиці і розроблені криміналістикою і теорією опера­тивно-розшукової діяльності засоби і методи подолання протидії розсліду­ван­ню можна розділити на дві групи:

• засоби і методи подолання спроб приховання злочинів;

• засоби і методи подолання інших форм протидії розслідуванню.

Засобами і методами подолання спроб приховування злочинів, якими володіє слідчий, є, насамперед, слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, звернення за допомогою до населення і до засобів масової інформації. Розглянемо найбільш значимі з них докладніше.

Слідчий огляд. Значення цієї слідчої дії у всіх її різновидах для цілей подолання протидії розслідуванню є вкрай важливим. Особливо суттєва роль огляду місця події.

При виникненні версії про інсценування обстановки злочину під час огляду місця події виявляються так звані негативні обставини, тобто обставини, що суперечать уявленню про звичайний хід речей у даній ситуації. Ці обста­вини можуть проявлятися в наявності чи відсутності на місці події того, що необхідно, тобто того, що мусило б бути, якби мала місце передбачувана подія. Йдеться про кількісну чи якісну невідповідність обстановки місця події чи її деталей уявленню про подію та її механізм. Наприклад, відсутність ознак отруєння чадним газом при виявленні після пожежі обгорілого трупа або води в легенях потопельника тощо. Іноді такими негативними обставинами слугують не викликані потребою ушкодження замикаючих пристроїв, явно невиправдане безладдя в торговому чи складському приміщенні та ін. Виявлення негативних обставин служить вирі­шальним засобом викриття інсценувань.

Не менш важливі результати можна отримати під час провадження інших видів слідчого огляду – огляду речових доказів, транспортних засобів та особливо огляду документів. Останній дозволяє не тільки виявити сліди фальсифікації, підробки документа, але й дії, пов’язані зі зміною місця зберігання документа, його використанням у злочинних цілях тощо.

Допит. Основне завдання цієї слідчої дії в аспекті проблеми подолання протидії розслідуванню – викриття допитуваного в неправді, у спробах прихо­ва­ти, утаїти або спотворити істину. З метою вирішення цього завдання криміна­ліс­тикою розроблений ряд тактичних прийомів, що можуть застосо­ву­ва­ти­ся ком­плекс­но, як проста тактична комбінація, чи окремо. Такі прийоми можуть бути логічними, психологічними, тактичними або комплексними.

Серед прийомів логічного характеру найбільш розповсюдженим є пред’яв­лення доказів, що викривають особу у вчиненні злочину. Для цього можуть бути використані показання інших співучасників вчинення злочину, свідків, потер­пілих, документи, висновки експертів, дані криміналістичних обліків тощо. Вплив на допитуваного показань, що його викривають, посилиться, якщо продемон­струвати відео- або звукозапис допиту цих осіб. У такому випадку прийом має комплексний – логічний і психологічний – характер.

Дієвим прийомом логічного характеру є демонстрація можливостей судової експертизи у дослідженні речових доказів. Допитуваному роз’яснюється, що обставини, які його викривають, можуть бути об’єктивно встановлені експертним шляхом, тому їх неможливо спростувати; демонструється, як результати експерт­ного дослідження будуть використані для спростування обраної ним позиції і як вони вплинуть на зміну лінії його поведінки і стосовно співучасників, і в цілому стосовно результату розслідування справи.

З числа прийомів психологічного характеру варто вказати, насамперед, на переконання в необхідності для допитуваного змінити свою позицію у справі, дати правдиві показання. Щоб домогтися в цьому успіху, варто роз’яснити допитуваному значення для пом’якшення його участі каяття у вчиненому, щиросердого визнання, при груповому злочині – значення факту визнання першим із співучасників. Визнанню може сприяти і вказівка на незначність його ролі в злочинній діяльності групи порівняно з ролями інших співучасників тощо.

Значний психологічний вплив можуть мати і деякі варіанти використання фактора раптовості. Це передача допитуваному інформації про несподівані для нього обставини, наприклад повідомлення про існування особи, що, на його думку, ніяк не могло бути відомо слідчому, про потерпілого, якого він вважав убитим чи загиблим та який може дати показання, що викривають допитуваного, про предмети, виявлення і використання яких слідчим допитуваний не вважав за можливе або про які він взагалі не знав.

На психологічний вплив розрахована й очна ставка, під час проведення якої, щоправда, виникає певний ризик: особа, що дає, на думку слідчого, правдиві по­ка­зання, під впливом іншого учасника очної ставки може їх змінити в негатив­ний для слідства бік. Така ж небезпека виникає і при пред’явленні для впізнання, але сам факт пред’явлення для впізнання особи, яку, наприклад, підозрюваний вважав помер­лою, може спра­ви­ти на нього дуже сильний психологічний вплив.

Розглянемо також ряд прийомів тактичного характеру.

Раптовість – цим узагальненим терміном визначається ряд тактичних прийо­мів допиту, заснованих на використанні фактора раптовості: несподіване повідомлення допитуваному про намір провести після допиту ту чи іншу слідчу дію, що, на думку допитуваного, провести неможливо внаслідок непоін­фор­мо­ва­ності слідчого про відповідні обставини (наприклад, про проведення обшуку в такому місці, про яке слідчий не мав би, на думку підозрюваного, знати); поста­нов­ка неочікуваних для допитуваного питань тощо.

Допущення легенди – допитуваному надається можливість безперешкодно ви­кла­дати свою неправдиву легенду з метою згодом її детально спростувати. Цей при­йом комбінаційно поєднується з прийомом припинення неправди, коли викла­ден­ня легенди переривається слідчим у найуразливішому її місці і починається процес спростування шляхом пред’явлення доказів, з використанням фактора раптовості.

Повторність – вимога слідчого повторити ту чи іншу частину показань з метою виявлення суперечностей, розбіжностей. Цей прийом може бути реалізо­ва­ний і шляхом самостійної слідчої дії – повторного допиту, проведеного з макси­маль­ною деталізацією показань у розрахунку на те, що вигадані деталі запам’ято­вуються погано і при повторенні показань можуть бути змінені чи упущені допитуваними.

Відволікання уваги чи непрямий допит. Суть цього прийому в тому, що слідчий, наперед знаючи, що не одержить правильної відповіді на основні запитання, що його цікавлять, ставить ряд інших, менш «небезпечних» з позиції допитуваного запитань, але у відповідях на які можуть міститися відомості, що належать до основних питань.

Цей тактичний прийом комбінаційно може поєднуватися з прийомами форсування темпу допиту й інерції. Під останньою розуміють непомітне переведення допиту з однієї сфери в іншу в розрахунку на те, що допитуваний «за інерцією» проговориться.

Проговорка – прийом реалізується не тільки з використанням «інерції», але й шляхом прискорення темпу допиту, постановки несподіваних запитань. При цьому варто розрізняти випадкову проговорку від проговорки про обставини, як правило, відомі тільки особі, причетній до злочину, що саме і важливо для слідчого.

Вичікування. Під час допиту робиться перерва для того, щоб у психічному стані допитуваного та його позиції відбулися зміни внаслідок здійсненого впливу.

Створення заповнювання. Підкреслення слідчим нез’ясованих місць у справі викликає у допитуваного прагнення «заповнити» прогалини відповідно до логіки його показань, що призводить до суперечностей у показаннях допитуваного щодо обставин справи.

Виклик – спонукання допитуваного до пояснення обставин, вже забезпечених доказами, з позиції його лінії поведінки.

Крім цих тактичних прийомів викриття в неправді, тим же цілям може служити така слідча дія, як відтворення обстановки і обставин події.

Істотна роль у подоланні протидії розслідуванню приділяється судовій експертизі, за допомогою якої встановлюються справжні обставини справи, викриваються інсценування і здобуваються аргументи, що викривають винних та інших осіб у неправді.

Коли йдеться про протидію у формі приховання злочину, значна роль у її подоланні відводиться оперативно-розшуковим заходам, проведеним за дорученням слідчого. Вони проводяться в рамках розслідування кримінальної справи на розсуд оперативного працівника, можуть проводитися незалежно від слідчих дій, а можуть співвідноситися з ними в оперативно-тактичній комбінації. Особливо ефективні такі заходи, як опитування громадян, наве­дення довідок, спостереження, обстеження різних об’єктів, прослу­хову­вання телефонних переговорів і зняття інформації з технічних каналів зв’язку.

Засоби і методи подолання протидії розслідуванню з боку «зовнішніх» суб’єктів, що усвідомлюють протиправність своїх дій, в основному, носять оперативно-розшуковий характер, особливо на початковому етапі розслідування. Саме оперативним шляхом з’ясовують причини протидії, міру причетності протидіючих осіб до події злочину, мотиви і мету протидії. Якщо йдеться про втручання в діяльність слідчого безпосередньо, вивчаються законність вимог, обґрунтованість наданих йому вказівок тощо.

При прямому тиску на слідчого, примушуванні його до здійснення незаконних чи необґрунтованих дій з боку його безпосереднього керівництва чи вищестоящих посадових осіб проводиться так зване службове розслідування, яке може закінчитися порушенням кримінальної справи.

При явно протиправних зазіханнях на слідчого умовами їхнього припинення є добровільне й повне інформування про ці факти слідчим компетентних інстанцій, вживання оперативних заходів із забезпечення безпеки слідчого і його близьких від злочинних зазіхань, а за наявності достатніх підстав – порушення кримінальної справи за ознаками замаху на хабарництво, погрози вбивством та інших злочинів.

Якщо суб’єкти протидії сумлінно помиляються стосовно обставин справи, особи винного, дій органу розслідування і при цьому не здійснюють протиправних вчинків і не переслідують особистих цілей, то засобом подолання такої протидії служить роз’яснення їм слідчим – переважно керівником слідчого підрозділу – помилковості зайнятої ними позиції. Крім офіційної письмової відповіді на заяви та скарги, що надійшли від таких осіб, доцільна й офіційна бесіда з ними для переконання в необґрунтованості їхніх побоювань і претензій. З цією ж метою можуть практикуватися виступи слідчого та інших посадових осіб у трудових колективах, у засобах масової інформації. Зрештою, для усунення конфліктної ситуації у виняткових випадках допускається на розсуд слідчого і за умови збереження слідчої таємниці ознайомлення цих осіб з окремими обставинами й матеріалами справи.