- •Рецензенти
- •1. Поняття та зміст протидії розслідуванню
- •2. Основні суб’єкти та причини протидії розслідуванню
- •3. «Внутрішня» протидія розслідуванню у формі приховання злочину, її наслідки та причетні до неї особи
- •4. Форми і способи «зовнішньої» протидії розслідуванню
- •5. Засоби і методи подолання протидії розслідуванню
- •6. Взаємодія слідчого з оперативними працівниками як засіб подолання протидії розслідуванню
- •7. Процесуальні засоби подолання протидії розслідуванню
- •Список використаних джерел
- •04050, М. Київ, вул. Мельникова, 81 б.
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КАДРІВ
Кафедра нагляду за додержанням законів органами,
які проводять оперативно-розшукову діяльність,
дізнання та досудове слідство
О.В. Геселев
ТАКТИКА ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
В УМОВАХ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ
Лекція
Київ
2011
УДК 343.985
Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Національної академії прокуратури України (протокол № 37 від 23 червня 2011 року).
Геселев О.В.
Тактика досудового слідства в умовах протидії розслідуванню: лекція / О.В. Геселев. – К.: Національна академія прокуратури України, 2011. – 32 с.
Рецензенти
З.А. Тростюк – завідувач кафедри кримінального права та процесу Київського університету права НАН України, кандидат юридичних наук, доцент;
І.В. Рогатюк – старший помічник Генерального прокурора України, старший радник юстиції, кандидат юридичних наук, доцент.
Автор
О.В. Геселев – професор кафедри нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України.
© Національна академія прокуратури України, 2011
ПЛАН
Поняття та зміст протидії розслідуванню ................................................ 4
Основні суб’єкти та причини протидії розслідуванню ........................... 6
«Внутрішня» протидія розслідуванню у формі приховання злочину,
її наслідки та причетні до неї особи .......................................................... 8
Форми і способи «зовнішньої» протидії розслідуванню ........................ 14
Засоби і методи подолання протидії розслідуванню .............................. 16
Взаємодія слідчого з оперативними працівниками
як засіб подолання протидії розслідуванню ............................................ 20
Процесуальні засоби подолання протидії розслідуванню ..................... 24
Список використаних джерел ....................................................................... 30
1. Поняття та зміст протидії розслідуванню
Проблема протидії розслідуванню набула останнім часом особливої актуальності. Це спричинено розмахом організованої злочинної діяльності, тісно пов’язаної з корумпованістю працівників владних структур і правоохоронних органів. Раніше під протидією розслідуванню розуміли переважно різні форми і способи приховування злочинів, зараз протидія розслідуванню може бути визначена як умисна діяльність з метою перешкоджання вирішенню завдань розслідування і в результаті встановленню істини у кримінальній справі.
Недостатньо ефективне подолання протидії розслідуванню – одна з причин якісного і кількісного погіршення показників діяльності правоохоронних органів. Успішною протидією органам правопорядку можна пояснити і високий рівень латентної злочинності в країні.
На сучасному етапі розвитку криміналістичної науки активно формується система теоретичних та практичних знань про складний комплекс різних за своєю природою, цілями та суб’єктами здійснення дій, які мають назву протидія розкриттю та розслідуванню злочинів [1; 5; 7; 8; 9; 11; 12; 16]. Незважаючи на те, що протидія розслідуванню активно вивчається вченими-криміналістами вже багато років, це питання досі залишається актуальним.
З огляду на багатогранність і складність зазначеної проблематики не можна вважати її повністю розробленою. Вона потребує подальшого дослідження, тому що прогрес супроводжується збільшенням кількості вчинених злочинів, винайденням усе вишуканіших способів їх вчинення та приховування. Якісні та кількісні зміни, що сьогодні відбуваються у злочинній діяльності, ставлять перед наукою нові і складні завдання – створення новітніх методів боротьби зі злочинністю, адекватних її новому характеру, а саме: удосконалення методик розслідування окремих видів злочинів, упровадження в практику новітніх криміналістичних рекомендацій.
Вивчення протидії розслідуванню на теоретичному рівні має за мету розкриття в процесі наукової діяльності закономірностей, які властиві цьому явищу, розробку чіткої системи базисних положень для підготовки конкретних рекомендацій.
У практичному сенсі вивчення протидії розслідуванню – це одержання на основі наукових розробок даних про такого роду діяльність особою, яка провадить розслідування. Криміналістика має насамперед інформувати слідчого про сутність, види, прийоми та способи виявлення і подолання протидії розслідуванню, особливо з урахуванням специфіки розслідування окремих видів злочинів.
На дисертаційному рівні дослідженню цієї проблеми приділяли увагу як російські [5; 8], так і українські [1; 16] вчені. Серед найвагоміших наукових робіт передусім варто назвати докторську дисертацію В.Н. Карагодіна і його монографію «Подолання протидії попередньому розслідуванню» (Свердловськ, 1992), кандидатські дисертації С.Ю. Журавльова (Нижній Новгород, 1992), І.А. Бобракова (Москва, 1996).
Можна погодитись з позицією тих науковців, які визначають протидію розслідуванню як своєрідний вид соціальної діяльності, що є системою умисних, цілеспрямованих дій з перешкоджання повному, всебічному та об’єктивному розслідуванню злочинів, інші дії щодо чинення перешкод здійсненню нормальної діяльності суб’єктів розслідування із встановлення істини у кримінальній справі [1, 8].
Протидія розслідуванню за своїм змістом передбачає насамперед ту чи іншу форму спілкування суб’єкта протидії зі слідчим.
У структурі спілкування розрізняють три компоненти: перцептивний, комунікативний та інтерактивний. Зміст перцептивного компонента – процеси сприйняття і розуміння один одного учасниками спілкування. Комунікативний компонент складається з обміну інформацією учасниками спілкування. Інтерактивний компонент характеризує взаємодія учасників спілкування.
В аспекті перцепції суб’єкт протидії, розуміючи мету і спрямованість дій слідчого, прагне впливати на них у бажаному для себе напрямі. З комунікативних позицій протидія розслідуванню виявляється, з одного боку, у прагненні суб’єкта одержати інформацію про задуми і дії слідчого, а з другого – у передачі слідчому неправдивої інформації або в її приховуванні. Нарешті, інтерактивний компонент у нашому випадку виражається в конфліктній взаємодії, протилежності, несумісності цілей сторін.
Оскільки досудове розслідування здійснюється спеціально уповноваженими законом на його проведення особами – слідчими і співробітниками органів дізнання, – можна визначити, що протидія також полягає й у перешкоджанні здійсненню цими особами їхніх процесуальних повноважень. Зрозуміло, не завжди протидія спрямована проти конкретного слідчого або дізнавача, вона може мати на меті перешкоджання взагалі виявленню і розслідуванню конкретного злочину уповноваженими органами.