Набуті прогресивні катаракти .

До них відносяться стареча , травматична і ускладнені катаракти . Загальним для них являється прогресивний характер процесу , так як помутніння яке почалося в одному місці, поступово посилюється , поки не стане мутним увесь кришталик .

Стареча катаракта ( Саіагасіа зепіііз ) Як говориться сама назва розвивається частіше в похилому віці. Перебіг захворювання повільний і продовжується роками . В розвит- ку старечої катаракти розрізняють 4 стадії : 1-а - початкова ( Саіагасіа іпзіріеш ) ІІ-а -незріла або набута ( Саіагасіа іпіитезсисеш ) Ш-я -зріла ( Саіагасіа таіига ) ІУ-а -перезріла ( Саіагасіа курегтаіига ).

Початкова катаракта - ще до появи справжніх помутнінь в кришталику , які свідчать що розвиток катаракти , можуть появитися інші признаки які указують на то , що у людини почала розвиватися стареча катаракта .

1.В таких випадках зовсім неждано появляється близорукість : пресбіоптичні окуляри стають непотрібними . роботу на близькій відстані можна легко виконувати без корегуючих стекол , але одночасно понижується гострота зору вдалину. При дослідженні такого хворого , кришталик буває ще прозорим або тільки пна крайній периферії появляються поодинокі списоподібні, верхівка до екватора помутніння. Поява міопії рефракційного характеру обумовлена буває тільки явищами набухання кришталика , внаслідок чого й посилюється його рефракція . Такий стан продовжується від одного до тьох - чотирьох місяців . Допомагати окулярами пацієнтам в цьому періоді немає необхідності, так як вони будуть добрими не довгий час.

2.Пізніше появляється все більша кількість штрихоподібних помутнінь , які в майбутньому зливваються між собою біля ек- ватора . Гострота зору може знижуватися до 0,3-0,4 як за рахунок помутніння кришталика так із-за посилення рефракції.

Характер штрихоподібних помутнінь пояснюється особливостя- ми будови кришталика ,про які сказано на початку лекції. Початкова стадія продовжується 1-2 роки (інколи 0,5року ). 3. Інколи помутніння починається в центрі, в надядерній зоні. Тоді гострота зору у хворих із самого початку розвитку катаракти різко знижується , а при об"ктивному дослідженні в центрі кришталика помітне слабе , а потім інтенсивне помутніння .

II. Незріла ( набухаюча ) катаракта -помутніння продовжує захоплювати все більшу частину волокон кришталика ,останній помітно збільшується в об'ємі, що впливає на положення райдуж- ки -вона дещо відходить до переду і передня камера стає відповідно мілкою . Тоді , коли між штрихоподібними широкими помутніннями є ще вузькі трикутні ділянки прозорого кришталика у хворих появля ється характерна скарга - манокулярна поліомія ( зовнішні предме- ти немовби дробляться ). Це обумовлено тим , що кожний із

збережених прозорих ділянок діє як окрема заломлююча лінза з різною силою рефракції . Але помутніння дуже скоро зливається і займають вже всю ділянку зіниці . Характерно для цієї стадії поява тіні від райдужки при боковому дослідженні . При чому чим білше прозорих шарів кришталика тим ширша тінь на ньому , яка падає від райдужної оболонки ( продемонструвати певні таблиці). В цій стадії розвитку катаракти добре видно кришталикову зірку — місця швів долей кришталика . Гострота зору в цій стадії знижується до сотих або до рахунку пальців перед обличчям , тобто зберігається так звана форменна гострота зору . Ця стадія продовжується 1-3 років .

III. Зріла катаракта - в певних випадках патологічний процес розвивається на протязі декількох місяців , або декількох років . Помутніння захоплює повністю всі кортікальні маси кришталика . В цій стадії розвитку старечої катаракти помітно : 1) гомогенне помут- ніння кришталика в зіничній частині; 2) відсутність кришталикової зірки ; 3) зникає тінь від райдужної оболонки . Кришталик зменшу - ється в об'ємі за рахунок того , що волокна віддають вологу . Внас - лі док цього райдужна оболонка відходить до заду ; 4) передня каме- ра стає більш глибокою ; 5) зникає форменний зір . VI. Перезріла катаракта - при довгому існуванні катаракти йде повний розпад волокон , зникнення клітинних елементів і утворю- ється рідкий детрит . З розрідженням кортикальної речовини зв'я- зують поняття перезрілої катаракти . При цьому колір кришталика стає гомогенним молочним , або синьовато-синім . В зв'язку з поміт- ним зменшенням об'єму кришталика райдужка губить свою опору і появляється її дрожання - ядро кришталика вільно плаває в рідкому детриті і при поворотах голови переміщується . Ця форма катаракти по імені автора , який її описав вперше називається -Саіагасіа Мог§апіапа .

В надзвичайно рідких випадках , при дуже довгому існуванні перезрілої катаракти молочно-білий детрит розсмоктується повністю і область зіниці яка затягнена двома прозорими шарами капсули ро- биться вільною для проходження світлових променів . Ядро зморщу- ється і залишається внизу за райдужною оболонкою . В таких випад- ках наступає самовиліковування від катаракти і хворі знову бачать . Тільки гострота зору у них невисока , так як не може наступити пов- не розсмоктування детриту і одночасно розвивається висока ступінь гіперметропії , яка вимагає відповідної корекції оптичним склом . Цей період продовжується 5-15 років .

Стареча катаракта як правило процес двосторонній , але захво - рювання на обидвох очах появляється не одночасово і розвиток катаракти на кожному з них може йти неоднаковими темпами .

Причина розвитку старечої катаракти на сьогоднішній день не може вважатися виясненою , але скоріше всього її розвиток зв'яза- ний з фізіологічним старінням .

Експериментальні дослідження Міллера , Фрадкіна , Маніокової показали , що відсутність , або нестача речовин , які приймають участь в обміні речовин в кришталику ( окисні процеси ) - цистеїн , глютатіон , а також вітаміни , особливо аскорбінова кислота і рибоф- лавін ( Вг ) - можуть привести до порушення процесів внутрішнього дихання кришталика в цьому процесі за даними проф.Трона передня і задня капсули моють різку і направлену проникливість є дані ( Гес , Фріденвальд ), які показують , що проникливість капсули з віком зменшується - в зв'язку з цим утруднюється доставка харчового ма- теріалу , а також вихід відпрацьованих продуктів із кришталика .

Біохімічні теорії патогенезу можна розділити на 4 групи :

1. розпад кришталикових білків ( з віком зменшується кількість білків внаслідок автолізу і некропоеза );

2. порушення обміну вуглеводів (з віком кількість вуглеводів падає)

3. порушення проникливості сумки кришталика ( під впливом гормонів);

4. порушення тканинного дихання .

Дослідженнями проф.Т.В.Шлопак при вивченні вмісту мікроеле- ментів в прозорих і мутних кришталиках людини установлено значне нагромадження міді (в 10,5 раза ) при зрілій катаракті. Відо- мо що мідь входить в склад багатьох оксидаз як структурний специ- фічний металокомпонент . Іони міді можуть каталізувати самоокислення вітаміну " С " . Мабуть нагромадження міді в ткани- нах кришталика тягне за собою зменшення аскорбінової кислоти в них , що в свою чергу визиває порушення окисно-відновних роцесів в них .

При катаракті крім того , спостерігається пониження концентра- ції цинку , який являється складовою частиною карбангідрази , яка приймає активну участь у виведені вуглекислого газу із тканин . Виявлені зміни вмісту цинку і міді в кришталику при розвитку ката- ракти , очевидно , слід розглядати в зв'язку з порушеннями окисно- відновних процесів , тому що мідь і цинк являються активаторами ферментів , які каталізують тканинне дихання .

До набутих прогресивних катаракт відноситься травматична катарп кта ( Саіагасіа ігаитаііса ) яка виникає внаслідок травми , тому правельніше буде віднести її до ускладнених . Установлено , що всяке пошкодження капсули кришталика супроводжується набуханням його волокон , внаслідок заходження в кришталик воло- ги передньої камери . При невеликих пошкодженнях капсули , яка скоро склеюється , розвивається часткова катаракта . В більшості

В більшості випадків розбухання і помутніння волокон прогресує . Глибокі волокна лінзи при набуханні виштовхують в капсульну рану верхні шари - утворюється своєподібна грижа кришталикових мас . Набухання кришталикових мас приводить до збільшення їх об'ємуі кришталик встановлюється в області зіниці, внаслідок чого порушується нормальний відтік вологи в передню камеру і розвива- ється гострий приступ глаукоми .Такий приступ являється прямим показом до операції виведення кришталикових мас . Якщо набухання відбувається не так скоро , то тоді частина волокон посту- пово розсмоктується в передній камері. Багато окулістів категорич- но висловлюють думку , що травматичні катаракти краще оперува- ти не раніше ; як через рік після травми , бо око яке перенесло травму погано переносить другу травму - операцію. Копп ійого учні напроти ,наполягають на ранній операції після травми .

До прогресуючих набутих катаракт слід віднести ускладнену катаракту (саІагакГа сотріікаїа), яка виникає внаслідок якого- небудь загального захворювання і в основному , захворювання очей , які ведуть до розладів харчування кришталика (при хоріоїдіті, від- шарування сітківки , далекозайшовшій глаукомі, пігментному ретиніті , високій близорукості). Притакій катаракті помутніння починається в задніх кортикальних шарах кришталика і нагадує лис- тя квітки (кришталикова звізда ). З протягом часу помутніння захоп- лює всі шари кришталика і становиться повною.