Хімічний склад кришталика .

Кришталик найбагатший білком орган в організмі людини (35%). Із старінням кришталика накопичуються в ньому нерозчинні в воді білки . Зменшується кількість глютатіону і цистеїну , які необхідні білковій основі для дихання клітин . З віком в кришталику збільшу- ються ліпоїди ( особливо холестерин ) . Із неорганічних речовин при старінні кришталика появляється фосфор і мідь , але знижується вміст кальцію і цинку . Кришталик немає судин і нервів . Живлення кришталика проходить шляхом дифузії із камерної вологи .

Зміна складу внутрішньоочної рілини при попаданні в неї яких- небудь незвичайних інградієнтів , або недостаток в ній необхідних речовин ведуть до порушення обміну в клітинах епітелію і волокнах кришталика . На любе порушення обміну в клітинах епітелію криш- таликові волокна відповідають однотипною реакцією-вони набу- хають , мутніють і розпадаються . Помутніння і розпад кришталико- вих волокон можуть наступити і від механічного пошкодження кап- сули кришталика , від впливу на кришталик термічних агентів , про- меневої енергії і інших факторів . Непрозорою може стати не тільки

речовина кришталика але й його капсула .

Дослідження кришталика в основному проводиться слідуючими методами :

1. при дослідженні ока методом прохідного світла ( з допомогою офтальмоскопа ) в прохідному світлі часткові помутніння кришта- лика видно як темні полоси , штрихи , плями на фоні рожевого рефлксуз очного дна.

2 Метод бокового освітлення з допомогою лінз- при цьому область зіниці видиється сірою, аоб навіть білою.

3. Найбільш точним методом дослідження як нормального, так і катарактально зміненого кришталика являється дослідження з допомогою щілинної лампи (біомікроскопія ) .Дослідження на щілинній лампі виявляє початкові зміни ктишталика і його капсули вже тоді, коли іншими методами виявити неможливо.

4. Метод визначення фігурок Пуркіньє-Самсона , який дає відповідь на запитання чи знаходиться на своєму місці прозорий кришталик (розказати таблицю , на прикладі вивиха кришталика)

Всіма названими методами дослідження Виоволодієте на прак- ичних заняттях .

Потрібно сказати , що дослідження кришталика проводиться при медикаментозно розширеній зіниці . Бо при звичайній ширині зіниці помутніння периферичних відділів кришталика можуть бути не видимі, а помутніння кришталика розміщені в центрі можуть зак- ривати всю зіницю , в той час як більша частина кришталика буде прозорою.

Але потрібно пам'ятати , що у людей у похилому віці перед закапуванням мідріатиків з метою розширення зіниці необхідно ви- міряти внутрішньоочний тиск , бо мідріатики можуть визивати під- вищення внутрішньоочного тиску , або навіть гострий приступ глау- коми ( з клінікою цієї хвороби будете знайомитися на спеціальних лекціях).

Розвиток різних паталогічних процесів в кришталику зводиться в основному до зміни : 1) прозорості; 2) положення в оці; 3) косис- тенції; 4) форми . Своєрідну паталогію , яка порушує основну функ- цію зору складає і відсутність кришталика в оці ( афакія ).

Із перелічених властивостей виключно важливою являється про- зорість з її паталогічними змінами . Паталогія положення і форми кришталика зустрічаються рідко . Всяке помутніння кришталика і його капсули називається катарактою . Слово " катаракта " походить від грецікого " витікання " , що споріднене із словом " катар " (водо- пад )-походження катаракти в старовину приписувалося затоку пата- логічної сірої рідини із мозку в зіницю .

Справжнє катаральне помутніння кришталика слід відрізняти від

нестравжнього , яке зустрічається при склерозі кришталика . У ви- падку склерозу кришталика при дослідженні ока методом бокового освітлення є враження , що зіниця світиться сіруватим відтінком . Це пояснюється тим , що щільні центральні шари склерозованого криш- талика відбивають частину променів . При дослідженні склерозованого кришталика в прохідному світлі ( з допомогою оф- тальмоскопа ) ми бачимо рівномірно розовий рефлекс з очного дна , що безумовно , є доказом прозорості кришталика . По цій причині кришталик завжди потрібно досліджувати при боковому освітленні, і в прохідному світлі .

Справжні помутніння лінзи при боковому освітленні сильно від- бивають світло і тому здаються сіруватими , або навіть білими , а в прохідному світлі вони являються немовби заслоною на шляху про- менів які йдуть з очного дна і тому видаються чорними , на світло- розовому фоні прозорих ділянок кришталика . Якщо справжні по- мутніння заняли всю речовину кришталика , то рефлекса з очного дна ми не одержимо і дослідження можна проводити тільки при бо- ковому освітленні .

При виявленні обмежених помутнінь в кришталику , важливо визначити місце знаходження їх . Для цього при дослідженні в про- хідному світлі просимо досліджуваного повернути очима в різні сто- рони . Відомо що очне яблуко повертається навколо точки обертан- ня , яка розміщена біля заднього полюсу кришталика . Тому всі по- мутніння , які розміщуються до переду від цієї точки при рухах ока будуть повертатися в туж сторону . Помутніння які лежать в центрі обертання-залишаються нерухомими ; дозаду-переміщуються в про- тилежну сторону .

Причини помутніння кришталика надзвичайно різноманітні : екзогенного походження -при травматичних пошкодженнях ; ендо- генного -при порушенні обмінних процесів в організмі і як наслідок перебігу інших патологічних процесів в оці ( глаукома , запальні процеси судинного тракту і інш.). Слід відмітити , що поділ поділ катаракт по етіології представляє великі труднощі, бо причина розвитку їх для багатьох видів катаракт поки що не відома .

На сьогоднішній день найбільш вигідною в роботі являється класифікація катаракт запропонована акад.М.И.Авербахом . Але й ця класифікація являється не зовсім удосконаленою . Згідно класи- фікації М.И.Авербаха катаракти поділяються : ( зупинитися конкрет- но з демонстрацією таблиці). Потрібно сказати , що травматична катаракта згідно класифікації повинна бути віднесена не до прогре- суючих простих , а до прогресуючих ускладнених .

Зараз ми зупинимось на тих формах катаракт , які мають більш

клінічне значення

Вроджені стаціонарні катаракти зустрічаються в 4-10% випадків серед інших катаракт . До них відносяться : ( показати на схемі) пе- редня і задня полярні, веретеноподібна , зонулярна , ядерна , корті- кальна , повна , передня аксіальна ембріональна катаракта , вінцева катаракта .

1. Саіагасіа роїагіз апіегіог представляє собою обмежене помут- ніння області передньої капсули кришталика , величиною до 2 мм . Помутніння буває конусоподібної форми з вершиною , яка виступає в передню камеру і називається ця катаракта пірамідальною ( саіа- гасіа рігатііїаііз ) . Виникнення обидвох форм зв'язують з розлада- ми відшнуровуваннями кришталикового пузирька від поверхневої ектодерми , або з наслідками внутрішньоутробного іриту ( запалення райдужної оболонки ).

2. Саіагасіа роїагіз розіегіог у вигляді круглого сірувато-білого по- мутніння розміщена близько заднього полюсу кришталика до 1 мм . Вважають , що це є остаток артерії скловидного тіла , яка не розсмокталася на сумці кришталика .

3. Саіагасіа гопиіагіз це часта форма вродженої,або набутої в ранні періоди дитинства катаракта . Характерно чергування прозорих шарів змутними між ядром і преферичною частиною кришталика . При огляді видно кругле помутніння в кришталику , від якого йдуть сірі штрихи в напрямку до екватора . Як правило переферична зона кришталика буває прозорою . Штрихоподібне помутніння кришта- лика при занулярній катаракті відрізняється від такого при старечій своїм розміщенням ; при вродженій веошина штриха направлена до екватора , при старечій -до полюсів .

Причину розвитку зонулярної катаракти вбачають в розладах об- міну кальцію в організмі . Відомо , що у 80% дітей із зонулярною катарактою є признаки тетанії . Як видно з таблиці в періоди нор- мального живлення -розвиваються прозорі шари кришталика , при порушенні обміну -мутні, від чого зонулярна катаракта має поша- ровий вигляд .

Повна м'яка катаракта ( саіагасіа тоїіії соп^еиііа ) при ній ділянка зіниці сірого кольору , бо весь кришталик складається із мутних кришталикових мас , які спочатку розріджуються , а потім зовсім розсмоктуються . В результаті чого залишається тверда сумка плівчата катаракта ( саіагасіа таиЬгапасса ), на якій відкладаються солі вапна ( білі точки ), кристали холестерину ( жовті точки ). Гост- рота зору понижується різко , навіть до світловідчуття .

Лікування вроджених катаракт потрібно проводити в 2-2,5 роки профілактика амбліопії . Передня і задня полярні катаракти по

розмірах не великі, тому не понижують гостроти зору і не потребу- ють лікування .

Зонулярні катаракти при яких гострота зору вища 0,1 лікуванню не підлягають . При гостроті зору нище 0,1 вдаються до оператив- ного лікування . Питання вибору методу операції вирішується на основі даних гостроти зору , одержаних після розширення зіниці атропіном . В даному випадку гострота зору визначається з стено- пічною щілиною , або по методу В.П.Філатова ( яїчна плівка діамет- ром рогової оболонки з радіарно вирізаним пучком , яка накладаєть- ся на рогову оболонку після анастезії). Якщо гострота зору підвищується більше 0,3-0,4 то обмежуємось операцією оптичної ірідектомії ( коротко розповісти методику операції по табл. ). Якщо гострота зору залишається низькою , то робимо операцію екстракції м'якої катаракти з послідуючим призначенням корегу- ючих стекол , про що мова буде йти дещо пізніше ( розповісти хід операції по таблиці). Недоліком цієї операції є те , що хворий гу- бить природне пристосування -акомодацію .

В етіології всіх вроджених катаракт має значення порушення обміну речовин в організмі матері в період вагітності, а токож зах- ворювання судинної оболонки таксоплазмозної етіології , при вірус- них захворюваннях .

Синдром Марфана , описаний вперше в радянській літературі в 1935 р. П.Е.Тихомировим : з сторони очей -вроджені аномалії , деге- неративні і дистрофічні зміни судинного тракту ока , про які була розмова на минулій лекції ,також ектопії кришталика в чистому виді або в поєднанні з помутніннями . З сторони змін в організмі спосте- рігається пошкодження всієї кістково-м'язевої системи , що прояв- ляється у видовженні дістальних фаланг пальців рук і ніг , видов- женні і витончені кінцівок , ломкості кісток , слабістю суставів , час- тими вивихами , хворобами серця і внутрішніх органів , важких роз- ладів ендокринного обміну -це й складає картину арахнодактилії , або синдрому Марфана .

Синдром Марчезани -укорочення шиї , туловища , кінцівок , зменшення в об'ємі кришталика , який може вивихнутися в передню камеру . Можлива поява вторинної глаукоми .