Ранній інституціоналізм

У рамках раннього інституціоналізму склались три основні напрями: 1) соціально-психологічний,

2) соціально-правовий,

3) емпі­ричний (кон’юнктурно-статистичний).

Представником соціально-психологічного інституціоналізму був Торстен Веблен («Теорія бездіяльного класу» 1899, «Абсентеїстська власність» 1924), який поставив перед собою завдання розширити сферу економічного дослідження за рахунок вивчення суспільної психології, інстинктів, навичок і схильностей людей.

Економічні погляди Т. Веблена:

1. Розглядав людину як біосоціальну істоту, яка керується природними інстинктами, до яких включав:

• інстинкт майстерності;

• інстинкт самозбереження та збереження роду;

• схильність до суперництва;

• схильність до наслідування;

• схильність до пустої цікавості.

2. Виділяє такі стадії розвитку людського суспільства:

• дикунство (раннє та пізнє), якому притаманні колективістські інститути, відсутність приватної власності, обміну;

• варварство;

• реміснича та промислова стадія.

3. Приватну власність розглядає як наслідок людської схильності до конкуренції, найбільш помітний успіх у змаганні. Поряд з даним поняттям розглядає категорію «заздрісне споживання», яка має більш складне психологічне підґрунтя й за допомогою якої аналізує такі явища як схильність людей до престижного споживання й нагромадження капіталу.

4. Є автором вчення про «абсентеїстську власність» як таку, що не відчутна і належить бізнесменам. Він розглядає її як основу існування “бездіяльного класу” та основу протиріччя між індустрією та бізнесом. Розв’язання цих суперечностей завершиться переходом влади до інженерно-технічної інтелігенції – технократів. Крім того, абсентеїстська власність є основою існування бездіяльного класу та основою протиріч між індустрією та бізнесом.

5. Запропонував власну концепцію індустріальної системи, згідно з якою цією капіталізм еволюціонує таким чином, що проходить дві стадії розвитку:

• стадію панування підприємця, коли влада та власність належить підприємцю;

• стадію панування фінансів, коли панівною силою стає фінансист.

6. Недосконалість сфери обігу пов’язував з глибокими соціальними суперечностями.

Засновником соціально-правового напряму раннього інституціоналізму був Джон Роджерс Коммонс («Правові основи капіталізму» 1924, «Інституціональна економіка. Її місце в політичній економії» 1934).

Економічні погляди Дж. Коммонса:

1. В основу аналізу покладає позаекономічні інститути, зокрема, юридичні та правові норми.

2. Розглядає угоду як юридичний акт порозуміння та центральний елемент економічних відносин. Поділив усі угоди на три групи:

• на ринкові (акти купівлі-продажу та контроль за цим з боку суду);

• адміністративні (відносини між керівниками та їх підлеглими);

• розподільчі (рішення корпорації про ціни, регулювання цін з боку уряду, держбюджету, податкової системи).

Кожна угода містить три елементи:

1. конфлікт, тобто зіткнення інтересів учасників угоди;

2. взаємозалежність та взаємозв'язок інтересів учасників конфлікту;

3. процедуру, тобто порядок вирішення конфлікту й укладання угоди.

3. Власність трактує не як економічну категорію, а як юридичний «титул власності» й поділяє на три категорії:

- речову,

- неречову (борги і боргові зобов’язання),

- невідчутну (цінні папери).

4. Виділяє чотири стадії розвитку капіталізму:

1) первісна стадія капіталізму — торговельний капіталізм;

2) підприємницька стадія;

3) фінансовий (банківський) капіталізм;

4) адміністративний капіталізм.

5. «Інституціональна економіка» в Коммонса — це економіка «регульованого капіталізму», «адміністративного капіталізму», або, як він інколи висловлювався, «розумного капіталізму». Ці характеристики зв’язані з визначенням ролі держави в капіталістичному су­спільстві. Держава має забезпечити управління розвитком капіталістичної економіки, регулювати конфлікти не лише між окремими капіталістами, а й між капіталістами і робітниками.

Представником емпі­ричного (кон’юнктурно-статистичного) інституціоналізму був Уеслі Клер Мітчелл («Ділові цикли» 1913).

Економічні погляди Мітчелла:

1. Політична економія— це наука про інститути, які забезпечують зразки й норми поведінки, укорінені у звичках, інстинктах. Інстинкти — устремління до певних результатів. Одним із них є тяжіння до прибутків. Головним завданням економічної теорії є дослідження зв’язків між грошовим обігом та поведінкою людей.

2. Використовуючи математичні та статистичні методи започаткував економетрику як нову галузь економічної науки.

3. Був визнаним спеціалістом у дослідженні економічних циклів, які характеризував як послідовну зміну піднесень і спадів виробництва, що періодично повторюються. Це не кризи, а своєрідні хвилеподібні коливання кон’юнктури — ділові цикли. Визнавав чотири фази економічного циклу:

• депресія;

• пожвавлення;

• розквіт;

• рецесія.

Його теорія циклу була спрямована на виявлення можливостей запобігання надвиробництва та циклічних спадів, на створення начебто "безкризового циклу" на основі їх регулювання з боку держави. На думку В. Мітчелла, засобом пом'якшення циклічних коливань і досягнення стійкої економічної кон'юнктури мав стати спеціально створений державний плануючий орган. Цей орган мав би здійснювати не директивне, а рекомендаційне планування, базуватися на науковому прогнозуванні реальних і досяжних кінцевих цілей суспільства.

4. Був прихильником державного регулювання економіки й довів необхідність соціального контролю над економікою.