Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
читання.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
14.09.2019
Размер:
243.71 Кб
Скачать

Хід уроку

Етап “До читання тексту”.

На підготовчому етапі необхідно підвести дітей до виникнення в їхній уяві образу роси.

  1. Промовляння скоромовки.

Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі.

Пояснення значення слова: росить; бесіда про те, в яку пору доби хлопець косить сіно. Як здогадалися? Які слова допомогли?

(Підведення дітей до розуміння – роса появляється вночі, вранці. Хлопець косить вранці, ще сонце не піднялось високо).

2. Читання казки вчителем. Сприймання учнями тексту на слух.

Завдання. Слухаючи казку, запам’ятайте:

  1. коли появилися росинки на квітці?

  2. коли і куди вони зникли?

Василь Сухомлинський

Краплинки роси

Цвіте рожевий мак. Уночі впала роса. Прокинулася вранці квітка, побачила на своїх пелюстках краплини роси. Питається краплинок:

  • Хто ви такі?

Вони й відповідають:

- Ми народжуємось із теплого нічного вітру. Ми – росяні краплинки.

Здивувалася квітка. Думає: “Що ж робитимуть росинки?” А вони сидять на пелюстках. Зійшло сонце, і в кожній краплині загорілося по маленькому сонечкові. Сонце піднімалося над землею. Росинки ставали все менші. Ось вони одна за одною і зникли.

  • Куди ж ви йдете від мене? – запитала квітка.

  • До сонця, до сонця! – відповіли краплинки роси.

(Після читання привертається увага учнів до слів: Уночі впала роса. Вранці квітка побачила росу. Зійшло сонце, і в кожній краплині загорілося по маленькому сонечкові – це так красиво! Чи доводилося дітям бачити це? Навіть торкнутися не хочеться, бо зникне краса. Зупинимось в уяві, помилуємось).

Пояснення значення вислову: впала роса. Міркування над змістом слів, сказаних краплинками: - До сонця! (росинки зникли, полинули вгору).

3. Відгадування загадки.

Зоря – зірниця по землі ходила,

ключі загубила, а сонце зійшло –

ключі найшло.

Шукаючи відгадку, діти міркують так: зоря – зірниця ходила вночі, загубила ключі (росу). Сонце зійшло, краплинки роси висушило.

Знайти відгадку їм допомогла попередньо прочитана казка.

Читання слів, які зустрінуться у вірші:

камінчиках

промінчиках

сяють

усміхаються

скрапують

зливаються

радіють

вкривають

ІІ. Етап “Під час читання”.

1. Читання заголовка вірша, вступної статті про його автора викликає бажання прочитати вірш, “побачити” ту красу, до якої кличе придивитись Ганна Чубач.

2. Читання вірша вчителем. Обмін враженнями.

  • Як поетесі вдалося звичайному явищу (вранці випала роса) надати незвичайної чарівності?

(Поетеса сама зачарована цією картиною).

  1. Читання вірша учнями, його аналіз.

  • Які почуття передані словами першого рядка?

(на дошці записані слова: захоплення, радість, замилування)

  • У казці ми читали “впала роса”. А як говорить Ганна Чубач у вірші? (випала)

  • Чи погоджуєтесь ви, що ця краса скрізь? Якщо так, доведіть словами вірша (на деревах, на траві…)

  • Поетеса бачить росинки в голубих промінчиках? Не в сонячних, а голубих? Чому?

  • У казці росинки сидять на пелюстках”, а у вірші? Прочитайте (сяють, усміхаються, скрапують, зливаються) – вони весь час у русі.

Росинки у вірші незвичайні, вони усміхаються, радіють. Поетеса про них розповідає, як про живих.

Кому вони усміхаються?( Усміхаються тому, хто ними милується, хто відчуває серцем красу).

- Спробуємо словами намалювати описану картину.

Що ми побачили, читаючи вірш?

(росинки, росинки на листочках дерев, на траві, камінчиках, на даху).

Які кольори переважають? (зелені (листочки), голубий колір ранкового повітря).

А самі росинки якого кольору? Чи сказано у вірші? (Вони срібні, вкривають сріблом дах. Краплинка роси нагадує срібло).

  • Коли вона стане сонячною?

- Чи усміхалися вам росинки? Придивіться до них. Прислухайтесь до себе, чи наповнює вас радістю така краса, яку побачила й описала автор цього вірша. Зверніть увагу, можливо про це й хотіла сказати нам поетеса. Адже вірш закінчується трикрапкою.

4. Виразне читання вірша.

Перед читанням вибираємо тон (радісний). Темп читання міняєтья від помірного на початку до пришвидшеного (сяють, усміхаються…).

Читаємо не голосно, ніжно, милуючись описаною красою. Ніжності звучанню надають слова росинки (учні знаходять за зразком слова : промінчиках, камінчиках).

Етап “Після читання”.

Пригадати, у яких з прочитаних творів “росинки сяють, усміхаються”,.“росять ноги босі”, “в кожній краплині загорілося по маленькому сонечкові”, “зоря ключі загубила”.

Висновок. Роса так незвичайно, гарно описана у творах різних жанрів.

Перед читанням віршів Тараса Шевченка, подається дітям інформація:

За складання бунтівливих віршів Шевченка жорстоко покарали: його заслали на 10 років у казахські степи, де солдатська муштра була йому противна. Добрий солдат не вийшов би з нього ніколи. “В незабутній день проголошення присуду сказав я собі, що з мене жовніра не зроблять. І не зробили”, – пише поет пізніше у своєму “Щоденнику”.

Найгірше дошкулювало йому те, що не міг писати й малювати. На це він найчастіше нарікав та жалівся. “Писать заборонили за те, що писав я бунтарські твори, але за що ж заборонили мені малювати? … Дивитися на предмет, а не мати змоги намалювати його – це ж мука! … Коли б мені вільно було малювати, то я б і в сірій шинелі не тужив, поки не дотягнув би до могили”. Тим часом зоставалося одне: ждати й страждати. А що непереможна сила тягла до складання віршів, так він крадькома писав “дрібненько мережав свої книжечки”, та щоб хто не побачив, ховав їх за халявою.

Так з’являлися невольницькі думи Тараса Шевченка, твори незвичайної краси, короткі, прості, сильні своїми гадками й почуваннями. Вони, як квіти, буйні, колоритні, ароматні. Серед них “Сонце заходить, гори чорніють”, “Зоре моя вечірняя”.

(Фрагмент ілюстративного матеріалу: Тарас в Орській кріпості, солдатській неволі)

Лине пісня “Зоре моя вечірняя”

  • Це пісня на слова Тараса Шевченка, написані в неволі, в засланні. Поет, запроторений в чужі, далекі степи, відірваний від свого товариства, від літературного світу, пише їх неначе з іншого світу.

  • Послухайте вірш. З ким веде розмову Тарас? Чому з зорею вечірньою? Зоря бачить те, за чим тужить Тарас у неволі.

  • П

    ілюстрація

    ро що просить поет зорю? Як до неї звертається? Вчитуємось у кожне слово: зоре моя, зійди, поговорим тихесенько в неволі. Чому тихесенько? (Щоб тільки чула зоря вечірняя і ніхто більше).

  • Які картини постають в уяві поета?

  • За горою сонечко сідає, Дніпро, веселка, широка сокорина віти розпустила, над водою верба похилилась, аж по воді розіслала зеленії віти …

  • З чого видно, що поет журиться за Україною? (Дніпро, верба над водою – це Україна) . Зверніть увагу, поет говорить не сонце, а сонечко. Знайдіть ще такі слова, які промовляються ніжно, лагідно.

  • Все, чим гарна українська земля (сонечко сідає за горою, веселка у Дніпра воду позичає, верби) постає перед поетом у красі, таке рідне, дороге, але недосяжне, втрачене.

  • Яка людина здатна так сильно переживати? Людина великої душі, закохана в рідну землю. Таким був Тарас Шевченко. Коли ми читаємо його вірші, написані в неволі, відчуваємо, що поет, наперекір долі, те, що втратив у житті, творить у віршах. Туга за рідним краєм викликає в уяві красу його природи.

  • Як прочитати вірш? (наспівно? спокійно? сумно?) Прочитайте вірш не поспішаючи, наспівно, передайте в голосі тугу поета за рідним краєм.

  • Послухайте наступний вірш. У ньому теж поет виливає свою тугу за Україною. Прочитайте вдумливо кожен рядок. В яку пору доби поет може в думках “побувати” в Україні? Якими словами малює прихід вечора, ночі? Що він бачить, чує? Читаємо текст під “лінгвістичним мікроскопом”.

(Зосереджуємо увагу на словах: сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє (що хотів поет передати цими словами? Ніхто не говорить, надходить ніч);

радіють люди, що одпочинуть, серцем лину в темний садочок на Україну, лину я, лину, думу гадаю і ніби серце одпочиває чорніє, не синє небо виходить зоря.

Настала ніч.

Як не важко поетові в неволі, та в думках, згадках про Україну відпочиває його серце.

Порівняйте обидва вірші.

Зоре моя вечірняя Сонце заходить

У віршах, написаних в неволі, поет згадує рідну землю, малює в уяві рідні картини природи, найдорожчі в світі.

Як треба прочитати вірш “Сонце заходить”? (не поспішаючи, робити паузи (сонце / заходить // гори / чорніють), поступово притишувати голос).

(Якщо є можливість використати інтерактивну дошку, тоді по тексту рухається спочатку сонячний промінчик, його швидкість визначає швидкість читання, зупинка – паузу під час читання. На останніх двох рядках замість промінчика рухається яскрава зірка).

  • Прочитайте вірш вголос разом з промінчиком

  • Прочитайте вголос самостійно. Дотримуйтеся правильної інтонації. Постарайтеся прочитати так вірш, щоб читанням заслухалася зоря.

Д/з Вивчіть і прочитайте з пам’яті вірші членам своєї родини. Розкажіть, що дізналися про великого українського поета.

Інший настрій переданий у вірші «Зацвіла в долині». Теж написаний у той час, коли поет перебував далеко від України, але мав дозвіл малювати і писати. Він згадує рідний край, весну, коли цвіте калина, все оживає й радіє .

  • Слухаючи вірш, спробуйте уявити ті картини, які виникали в уяві поета.

(Читається вірш) А тепер послухайте пісню на слова Т. Шевченко

  • Чи вдалось вам в уяві «побачити» такі картини:

Кущ розквітлої

калини

Біла хатина, з неї виходить дівчина у білій свитині

Дівчина гуляє у гаю


(Так цвіте весною калина. Так могла бути одягнена молода дівчина. Подивіться на малюнок, дівчина одягнена в свитину).

Свитина - старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна

  • Прочитайте вірш, знайдіть спочатку рядки, які допомагають нам побачити картини природи, потім рядки, які допомагають почути звуки, якими наповнені картини (зацвіла в долині червона калина, дівчина…в білій свитині з біленької хати вийшла……у гай на долину ) почули: засміялась дівчина – дитина, пташечка защебетала

  • Якими барвами багата описана картина? Знайдіть слова – барви.

(білий цвіт калини, біла хатина, біленька хата), в уяві виникає зелене листя калини, зелений гай, зелена долина)

  • Чому поет говорить «зацвіла червона калина», з якою думкою ви погоджуєтесь?

а) коли достигне калина, будуть на ній червоні грона

б) калина цвіте червоними цвітом

(правильна відповідь: а)

  • Зверніть увагу на підкреслені слова:

ніби засміялась

дівчина – дитина

Любо, любо стало,

пташечка зраділа

і защебетала

  • Який настрій вони передають?

а) радісний, теплий

в) стурбований

г) схвильований

(а)

  • Поміркуйте, чому цвіт калини порівнюється із сміхом дівчини – дитини.

( Він такий чистий, милий, ніжний, як сміх дитини)

  • Знайдіть у тексті слова, з пестливими відтінками. Підкресліть їх.

(пташечка, біленької)

  • Описану картину української весни автор бачив своїми очима

Так. Ні. (Так.)

  • Які почуття викликала в Тараса Шевченка пережита в уяві весна на рідній землі.

а) поет милується тими картинами, які пригадалися йому

б) поет сумує

(а)

  • Виберіть задушевну, мрійливу інтонацію, прочитайте вірш вголос. Стежте за паузами, темпом.

Повернувшись із заслання Тарас Григорович відвідав Україну.

Краса природи України вабить поета. Народжуються задушевні вірші, кришталево чисті, ніжні.

Тече вода з-під явора,

яром на долину

Явір – білий клен; осокір

Тарас Григорович описував ті картини, які він бачив. Це ті картини природи, які й сьогодні можна побачити.

Самостійна робота.- Уяви, що ти з відеокамерою, робиш кадри за змістом кожного речення вірша.

  • Прочитай вірш, а потім «переглянь» свої кадри

1 варіант – Подивись, який відеофільм тобі запропонували.

2 варіант – Розташуй рухомі ілюстрації.

Ти бачиш явір, з-під якого витікає вода. Ідеш далі, яром вода тече на долину. Поет ніби запрошує зупинитись і подивитись на калину, явора, навколо яких зеленіють верболози й лози. Придивись: калина пишається, видивляючись у воду на свою хорошу вроду. А біля неї молодий явір. Ніби молоді дівчина і хлопець.

Ідеш далі. Гай, із-за нього тече вода попід горою. І знову поет запрошує зупинитись. Що ти бачиш? Хлюпочуться поміж осокою качаточка. Випливає качечка з качуром. Ловлять ряску і розмовляють з дітками своїми.

Мила душі, радісна серцю картина.

  • Прочитай вірш самостійно, намагайся його запам’ятати.

  • Встав пропущені слова в рядках вірша.

Пишається_______________,

явір молодіє,

________________________,

Хлюпощчуться____________ ,

Поміж осокою.

А_________випливає

з качуром за ними,

ловить ряску, розмовляє,

з___________ своїми.

  • Зверни увагу, у вірші багато слів, які промовляються ніжно. Вони надають звучанню вірша мелодійності, теплоти.

  • Вибери теплу, задушевну інтонацію. Дивись на ілюстрацію вірша, намагайся прочитати його з пам’яті.

Етап «Після читання»

Прочитай виділені рядки. Пригадай з яких віршів вони взяті.

А над самою водою

верба похилилась;

а ж по воді розіслала

зеленії віти…

Зацвіла в долині

червона калина

Пишається над водою

червона калина.

  • Верба, калина. Символи України, символи краси ніжно оспівані поетом у чудових віршах і поемах.

Послухай рядки з творів.

(під музику) Слухаємо і відчуваємо тихий подих вітру. Бачимо степи, лани, між ярами над ставами верби зеленіють, сади рясні, похилились від плодів.

А тополі поет описує, як живих істот. Вони з ким порівнюються? І що роблять?

  • Прочитай ще раз про верби і запам’ятай ці рядки.

  • Послухай наступний уривок. Як поет описує ставок? Що говорить про верби? З якими рядками прочитаного вірша ці рядки дуже схожі?

А над сомою водою

верба похилилась;

а ж по воді розіслала зеленії віти….

А верби геть понад ставом

Тихесенько собі купають

Зелені віти…

  • Прочитай обидва уривки .

Використана література:

1.Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури / О. Галич, В.Назарець, Є.Васильєв .- К.: Либідь, 2001. – 488 с.

2.Колесникова О.И. Восприятие поэтической речи младшими школьниками / О.И.Колесникова // Начальная школа,-2005.-№ 6. –С. 56 -65

3. Науменко В.О.Читанка: Підруч. для 2 кл.:У 2 ч. –К,: Навч. книга,2004-Ч.1-112

Зáгáдки

Особливості жанру

Загадки. Це короткий образний опис якогось предмета чи явища. У них загадані предмети зображені за допомогою інших, що мають певну подібність з тими, які треба відгадати. Загадка вимагає від дитини кмітливості, спостережливості, уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Вона навчає образно мислити, розуміти переносне значення слів, виразів.

Загадка часто сприймається як щось беззмістовне. У процесі відгадування беззмістовне зникає, а предмет розкривається.

У загадках загаданий предмет чи явище можуть бути зображені за зовнішніми ознаками, за дією, яку виконує предмет, за властивостями. Подаються загадки у формі розповідного речення або запитання і найчастіше – у формі вірша.

Загадка має три таємниці:

  • предмет, про який вона складена, не називається;

  • йдеться про схожий на нього предмет;

  • називаються ознаки загаданого предмета, за якими можна його визначити.

Загадки – коштовні згустки думки і почуттів, що хвилюють уяву людей. М.Шестопал, упорядник українських народних загадок, відзначає: “Загадка, мов осколок сонця – сяюча і гаряча, натягнута й гнучка, мов тятива, гостра і разюча, мов спис, ніби промені в краплях роси, відбиваються в ній творчий геній і душевна краса народу, його розум і художня обдарованість, його спостережливість і дотепність”.

Загадки – багатий матеріал для опанування учнями навички читання. Вони мають співзвучні закінчення, а це розвиває у дитини чуття ритму, сприяє виникненню здогадки під час читання, позитивно впливає на пришвидшення темпу читання.

Загадки – жанр для дорослих. Виникнення загадок ніколи не пов’язувалося з дітьми. Але діти їх дуже люблять. Чому? На це питання італійський письменник Джані Родарі відповідає:

“Переконаний, що головна причина в наступному: загадки в концентрованій, майже символічній формі відображають дитячий досвід пізнання дійсності. Для дитини світ наповнений таємничими предметами, незрозумілими подіями, незбагненними формами. Сама присутність дитини в світі – тайна, в яку її треба проникнути, загадка, яку ще треба відгадати за допомогою запитань, прямих і допоміжних.

І процес цей, процес пізнання, відбувається часто в формі неочікуваного відкриття, сюрприза …”

Загадки пов’язані з іншими фольклорними жанрами.Вони присутні в казках, деякі загадки текстуально збігаються з прислів’ями і відрізняються від них виключно наявністю відгадки.

Мова у весільних обрядах нагадує ланцюжок загадок. Згадаймо заручини з їх загадковою мовою сватів про порошу та куницю фактично були повністю побудовані на загадках.

У літописах збереглися дані про те, що загадками користувалися державні діячі та дипломати Київської Русі, надаючи своїй мові, подібно до мови загадки, лаконізму, метафоричності, загадковості.

Простежується певна своєрідність загадок і з казками.

“Справді, чимало загадок за характером свого образу є, по суті, стислим, гранично сконденсованим викладом ознак того чи іншого явища, яке б могло бути в такому ж плані предметом відтворення значного за розміром художнього полотна. Саме тому часом один і той самий художній образ фігурує і в казці, і в загадці, знаходячи різну ступінь деталізації, в різній мірі розгортаючи закладене в ньому розповідне начало у відповідності з можливостями кожного жанру зокрема” (І.П. Березовський. Загадки. с. 24).

Ця особливість загадки дає можливість на уроці будувати казки на уроці будувати казки на основі загадки-іносказання.

Походження загадки, її початкове життєве призначення багато дослідників пов’язують з тайним мовленням (іносказанням).У древні часи людина вважала звірів, птахів розумними істотами, які розуміють мову. Мисливці таємно готувались до охоти. Вважалось, що варто назвати птахів, звірів, знаряддя для ловлі, як вся таємниця буде відкрита, і звірі, зрозумівши із людської мови, що їх чекає, заховаються в глибокі нори, а птахи полетять. Пізніше, коли склалися міфологічні уявлення про господарів лісів і вод, мисливець і рибалка почали приховувати приготування і від уявлюваних володарів лісів і річок. Залежність від природних стихій змушувала мисливця, плугатаря думати про те, що в полі, лісі, на воді, хаті – скрізь люди зустрічаються з ворожою свідомою силою, яка насилає невдачу, нещастя, розорення. Ворожу силу стихій треба було перехитрити. Так виникли умовні підставні назви -іносказання. В умовних назвах брались до уваги найбільш примітні ознаки.

Д. Садовников вважає іносказання залишками древньої таємничої мови, від якої веде свій початок загадка. Адже є в українському фольклорі такі твори з цікавими іносказаннями, які вимагають кмітливості для їх розгадування. Наприклад, Прийшов Саврадим, у ворота грим! Питається лепеті, чи дома понура? (Вовк, собака, свиня). Бігла моргуля, питала крикуля, чи є вдома хапуля? (Миша, півень, кіт).

Серед творів цього циклу зустрічаються загадки, побудовані у формі діалогів.

Наприклад: Одне каже: - Світай, боже!

Друге каже: - Не дай боже!

Третє каже: - Мені байдуже

(Вікна, двері, сволок. Вікна хочуть, щоб їх освітило сонце. Двері не хочуть, щоб їх вдень дьоргали. А сволоку лежати всеодно чи вночі, чи вдень).

Розглядаючи побудову загадки, треба зуміти побачити, як вона загадується, тобто як створюється загадковість, незрозумілість, і як дається ключ до їх відгадування.

Центральний прийом загадки – метафора. Відгадати загадку – означає розшифрувати метафору.

Метафора у загадках створюється на співвіднесенні окремих ознак, які виділяються загадкою, з предметом порівняння (тобто метафоричним образом).

Багато творів цього жанру мають характер простого запитання. Характерним для них є ускладнення предмета загадки шляхом використання омонімів, які примушують замислюватись, всебічно аналізуючи предмет, щоб знайти відгадку. Наприклад, Від чого в гуски ноги червоні? (Від коліна). Від чого качка пливе? (Від берега).

Є загадки, які побудовані прийомом послідовного виключення окремого з загального. Наприклад: Рідке, а не вода, біле, а не сніг (Молоко).

Іноді в загадці змальована картина в статиці, що відображає характер предмета відгадки (сидить Марушка в семи кожушках …), або набуває динамічних рис (Без рук, без ніг, а пнеться на батіг).

Широко застосовується у загадках рима (Сімсот соколят на одній подушці сплять).

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.