Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
читання.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
14.09.2019
Размер:
243.71 Кб
Скачать

Методика читання скоромовок

Особливості жанру

Скоромовка – навмисне придумана фраза з важковимовлюваним набором звуків, яку треба промовити швидко, не помиляючись.

З дитинства нас захоплює магія слів, наприклад, в таких текстах: Кипів окріп, як був Прокіп, і так кипить без Прокопа, як кипів при Прокопі.

Скоромовки є короткі і довгі, з римою і без рими, сюжетні і безсюжетні, з повторами і без повторів, повторюється один звук і сполучення звуків.

Далі необхідно організувати спостереження над тим, які букви повторюються, як у деяких текстах ускладнюються слова (“Мокра погода розмокропогодилася”), як підібрані слова з перестановкою букв (“Пік біля кіп картоплю Прокіп”), які слова підтверджують, що скоромовки прийшли до нас з давнини; формувати вміння ясно і чітко промовляти слова, прислухатися до їх звучання, запам’ятовувати, складати скоромовки за аналогією до прочитаних, дати можливість переконатися, що складати їх непросто, треба проявити стільки кмітливості, щоб підібрати слова і так їх розставити, щоб важко було вимовляти. Непросто, але цікаво. Створенням скоромовок зацікавилися і подарували їх дітям: Грицько Бойко, Володимир Лучук, Анатолій Костецький та інші.

Олена Пчілка називає скоромовки спотиканками, наводить приклади, які спотиканки зустрічаються на Волині, які на Полтавщині.

Робота із скоромовками починається із обдумування першого слова. Що означає слово скоромовка? Чим вона цікава?

Так як скоромовка не лише допомагає виробляти чітку вимову, а відкриває дитині шлях у світ звукової образності поетичної мови, необхідно зацікавити її промовлянням, визначенням повтрюваних звуків, відшукуванням скоромовок, вивченням їх.

Урок читання скоромовок

Тема.Скоромовки

Мета: формувати у дітей уявлення про особливості цього жанру. Ввести поняття темп (повільний, помірний, швидкий). Спонукати дітей бути уважними до побудови тексту скоромовки. Формувати уміння промовляти, складати скоромовки за аналогією до прочитаних.

Хід уроку

Етап «До читання.

Учитель швидко, але чітко промовляє скоромовку:

Босий хлопець сіно косить.

Роса росить ноги босі.

- Що я промовив? Що особливого ви помітили у звучанні слів? (Часто зустрічаються звуки [с], [с׳].)

- Поміркуйте над значенням слова скоромовка (скоро мовити, швидко промовляти).

- Спілкуючись, ми намагаємося говорити чітко, зрозуміло, не надто швидко. Чому ж тоді скоромовку промовляємо швидко? (Щоб натренуватися у чіткому правильному вимовлянні слів.)

- А якщо вимовимо швидко речення “Вранці випала роса”, чи буде це скоромовка? (Ні. Це просто гарне речення. Хоч у двох підряд словах і повторюється звук [р], але вимовляються слова легко.)

- Подивіться уважно, як записана скоромовка. Яка буква в ній повторюється? Вона ніби “танцює” по рядку. (БоСий хлопець Сіно коСить, роСа роСить ноги боСі.) прочитайте цю скоромовку. Що ви чуєте? Промовте її ще раз. Стежте за роботою свого язика. (Під час промовляння звуки [с], [с׳] наштовхуються на інші звуки, ускладнюючи промовляння слів.)

- Скоромовка належить до усної народної творчості. Корені її сягають глибини віків. Тому у скоромовках зустрічаються слова, які ми сьогодні не використовуємо у мовленні. Хто з вас знає, що таке копа? Перелаз? А ось окріп ви, напевне, знаєте.

Словникова робота: копа – кіп, окріп, перелазик – перелаз.

Копа – стіжок із 60 снопів хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху;

окріп – кип’яток;

перелаз – місце, де перелазять через огорожу.

Етап «Під час читання»

- Прочитайте першу скоромовку “Пік біля кіп картоплю Прокіп” повільно, швидше і дуже швидко. Ви промовили скоромовку у різному темпі: повільному, помірному, швидкому. Промовте швидко цю саму скоромовку тричі. Які звуки наскакують один на одного, ускладнюють промовляння? ([к] – [п]; [п] – [к].)

- Подивіться на слова пік, кіп. Чим вони особливі? (Букви, що позначають приголосні, переставлені місцями; читаємо слово зліва направо, справа наліво.) промовте ці слова повільно, потім швидко.

- Уважно придивіться до слова Прокіп. Чи є в ньому промовлені тільки що слова? (Про-кіп; пік – якщо читати справа наліво.) Яким словом починається скоромовка, якою частинкою закінчується? (Закінчується кіп, а починається пік; промовити швидко правильно ці слова важко; діти вже в цьому переконалися.)

- Отже, вислів ніби навмисне скомпонувати із важких для швидкого вимовляння слів. А для чого?

Діти висловлюють міркування з цього приводу, потім промовляють скоромовку із прискоренням темпу. Повторюють, а вчитель записує на дошці:

темп повільний

помірний

швидкий

Далі працюють над завданнями з читанки у групах чи в парах. Відповіді обговорюють колективно.

Потім діти промовляють по порядку напівголосно всі скоромовки. Намагаються визначити, які з них легко промовляти, а які – важко. Найважчу скоромовку промовляють швидко один одному, потім удвох, усі хором.

Ознайомлення дітей із звуконаслідуванням (без терміну).

- Промовте скоромовку про карасика.

  • Ліз карасик через перелазик та у воду – плюсь.

Промовляйте й уявляйте: яку картину вам вдалося побачити? Що ви почули? (Плюсь.) Чи вдалося карасику потрапити у воду? Як ви про це довідалися?

Складання скоромовок за аналогією до прочитаних.

- Як імена зустрічаються у скоромовках? Чим вони особливі? Із якими словами вони поєднуються?

Проаналізуйте звуковий склад слова Саша; промовте швидко два слова: Саша-шосе.

На основі спостереження діти приходять до висновку: щоб скласти скоромовку, треба підібрати слова, в яких однакові звуки повторюються – попереднє слово закінчується цими звуками, а наступне починається: С, Ш, С, С, Ш. У результаті вибудовують ланцюжок слів: Саша, шосе, соняшник. Із слів будують речення (наприклад: “Ішла Саша по Шосе і неСла СоняШник”).

За аналогією до скоромовки “Росте липа біля Пилипа” учні складають свою. Вчитель тільки допомагає їм у виборі пари до слів (Самсон – сон; Юрій – рій; Валентин - тин).

Щоб скласти скоромовку за аналогією до прочитаної “Улас у нас, Панас у вас”, добираються слова, в яких змінюється приголосний звук: шила-мила-сила-варила.

До скоромовки про Прокопа можна запропонувати слова Михайло, Михайлина, Михайленята.

Складені скоромовки учні записують і складають у скарбничку. Туди ж кладеться табличка, на якій записані слова: скоромовка;

темп швидкий

помірний

повільний

Все, що вкладається у скарбничку, вчитель використовує для повторення.

Методика читання лічилок

Особливості жанру

Лічилки створюються самими дітьми у процесі гри, промовляються речитативом. Основне призначення лічилки – організувати гру, визначити, кому починати, кому водити, ловити, жмуритися тощо. Діти беззаперечно підкоряються лічилці: як вона вкаже, так і буде.

Є дві групи лічилок: одні мають зрозумілий зміст, інші – незрозумілий. У багатьох лічилках цікавий зміст, чіткий ритм.

Перед промовлянням лічилки важливо знайти ритмічний ключ (1, 2 чи 1,2,3), читання спочатку можна супроводжувати плесканням у долоні, притупуванням, а потім використати відпрацьоване ритмічне промовляння в ігровій ситуації.

Робота над цим жанром, як і попередніми, починається із слова “лічилки”. Так як основною ознакою лічилки є наявність ритму, тому необхідно навчати дітей визначати ритм і промовляти її у заданому ритмі.

Прийоми: послухай і повтори (вчитель промовляє лічилку у потрібному ритмі, відбиває ритм рукою; потім у такому ж ритмі повторюють діти);

  • зверни увагу на знаки наголосу і пауз у тексті. Вони визначають ритм. Прочитай лічилку у цьому ритмі;

  • прочитай лічилку на рахунок чотири;

  • склади лічилку за початком;

  • розіграйте лічилки.

Ритм лічилки: 1,2.

Зразок уроку.

Тема.Лічилки

Мета: формувати уявлення про жанрові особливості лічилки, ознайомити з поняттям ритм; навчати визначати ритм лічилки, ритмічно промовляти її, використовувати в іграх, життєвих ситуаціях; складати лічилки.

ХІД УРОКУ

Етап “До читання”.

  • Вправи на розвиток артикуляційного апарату, формування правильності і швидкості зорового сприймання, розвиток поля читання.

  • Бесіда з учнями про їхні улюблені ігри на лузі, біля річки. Запитати, чи використовують вони лічилки, з якою метою, які за змістом.

  • Розповідь учителя про лічилку як вид пісенної дитячої творчості і її роль у забезпеченні порядку під час дитячих ігор.

Етап “У ході читання”.

  • Розглядання малюнка в читанці. Розв’язання проблемної ситуації: якому півнику дістанеться зернятко? Як визначити? Спробуємо використати лічилку.

  • Міркування над значенням слова лічилка.

  • Читання вчителем першої лічилки речитативом.

Учні спостерігають, відзначають, у чому виявляється особливість промовляння лічилки.

Котилася / торба

З високого / горба.

А в тій торбі

Хліб / паляниця,

З ким / хочеш,

З тим / поділися.

  • Ознайомлення учнів з поняттям ритм (ритмічно йде годинник; ритмічно б’ється у кожного з нас серце). Учитель рахує на 1,2, а учні повторюють за ним лічилку, вказують рукою на себе і на сусіда, читають самі, намагаючись не збитися з ритму, діляться на групи і по черзі ведуть лік промовлянням лічилки: кому виконувати якусь дію (визначають самі, яку), або вручити сувенір.

Стоїть півень на току

У червонім ковпаку.

Будем півника просити:

Ходи жита молотити.

  • Друга лічилка, ритм якої 1,2,3,4, опрацьовується в такій самій послідовності, як і перша. Перед читанням проводиться словникова робота: ковпак – головний убір; тік – майданчик для молотьби.

  • Виконання завдань, поданих після тексту.

Порівнюючи другу лічилку з дитячою пісенькою “Два півники”, діти помічають, що в обох творах півники виконують одну і ту саму дію (молотять), щоправда, у лічилці тільки запрошують півника це зробити, але він уже стоїть на току.

Складання лічилок за поданим зразком.

Етап “Після читання”.

  • Діти пригадують і промовляють ті лічилки, які знали раніше або вивчити на уроці. Кладуть у скарбничку табличку зі словами лічилка, ритм.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.