Заняття №37

Додаток №1

Підйом національно-визвольних рухів в СРСР

Причини:

• Економічна криза;

• Переміщення реальної влади із центру в республіки через руйнацію монополій КПРС на владу;

Результати:

• Створення національних громадських організацій (через вихід зі складу СРСР – народні фронти Естонії та Латвії, литовський «Саюдів», народний фронт Молдови);

• Проголошення державного суверенітету республік (Естонія, Литва, Росія, Україна, Білорусія, Молдова, Грузія, вірменія).

Додаток №2

Причини розпаду СРСР

1. Глибока економічна криза, нездатність керівництва країни вдатися до радикальних реформ;

2. Зростання національної самосвідомості;

3. Дискредитація КПРС і центральної влади;

4. Формування національних політичних еліт, їхнє прагнення влади.

Додаток №3

Загальна характеристика Російської Федерації (РФ)

• Правонаступниця СРСР;

• Президентська республіка (від 1993р.) – йому підпорядковується уряд, може видавати укази, що регулюють різні сфери життя держави;

• Від 1997р. – член «великої сімки» - об’єднання провідних держав світу.

Додаток №4

Особливості сучасної РФ

Соціально-економічний розвиток:

• Стабілізація економіки (зростання ВВП від 1999р.);

• Продовження структурної перебудови економіки;

• Підвищення добробуту населення порівняно із серединою 90-х років;

• Переведення російських капіталів за кордон;

• Сировинна та енергетична орієнтація промислового виробництва та експорту РФ, залежність від світових цін на нафту та газ.

Політичний розвиток:

• Пріоритет виконавчої влади над законодавчою;

• Централізація управління. Різні права суб’єктів федерації;

• Посилення особистої влади президента за рахунок зміцнення вертикалі влади, доктрина «керованої демократії»;

• Нестабільність у Чечні, не зважаючи на дві Чеченські війни. Періодичні теракти, організовані чеченськими угрупованнями.

• Відсутність сформованого громадянського суспільства.

Додаток №5

Зовнішня політика Росії

• Правонаступниця СРСР у міжнародних відносинах;

• Член ООН;

• Подовжує курс на роззброєння;

• Ініціатор посилення інтеграційних процесів у межах СНД (передусім із Білоруссю), але при цьому послаблення зв’язків із країнами колишнього соцтабору;

• Противник розширення НАТО на схід, але активно співпрацює з альянсом

• Укріплення відносин із Китаєм та Індією;

• Підтримка позиції Сербії, засудження втручання НАТО в «косовську проблему» та бомбардування Югославії навесні 1999р.;

• Втручання у міжнародні конфлікти на території колишнього СРСР.

Додаток №6

Документи свідчать

Виконайте лабораторко-практичну роботу. Прочитайте висловлювання різних політичних діячів про М. Горбачова та його власну оцінку подій 1991 р. і дайте відповідь на запитання:

1. Чи несе М. Горбачов відповідальність за провал економічної реформи в СРСР, чи її здійснення було неможливе в умовах, що склалися?

2. Розпад СРСР стався завдяки внутрішнім причинам чи мав зовнішній поштовх?

1) Колишній голова Ради Міністрів УРСР В. МахоЛ: Торбачоа ніколи глибоко не розбирався в економіці. Тривалий час він розглядав її як політичну служницю. Як засіб задоволення особистих амбіцій... Конкретні економічні питання, навіть найбільш значні, для нього нецікаві, у глибину їх він не входив, відкараскувався загальними політичними деклараціями.

2) Посол СРСР у Великій Британії Л. Замятін навів унікальний документ — запне розмови М. Горбачова з президентом США Дж. Бушем. 17 липня 1991 р. М. Горбачов звернувся до Д. Буша: "Створюється враження, що мій друг президент США ще не прийшов до остаточної відповіді на головне питання — який Радянський Союз хочуть бачити США? А доти, доки не буде дано остаточної відповіді на це питання, ми будемо спотикатися на тик чи інших часткових питаннях відносин.

3) Збігнев Бжезінський, американський політолог: "Подібно до багатьох попередніх імперій, Радянський Союз урешті-решт тріснув і розпався на фрагменти, ставши жертвою не стільки прямої військової поразки, скільки дезінтеграції, прискореної економічними і соціальними напруженнями".

4) М. Горбачов (в інтерв'ю напередодні свого 70-річчя 2 березня 2001 р.). "Що ми тоді не вирішили? Восени 90-го року вся країна вишукувалася в черги... Не вирішивши проблему ринку, ми збільшили соціальні виплати. Лікарі, вчителі отримали надбавки до заробітної платні. Пенсіонери 45 млрд отримали. І вся ця рубльова маса нависла над ринком, а покривати її було нічим. Ось, я вважаю, де було закладено велику помилку".

Додаток №7

Із виступу міністра закордонних справ України Анатолія Зленка "Україна на світовій арені: стан і перспективи стратегічного партнерства"

"Особливе місце в розвитку партнерських відносин стратегічного характеру належить нашому географічно найбільшому сусіду, а значить, і стратегічно важливому партнеру — Російській Федерації. При цьому необжідно відзначити надзвичайно велике зйаченн» та потенціал україмо-російського двостороннього співробітництва, насамперед у соціалвно-екоиомічній сфері.

Україно-російське стратегічне партнерство принципово обумовлюсться значенням україно-росгйеьких відносин як важливого елементу зміцнення загальноєвропейської стабільності та безпеки, У цьому зв'язку і для України, і для Російської Федерації завдання щодо вдосконалення механізмів реалізації положень двостороннього договору, досягнення реального прориву у відносинах пов'язані з необхідністю обопільного усвідомлений всієї відповідальності, що випливаї з ролі двох держав у справі побудови єдиної та неподільної Європи.

Водночас Україна переконана, що ефективні гарантії зміцнення і динамічного розвитлу украіно-російського партнерства забезпечуватимуться на основі виявленої взаємної підтримки соціально-економічних реформ, обопільного сприяння економічному зростанню та позитивній динаміці в торговельних відносинах.

Ключове ж завдання в розвитку стратегічного партнерства України та Російської Федерації полягає у необхідності переходу до нових, прагматичних форм співробітництва, за обопільного врахування життсво важливих інтересів партнера".

 Запитання до джерела

Які перспективи російсько-українського стратегічного партнерства бачить пан Зленко?