Заняття №___
Тема: Добу «Застою» та «перебудови» в історії СРСР.
Мета: 1.сформувати уявлення про період в історії СРСР періоду стабільного існування держави, суспільно-політичних відносин, економічного становища, повсякденного життя громадян держави;
2.Розвивати аналітичні вміння, будувати причинно-наслідкові зв’язки;
3.Виховувати терпиме ставлення до тоталітарного періоду в історії власного народу.
Тип уроку: комбінований
Обладання: роздатковийц матеріал.
Основні терміни: застой, перебудова, дисидентський рух
Основні дати: • 14 жовтня 1964 р. — відставка М.С.Хрущова з усіх посад; обрання першим секретарем ЦК КПРС Л. І. Брежнєва.
• 7 жовтня 1977 р. — прийняття нової конституції СРСР.
Хід уроку:
Організаційний момент:
Перевірка домашнього завдання:
В чому були особливості суспільно-політичного життя періоду десталінізації.
Дати характеристику етапів відлиги.
Охарактеризуйте наслідки реформ М.С.Хрущова.
Особливості зовнішньої політики СРСР доби відлиги.
Актуалізація опорних знань учнів:
Пригадайте, хто є М.С.Хрущов та його роль в історії СРСР.
Вивчення нового матеріалу:
Дисидентський рух – рух інакомислячих, тих, хто не погоджується з офіційною ідеологією;
Перебудова – соціально-економічний і політичний курс радянського керівництва у 1985-1991р.р., спрямований на реформування всіх сфер суспільного життя при збереженні соціалізму;
План
Зміна влади.
Усунення від влади М. Хрущова
1962—1964 рр. лишились у пам'яті трудящих СРСР як роки внутрішнього безвладдя і наростання напруженості. Погіршилося продовольче постачання. У 1962 р. сталося значне підвищення цін на продовольчі товари — на 25—40%. Це викликало невдоволення широких верств населення.
Восени 1963 р., в десяті роковини обрання Хрущова першим секретарем ЦК. у країні виник дефіцит хліба, що призвело до паніки серед населення. Вихід із ситуації було знайдено: термінова закупівля зерна за кордоном і використання стратегічних запасів, впровадження талонів на хліб (уперше після скасування продовольчих карток 1947 р.). Авторитет Хрущова у суспільстві різко падав.
Відставка першого секретаря ЦК КПРС, голови Ради Міністрів СРСР стала неминучою. Найбільшу активність в усуненні Хрущова від влади відіграли його поплічники — Л. Брежнєв, М. Суслов, М. Ігнатов, Г. Шелепін. їх підтримали О. Косигін, В. Семичастний. Скориставшись відсутністю Хрущова у Москві (він разом із Мікояном відпочивав у Піцунді), опозиція підготувала засідання президії та пленуму ЦК. Потім М. Хрущова викликали у Москву нібито для розв'язання невідкладних питань розвитку сільського господарства. 14 жовтня 1964 р. на пленумі ЦК КПРС зі звинувачувальною доповіддю проти нього виступив М. Суслов. Звинуваченого у волюнтаризмі, суб'єктивізмі, порушенні норм колегіальності керівництва партією та країною, піє-лясталінського реформатора було усунено з усіх посад і відправлено на пенсію, а його ім'я на двадцять років викреслено з історії СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв, головою Ради Міністрів — О. Косигін. Головою президії Верховної Ради СРСР (із липня 1964 р.) став А. Мікоян.
Причини падіння М. Хрущова. Відставка М. Хрущова була зумовлена невдоволенням партійного апарату, представників військово-промислового комплексу, байдужістю суспільства та його інтелектуальної еліти.
Оцінка значення ярущовської "відлиги" лишається неоднозначною і дискусійною. Головною заслугою М. Хрущова стало започаткування процесу десталінізації, повернення чесного імені мільйонам радянських людей.
Л. І. Брежнєв
Новий лідер партії був представником післясталінської генерації радянського1 керівництва, яке почало висуватися на передові ролі після XX з'їзду КПРС.
У перші роки свого перебування на чолі партії Брежнєв намагався здійснювати колективне керівництво президії ЦК КПРС (з 1966 р. — політбюро). Проте особливість партійно-державної системи СРСР полягала ще й у неможливості діяти без чітко визначеного лідера, яким після 1967 р. став Брежнєв. Він значно зміцнив свої позиції, поставииши на чолі КДБ Ю. Андропова (1967 р.). Того ж року міністром оборони призначили А. Гречка. Це були люди Брежнєва.
Важливою ознакою політичного життя 70-х рр. було формування культу особи Л. Брежнєва, що мав на останньому етапі його життя досить гротескний характер завдяки безмірному звеличуванню особи генерального секретаря. Нестримна пристрасть до вихвалянь і нагород (Брежнєв мав 220 радянських і закордонних орденів і медалей) увінчалася 4 зірками Героя Радянського Союзу, званням Героя Соціалістичної Праці, нагородженням орденом "Перемоги". Піднесенню його авторитету не сприяла й трилогія мемуарів "Мала земля", "Відродження", "Цілина", хутко налампіжена літературними ошуканцями від імені генерального секретаря. Члени родини Брежнєва були замішані у кримінальних справах. Авторитет лідера партії й країни катастрофічно впав.
Але не варто шукати корені застою тільки в постаті Брежнєва. Деградувала сама суспільно-політична і соціально-економічна система, яка багато в чому й породила "брежнєвщину", що стала символом аморальності,.безконтрольності та зогнилого тоталітарного режиму, який наближався до розпаду.
Висновок: