Дисидентський рух (друга половина 50-х – 80-ті роки хХст.)
Причини:
Хрущовська «відлига», лібералізація суспільного життя;
Антикомуністичні виступи в країнах Центральної Європи;
Світовий правозахисний рух внаслідок прийняття Декларації прав людини (1948р.);
Фіктивність проголошеними Конституцією СРСР прав і свобод людини, монополія на КПРС на влдау
Течії:
За демократичний соціалізм;
Національно-визвольна – за створення незалежних держав; правозахисна (А.Сахаров, О.Солженіцин);
Релігійна
Методи боротьби:
Відкидання насильницьких методів боротьби;
Демонстрації протесту;
«самвидав» - підготовка та поширення забороненої літератури, відомостей про порушення прав людини в СРСР;
«Тамвидав» - друк дисидентських матеріалів за кордоном;
Звернення до керівництва країни, до міжнародних організацій і т.д.
Результати діяльності:
Діяльність дисидентів зазнавала переслідувань (звільнення з роботи, ув’язнення, поміщення до психічних лікарень).
Рух не став масовим, їх діяльність замовчувалася.
Додаток №6
Перебудова в срср
Економічна галузь |
1985р. – курс на прискорення соціально-економічного розвитку, антиалкогольна компанія; 1987р. – реформа Рижкова-Абалкіна за принципом «самостійність, самоокупаємість, самофінансування». Виникнення та розвиток кооперативів із іноземних капіталом і індивідуальної трудової діяльності. 1988р. – дозвіл оренди землі; 1990р. – програма переходу до регульованої ринкової економіки: запровадження елементів ринкових механізмів за збереження великого державного сектору. |
Політична галузь |
1987р. – розвиток гласності та демократизації суспільства: створення комісії з вивчення сталінських репресій, повна реабілітація жертв масових репресій, публікація досі заборонених творів; 1988р. – відновлення Рад народних депутатів як реальних органів влади, перерозподіл влади за збереження керівної ролі КПРС; 1989р. – І з’їзд народних депутатів СРСР, вибори до якого вперше проходили на альтернативній основі.ю формування Міжрегаіональної депутатської групи, що виступала ща демократичні реформи; 1990р. – запровадження посади президента СРСР, обрання першого президента СРСР – М.С,Горбачова; Початок формування багатопартійної системи. |