Розділ 3. Гарантії реалізації права на інформацію

3.1. Національне законодавство, що гарантує право на доступ до інформації.

Гарантоване Основним Законом України право на інформацію регламентується інформаційним законодавством. Чинне законодавство України до гарантій зазначеного права відносить обов’язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність, прийняті рішення, створення в державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, які б забезпечували і встановленому порядку доступ до інформації, застосування юридичної відповідальності за порушення законодавства про інформацію, здійснення державного контролю за його додержанням та інші.

Конституційні норми регламентують також окремі інформаційні аспекти особистого життя громадян. Гарантією невтручання в особисте і сімейне життя є положення про заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації особи без її згоди, окрім випадків, визначених законом.

Конституційним є також право громадян знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не становлять державної або іншої захищеної законом таємниці.

Гарантується також судовий захист права громадян спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та пошуком подібної інформації.

Прямує до удосконалення власного законодавства у сфері інформаційних відносин і Україна.

Окрім згаданих конституційних положень, що гарантують право на інформацію, існують й інші норми, які забезпечують належну реалізацію зазначеного права. Так, деякі статті Конституції України побічно стосуються проблем права на інформацію, гарантій його реалізації. Наприклад, ст.15 Основного Закону проголошує заборону цензури, під якою, як правило розуміється спеціальний державний контроль за ідеологічним і політичним змістом засобів масової інформації, незалежно від форми – проспективний (до друку) чи ретроспективний (після друку). Тобто на конституційному рівні забороняється попереднє, цензурне регулювання діяльності засобів масової інформації, гарантується свобода масової інформації.

Серед конституційних положень, які гарантують право на інформацію, називають також норму статті 57 Конституції України, за якою закони та інші нормативно правові акти, не доведені до відома населення є не чинними. Необхідність розвитку суспільних відносин на засадах демократичної, правової держави, підвищення правової культури, зміцнення законності зумовлюють забезпечення вільного доступу до правової інформації.

В Україні правове регулювання реалізації права на інформацію і доступу до інформації здійснюється зокрема законами України «Про інформацію», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про звернення громадян», «Про державну таємницю» тощо.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення»¹ від 21 грудня 1993 року (в редакції Закону № 3759-12 від 7 серпня 2011 року), наприклад, регулює відносини, що виникають у сфері телебачення та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Закон України «Про обов’язковий примірник документів»¹ визначає правові засади функціонування системи обов’язкового примірника документів та регулює інформаційні відносини, пов’язані з поповненням національного інформаційного фонду України. Обов’язковий примірник документів – примірник різних видів тиражованих документів, який передає його виробник на безоплатній або платній основі юридичним особам; національний інформаційний фонд України – це сукупність інформаційних фондів (інформаційних ресурсів) держави: архівного, бібліотечного, стандартів, архіву друку, фонду фільмів, патентного та інших фондів.

Зазначений закон передбачає важливі гарантії реалізації права громадян на інформацію, адже його дія поширюється на відносини, які виникають при виготовленні (в тому числі публікуванні) юридичними та фізичними особами України різних видів тиражованих документів в Україні та за її межами; виготовленні різних видів тиражованих документів в Україні юридичними та фізичними особами інших держав; одержанні обов’язкового примірника документів юридичними особами України.

Закон України «Про обов’язковий примірник документів» не поширюється на відносини, які виникають при виготовленні документів з обмеженим доступом, документів управлінського та особистого характеру, документів в одиничному виконанні.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»² встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Закон визначає, що електронний документообіг (обіг електронних документів) – це сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Закон також встановляє, що «відправлення та передавання електронних документів здійснюється автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ».

Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, датою і часом відправлення електронного документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. У разі відправлення електронного документа шляхом пересилання його на електронному носії, на якому записано цей документ, датою і часом відправлення вважаються дата і час здавання його для пересилання.

Вимоги підтвердження факту одержання документа, встановлені законодавством у випадках відправлення документів рекомендованим листом або передавання їх під розписку, не поширюються на електронні документи. У таких випадках підтвердження факту одержання електронних документів здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суб’єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях. Строк зберігання електронних документів на електронних носіях не повинен бути меншим від строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері.

Серед нормативно-правових актів, що регламентують питання реалізації права громадян на інформацію, зазначена кількість документів, виданих різними органами державної влади України. Більшість з таких нормативно-правових актів визначають конкретні механізми реалізації громадянами їх конституційного права на інформацію, встановлюють конкретні права та обов’язки відповідних учасників суспільних відносин.

Одним із засобів забезпечення права громадян на інформацію є створення інституційних передумов (спеціальних органів, підрозділів та утворень), до компетенції яких віднесено обов’язки задовольняти потреби громадян. Одним з подібних утворень є громадська приймальня.

Правова громадська приймальня створюється для надання місцевими органами виконавчої влади, територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади безоплатної правової допомоги малозабезпеченим особам.

Громадська приймальня створюється за рішенням керівника місцевого органу виконавчої влади, територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади. Основною метою діяльності приймальні є сприяння забезпеченню правового захисту конституційних прав, свобод та інтересів громадян органами виконавчої влади, належної реалізації Закону України «Про звернення громадян»¹.

Приймальня здійснює такі види правової допомоги:

• надання консультацій і роз’яснень з правових питань;

• допомога в складанні документів правового характеру (звернень громадян, окремих процесуальних документів).

Одним із елементів забезпечення права громадян на інформацію є існування підрозділів з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю апаратів центральних і місцевих органів виконавчої влади.

До функцій даних управлінь належать:

• забезпечення систематичного відкритого публікування статистичної інформації про явища і процеси, що відбуваються у сфері діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади та доступу до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, установлених законами;

• підготовка текстів прес-релізів, інших повідомлень про основні заходи, що проводяться центральними та місцевими органами виконавчої влади або за їх участю.

Значний масив нормативно-правових актів щодо реалізації права на інформацію різноманітних суб’єктів (у тому числі органів державної влади) визначає механізм функціонування веб-сайтів та інших сучасних інформаційних ресурсів.

Так, Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року № 522 «Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних» визначає процедуру підключення органів виконавчої влади, інших державних органів, підприємств, установ та організацій, які одержують, обробляють, поширюють і зберігають інформацію, що є об’єктом державної власності та охороняється згідно із законодавством, до глобальних мереж передачі даних.

Порядок складання та ведення переліку підприємств (операторів), які надають послуги з доступу до глобальних мереж передачі даних органами виконавчої влади, іншим державним органам, підприємствам, установам та організаціям, які одержують, обробляють, поширюють і зберігають інформацію, що є об’єктом державної власності та охороняється згідно із законодавством, затверджений Наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 17 червня 2002р. № 122, визначає, що складання та ведення зазначеного переліку здійснюються Держкомзв’язку на підставі статті 3 Указу Президент України від 24 вересня 2001 року № 891/2001 «Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року № 522 «Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних».

Порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади затверджено спільним Наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України № 327/225 від 25 листопада 2002 року.

Організація функціонування веб-сайту органу виконавчої влади передбачає затвердження його внутрішнього Порядку інформаційного наповнення з визначенням конкретних структурних підрозділів та посадових осіб, відповідальних за своєчасну підготовку і подання інформації та її зміст за кожним тематичним напрямом, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року №3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет Інформації про діяльність органів виконавчої влади».

Структура головної сторінки веб-сайту органу виконавчої влади повинна відповідати структурі головної сторінки Єдиного веб-порталу.

Матеріали, що складають інформаційне наповнення веб-сайту органу виконавчої влади, за своїм характером можуть бути розподілені на три категорії:

1. статистичні матеріали;

2. динамічні матеріали;

3. потокові.

До категорії статистичних належать матеріали, які повинні зберігати свою актуальність протягом тривалого часу. Статистичні матеріали технічно реалізуються у вигляді HTML- сторінок, що містять текстові, графічні та мультимедійні складові.

До категорії динамічних належать матеріали, актуальність яких зберігається лише протягом обмеженого часу, через що вони повинні систематично оновлюватися. Характерною рисою динамічних матеріалів є те, що рішення про їх оновлення, навіть повність зумовлене зовнішніми обставинами, приймається і виконується адміністратором сайту.

До потокових матеріалів належать такі, що втрачають актуальність свого змісту протягом короткого проміжку часу (кілька днів, а іноді годин). Оновлення потокових матеріалів здійснюється регулярно, у міру надходження. Ці матеріали надходять на сайт зовнішніми каналами в автоматичному (автоматизованому) режимі. Потокові матеріали зберігаються на сайті лише до чергового оновлення. Вони відображаються на статистичних чи динамічних HTML- сторінках у вигляді одного з їхніх структурних елементів.

Організація інформаційних матеріалів на веб-сайті має ієрархічну структуру, що передбачає розміщення даних на декількох рівнях в розділах сайту (на веб-сторінках). Усередині веб-сторінок допускаються впорядковані або окремі перехресні посилання на довільні рівні ієрархії, у залежності від тематичного зв’язку між даними. Такий взаємозв’язок становить гіперструктуру сайту і забезпечує максимальну прозорість його структури. Контроль за актуальністю гіперпосилань здійснюється програмно та візуально.

Порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади визначає також інформаційну структуру веб-сайту, яка повинна бути адекватна відповідній предметній області. Інформаційне наповнення має бути, з одного боку, повним, а з другого – не містити зайвих відомостей, недоречних повторів тощо.

Загалом діюча вітчизняна система нормативно-правового регулювання відносин щодо реалізації права на інформацію загалом і доступу до інформації зокрема постійно еволюціонує. Це пов’язано з багатьма причинами об’єктивного і суб’єктивного змісту: бурхливий розвиток інформаційних технологій, глобалізаційні світові процеси, демократизація відносин людина-держава тощо.