18 Емпіризм ф.Бекона.

Ф. Бекон - родоначальник нової форми ангійського матеріалізму.Саме він сформулював поняття матерії як вираз природи і нескінченої сукупності речей.

Головне завдання філософії Бекон визначає як пізнання природи і оволодіння її силами, а для цього треба розробити відповідний метод. Новий метод може зустріти на своєму шляху примари, забобони, ідоли, які віволікають пізнання від істини. Він визначив систему примар. «Примари Роду» пов’язані з недосконалістю людського розуму і органів чуття. «Примари Печери» зумовлені індивідуальними особливостями людини, вони є суб’єктивним ставленням людини до природи. «Примари Площі» проникають у пізнання разом зі словами та іменами. «Примари Театру» пророджуються сліпою вірою людей в авторитети.Щоб очистити пізнання від примар треба бути вільним і самостійним у своїх твердженнях та висновках, бо істина є дочкою часу.Об’єктом пізнання у Бекона є природа,а методами - наукова індукція (сходження від одиничного до теоритичних узагальнень)та експеримент.

Шляхи пізнання: *шлях павука, тобто спроба людського розуму виводити істини з самого себе; *шлях мурахи - пізнання і нагромадження голих фактів; *шлях бджоли - справжній шлях науки, справжній науковець перетворює емпіричні факти за допомогою раціональних методів у наукову істину.

Бекон не заперечував існування Бога. Він вважав, що Бог створив світ, але в подальший час перестав втручатися в його справи. Отже, Бекон визнавав існування двох істин: божественної і земної.

19 Зміст «антропологічного принципу» у філософії л.Фейєрбаха.

Л. Фейєрбах – філософ, матеріаліст і атеїст. В світі нема нічого, крім природи, вона ніким не створена і є причиною самої себе. Природа є також основою походження людини,а релігія це хибна перекручена свідомість.

Великі зміни історії суспільства, вважав філософ, пояснюються змінами форм релігії. Будучи глибоким критиком релігії, що існувала в той час, Фейєрбах намагався створити свою нову релігію, в якій замість культа бога буде панувати культ людини і любові. В центрі філософії Фейєрбаха стояла людина, тому його філософія була антропологічною і глибоко гуманістичною.Але людину він розумів однобоко, тільки як частину природи, як біологічну істоту,яка повністю залежить від природи ,”панує” над природою “шляхом покори її”.

Суб’єктом у нього виступає не просто розумна істота, а цілісна людина як вища природна істота в єдності її тілесних і родових (суспільних) якостей. Саме суспільні якості, «людська природа» відрізняють її від тварин. Людину вчений розглядає як універсальну та активну істоту ще й тому, що вона не просто пристосовується до навколишнього середовища, а й перетворює його, засвоюючи культуру.

20 І.Кант як засновник німецької класичної філософії.

Позиція І.Канта спочатку мала явно матеріалістичне спрямування. Філософія пізнання, зазначає Кант, не може вийти за межі досвіду хоч це і найсуттєвіше завдання метафізики. Він стверджував діалектичну думку про те, що природа має свою історію в часі, відкидав ідею першопоштовху.

Згодом він дійшов висновку, що предмет виявляється не вихідним а кінцевим продуктом пізнання. Він називає свою позицію у філософії – критичний ідеалізм.

Перш ніж пізнавати світ, потрібно пізнати своє пізнання, втановити його межі і можливості.

Відомий Кант і як творець вчення про надісторичну, незалежну від умов життя, загальну для всіх людей мораль. Він створив вчення про так званий категоричний імператив, що існує в свідомості людей, і надає людині свободу і разом з тим в сукупності створює всезагальний моральний закон для суспільства.