63 Філософське обґрунтування індуїзму

Індуїзм як давньоіндійська релігія виник на основі давнього брахманізму. Найповнішим визначенням поняття "індуїзм" можна вважати індійський спосіб життя, включаючи всю суму життєвих принципів і норм; соціальних і етичних цінностей, вірувань і уявлень, обрядів і культів, міфів і легенд, буднів і свят тощо.

Найважливішими з численних богів індуїзму вважають трьох (трімурті) — Брахму, Шіву і Вішну. Кожен з цієї трійки має своє обличчя, характер, свою сферу впливу.

Першим із трьох вважають Брахму, його основна функція — творення. Він створив світ, у всьому його багатоманітті живого і минулого.

Більшість індуїстів поділилася на шіваїтів і вішнуїтів, які віддавали перевагу відповідно Шіві або Вішну. Шіва — дуже суперечливий. Головною його функцією вважають руйнівну, що частково пов'язане з тим, що Шіва — покровитель аскетів, які прагнуть такого розорення й змін, що веде начебто до злиття з Вічністю й Абсолютом.

Вішну — м'який, несуперечливий, його основна функція — збереження. Він простий, близький людям, особливо схильний до емоційного сприйняття божества — саме такі переважають серед вішнуїтів. На численних зображеннях чотирикутний Вішну звичайно сидить на тисячоголовому драконі, що пливе, або на троні у вигляді білого лотоса.

Учені не можуть сформулювати загальну доктрину, яку прийняли б усі напрямки індуїзму. Однак, існують основні вірування, які розділяють всі індуси, до таких понять, загальних для абсолютної більшості послідовників індуїзму, ставляться:

Дгарма — моральний борг, етичні зобов'язання.

Самсара — круговорот народження та смерті, віра у перевтілення душі після смерті в тіла тварин, людей, богів.

Карма — віра у те, що порядок перероджень визначається зробленими під час життя вчинками та їх наслідками.

Мокша — звільнення із круговороту народження і смерті самсари.

Йога у її різних напрямках.

64 Філософський зміст буддизму

Буддизм став провідним етико-філософським вченням Давньої Індії. Центром його уваги стала тема подолання людиною страждань, спричинених його існуванням в навколишньому світі. Основна теза буддизму стверджує, що життя людини є страждання, і це є законом буття. Будь-яке життя - страждання, і немає щасливих життів. Страждання обумовлені бажаннями і пристрастями людей, прихильністю до мирського життя. Кожна людина страждає ще й від того, що приречений на неминучу старість і смерть. Загалом, страждання є вираженням одвічного протиріччя між прагненнями людини і недосконалістю світобудови. Єдиним способом їх подолання може бути лише позбавлення від гнітючої влади зовнішнього світу. В буддизмі були сформульовані чотири благородні істини:

Перша з них стверджує, що життя людини є страждання (народження, хвороба, старість і т.д.).

Друга - причиною страждання є жадоба життя і прагнення до насолод. Саме у зв'язку з цим і виникають всі пристрасті та бажання.

Третя істина вважає, що припинення страждань можливе лише шляхом відмови від спраги життя, залишення її.

Четверта істина: шлях до позбавлення страждань восьмірічен (правильне судження і правильне рішення, правильна мова, правильне прагнення і правильне життя, правильне увагу і правильне зосередження, правильний шлях у житті).