Екзаменаційний білет № 6

1. Композиційні прийоми проектування ландшафтних об’єктів.

Всі об'єкти ландшафтного дизайну характеризуються певною територією, яка має різноманітну конфігурацію в плані і неадекватні фізичні розміри. Всі ці території переважно є сукупністю рослинності, водних пристроїв, малих архітектурних форм, майданчиків різноманітного функціонального призначення. Головне завдання в їхньому формуванні - це виявлення художнього образу даного середовища, що досягається використанням прийомів архітектурної композиції.

Композиція (від латинського сотрозіїіо - сурядність, побудова, структура) - це засіб розкриття ідейно-художнього змісту твору. Без знання і правильного використання принципів композиції неможли­ве виявлення творчого задуму.

Архітектурна композиція - це закономірне і оптимальне поєднання об'єму і простору в єдину гармонійну систему, що відповідає функціональнимі естетичним вимогам. До основних завдань архітектурної композиції належать:-організація об'ємів і просторів у відповідності з функціональним процесом;- гармонійне об'єднання і підпорядкування об'єму і простору в цілісну систему, що володіє позитивним емоційним впливом на людину.

Ландшафтна композиція - це мистецтво розміщувати на даній території різноманітні елементи для створення комфортного середовища за функціональними, екологічними і естетичними вимогами. Вона полягає в розміщенні споруд, малих архітектурних форм, рослинності, водних пристроїв, майданчиків, в організації руху, члену­ванні території на частини, в пропорціях окремих частин, розмірах усіх елементів, що входять до складу даної території, та її основного взаємозв'язку. Ландшафтна композиція визначає використання всіх засобів ландшафтного дизайну.

До засобів ландшафтного дизайну належать природні елементи середовища - рослинність, рельєф, водні пристрої і штучні елементи середовища - малі архітектурні форми, декоративне покриття, візуальні комунікації, декоративна скульптура.

Створення будь-якого ландшафтного об'єкта здійснюється в основному з використанням перерахованих вище засобів ландшафтного дизайну в певному взаємозв'язку і взаємозалежності для досяг­нення єдності композиції та її яскравого образного впливу. Просторове середовище ландшафтних об'єктів включає площини - поверхню землі (з газоном, квітником, покриттям), а також елементи рельєфу, водні пристрої і об'єми - рослинні угрупування, малі арх­тектурні форми, скульптуру, візуальні комунікації.

Взаємозв'язок простору, площини і об'єму визначається об'єм­но-просторовою композицією. При рішенні композиційних завдань із формування архітектурно-ландшафтних об'єктів враховують гео­метричний вигляд форми, величину, масу, фактуру, колір, освітлен­ня, розміщення в просторі. Ландшафтний архітектор повинен розу­міти основні властивості простору: характеристику глибини, довжину, переривчастість і безперервність, скінченність і нескін­ченність, розподіл простору.

Створюючи простір з використанням засобів ландшафтного дизайну, необхідно розуміти його емоційно-психологічний вплив на людину. Розрізняють чотири аспекти ставлення людини до простору:

-об'єктивний - що залежить від таких характеристик простору, як площа, основні габарити, ширина - довжина, геометричні обриси;психофізіологічний - пов'язаний зі спроможністю простору порушувати, стомлювати, заспокоювати, пригноблювати;

асоціативний - що зумовлює спроможність людини до різноманітних асоціацій при сприйманні;

-семантичний - пов'язаний із функціональним призначенням об'єкта.

Деякі простори можуть бути виразними, інші - невиразними. При формуванні будь-якого простору фронтального або глибинного необхідно вирішувати такі композиційні завдання:

- визначення стилю планування і масштабних характеристик формуючих елементів (малих архітектурних форм, декоративної скульптури, рослинності та ін.);

пропорціонування території;

виявлення центра композиції, головних і другорядних осей;

визначення ландшафтних акцентів і точок їхнього огляду;

- використання контрасту, нюансу і тотожності, ряду (метрич­ного і ритмічного);

- неждане розкриття акцентів;

- виявлення тла і використання особливостей лінійної перспек­тиви.

Масштаб - найважливіший засіб архітектурної композиції, засіб досягнення художньої виразності ландшафтних об'єктів.

перший масштаб (основний) - масштаб елементів, домірний антропометричним даним дорослої людини;

другий масштаб (індивідуальний) - домірний антропометрич­ним даним тієї або іншої вікової групи дітей (залежно від фу­нкціонального призначення об'єкта);

третій масштаб (мініатюрний) - масштаб елементів невеликих ландшафтних просторів в інтер'єрах із включенням бонсай;

четвертий масштаб (монументальний) - масштаб елементів, який підкреслює символіку в ландшафтному просторі, найбільш яскраво виявляє його художній образ.

Ландшафтні об'єкти залежно від свого функціонального призначення можуть мати всі викладені масштабні характеристики побудови просторів. Емоційний вплив просторів з названими масштабними характеристиками достатньо великий. Розмір внутрішнього простору, взятий у співвідношенні з розмірами людини, а також ха­рактер розміщення об'ємів у просторі може викликати різноманітні відчуття. Так, наприклад, Джон Саймондс визначив емоційно-пси­хологічні відчуття, що викликаються різними просторами:

Напруга - нестійкість форми. Дробова композиція. Складні звуки. Роздробленість світла.

Розрядка - простий об'єм може змінюватися за розміром від інтимного до грандіозного. М'яке світло. Заспокійливий звук. Об'єм, насичений спокійними кольорами.

Переляк - очевидна пастка. Відсутність точок орієнтації. Сли­зька площина підстави. Небезпека. Темрява, похмурість. Не­нормальний монорівневий колір.

Веселощі - вільний простір. Гладкі, плавні форми і візерунки. Можливість вихрового руху. Теплі, яскраві кольори. Веселі підбадьорливі звуки.

Споглядання - відсутність відволікаючих різких контрастів. Простір повинен забезпечувати відчуття ізольованості, само­тності, відчуженості, безпеки і спокою. Низькі спокійні пото­ки звуків.

Звмішаний прийом характеризує поєднання елементів регулярного і пейзажного прийомів планування. Регулярний прийом планування, зазвичай, характеризує симетричний план, а пейзажний - асиметри­чний. Форми симетричного плану, якщо вони майстерно виконані і розміщені, можуть виражати ідею і породжувати в людині відчуття дисципліни вищого порядку, пишноти, чинності, монументальності • високої досконалості. Геометричний план, ясний і явний, швидко осягається. В цьому його перевага. Але він має також ваду - монотонність. Асиметричний план більш виразний, але просторова орієнтація в ньому складна.

У формуванні будь-якого ландшафтного об'єкта велика увага приділяється виявленню композиційних осей. Розрізняють головні і другорядні осі композиції. Вісь композиції - напрямна розвитку ландшафтної побудови простору. Головна вісь звично співпадає з основним потоком руху по території і виводить до композиційного центра. Другорядні осі можуть перетинати головну вісь під різнома­нітними кутами або минати їй паралельно. Головна вісь - алея може відрізнятися від другорядних алей більшою шириною, оригінальною алейною посадкою дерев і більш багатим квітковим оформленням. На території будь-якого ландшафтного об'єкта не повинно бути ба­гато доріжок і основні доріжки повинні обов'язково вести до якої-небудь цілі - павільйону, альтанки, майданчика відпочинку, фонта­ну, квітнику та ін. Доріжки повинні мати плавні вигини, зумовлені рельєфом, розміщенням рослинності або водних пристроїв. Слід уникати перетину доріжок під прямим кутом.

У формуванні будь-яких об'єктів ландшафтного дизайну необхідно виявити центр композиції, тобто визначити головне і другорядне.

Центр композиції - головне в кожному ландшафтному об'єкті. Він може мати різноманітне конкретне вираження. В одному випадку композиційним центром території буде площа з фонтаном або квітником, у другому - декоративне водосховище або мала архітектурна форма. Всі інші елементи композиції немовби підкоряються композиційному центру і тому вважаються другорядними. Вони бувають менших розмірів і скромніше оформлені.

Композиційний центр залежно від прийнятої планувальної структури і творчого задуму може бути розміщений біля входу, в геометричному центрі території або вглибині. Композиційний центр, по суті, є основним ландшафтним акцентом будь-якого простору. На великих територіях складної конфігурації повинно бути декілька другорядних ландшафтних акцентів. Всі вони повинні мати продумані точки огляду. Точка огляду - це місце, звідки найкращим чиїном сприймається вигляд. Будь-який ландшафтний об'єкт повинен включати декілька точок огляду. В об'єктах ландшафтного дизайни на основі гармонійного зв'язку природних і штучних (антропоген-| них) елементів використовуються такі закономірності побудови просторових форм, як нюанс, контраст і тотожність. Контраст, нюанс тотожність в ландшафтних об'єктах сприймаються як ступінь схожості і відмінності відношень між однорідними якостями і властивостями елементів і просторів, що до них входять. Ці види відношень застосовні до розмірів, форм, фактур, кольору, освітлення всі компонентів ландшафтного об'єкта. Найбільш широко в побудові ландшафтних композицій використовується принцип контрасту Наприклад, мале протиставляється великому, низьке – високому, гладке - шорсткому, темне - світлому.

Особливо ефектні контрасти, що виникають від зіставлення дерев з протилежними властивостями крон. Наприклад, плакуча формі крони берези вигідно відтінюється пірамідальною формою крон ялиці або ялини. Вдалий контраст утвориться від зіставлення тополі пірамідальної з плакучими вербами. Але якщо це поєднання зустрі чається на всій території ландшафтного об'єкта, то виразність так групи значно знижується.

Найбільш часто використовуваним видом контрасту є раптові зміна характеру планування. Наприклад, темні коридори алей і сонячні галявини, світле забарвлення листя з темним листям тощо, також раптове сприймання предмета. Раптовість, тобто несподівані розкриття предмета, змушує глядача звернути увагу в певному н прямі, але цей предмет обов'язково повинен бути цікавий в естетичному відношенні.

Для досягнення художньої виразності будь якої території великі значення має застосування метру і ритму. Це найбільш активний засіб, що сприяє кращій орієнтації і створенню психологічного клімату в просторі. При проектуванні ландшафтних композицій біль: прийнятне використання як метру, так і ритму. Ритмом в ландшафтному проектуванні називається закономірне чергування декоративних елементів будь якої закінченої композиції. Чергуватися можуть висоти, зелені об'єми, забарвлення і т. і. Ритм підкреслює особливість і характер зонування простору, різноманітне положення в просторі елементів, є засобом організації руху. Поряд з ритмом у формуванні ландшафтних об'єктів велике значення має правильне використання законів лінійної Перспективи, за допомогою яких можна змінити (покращити) деякі просторові характеристики. Так, наприклад, будь-який з ландшафтних акцентів можна «наблизити» або «віддалити», якщо алею, що веде до нього, зробити коротшою завдяки зміні її ширини на передньому або задньому плані. Можна також створити ілюзію підсилення рельєфу. Так, наприклад, пагорб із підсадкою пірамідальних тополь на вершині буде здаватися вищим.

Для досягнення художньої виразності ландшафтних композицій необхідне використання тла. Тлом називається задній план пейзажу, на якому сприймаються ті або інші елементи ландшафту, розташовані на передньому плані. Для ландшафтних композицій тлом мо­жуть бути високі дерева, живі огорожі, трельяжі, будинки та ін. При створенні тла слід враховувати, що завдяки оптичним законам світла предмети на темному тлі здаються більших розмірів, ніж у натурі і, навпаки, темні предмети на світлому тлі виглядають меншими від своїх розмірів. Тло може бути відкритим і замкнутим. Воно повинне бути монотонним. Відкрите тло розкривається по прямій або у вигляді опуклої кривої.

2. Методика вивчення теми «Художньо-промислові центри в Україні».

ВСТУП. ДИЗАЙН ЯК ВИД ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК, ПЕРСПЕКТИВИ(5год) 10 клас

Характеризує етапи розвитку матеріальної культури в Україні,за кордоном. Наводить приклади об’єктів праці ремісників, дизайнерських розробок, промислових зразків. Показує на карті художньо-промислові центри в Україні та за кордоном. Розпізнає особливості українського національного дизайну за традиційними матеріалами, формою, кольором, знаками-символами. Аналізує сучасні дизайн-проекти. Виконує порівняльний аналіз: вироби широкого побутового вжитку різних років виготовлення, різних фірм – вітчизняних і зарубіжних. Ознайомлюється з матеріалами виставок-презентацій. Оволодіває навичками відбору, систематизації інформації на паперових, електронних носіях.

3. Природне освітлення в приміщенні, його характеристика. Коефіцієнт природного освітлення (КПО), його нормування.

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як зсередини так і з зовні приміщення.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником — коефіцієнтом природнього освітлення (КПО):

де Евн— освітленість в даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим);

Езовн — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

Нормовані значення КПО визначаються „Будівельними нормами і правилами" (СНиП 11-4-79).

Для бічного освітлення нормується мінімальне значен­ня КПО (е min): при односторонньому освітленні - в місці, розта­шованому на відстані 1 м від стіни, протилежної до вікон, на перетині вертикальної площини характерного розрізу примі­щення й умовної робочої поверхні; при двосторонньому освітленні - в точці всередині приміщення на перетині вер­тикального розрізу приміщення й умовної робочої поверхні.

Норми природного освітлення приміщень установлю­ються з урахуванням обов'язкового миття шибок: для при­міщень із незначними виділеннями пилу і диму - не менше чотирьох разів на рік [16].

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності з нормованим значенням KПО.

Декілька рекомендацій, які допоможуть Вам максимально використовувати або регулювати природне світло у кімнаті.

Чисті вікна. Неймовірно, але брудні вікна значно скорочують кількість світла, проникаючого в кімнату.

Масивні штори – вони також урізують видиму площу вікна майже на третину. І пропускають менше світла

Зовнішні перешкоди – якщо є така можливість, приберіть їх. Перешкодами можуть бути кущі, гілки дерев.

Збільшення проємів. Для залучення додаткового світла Ви можете додати або розширити вікна, двері поміняти або влаштувати верхнє світло.

Відбиття світла. Здатність світла відбиватися від поверхонь так само зіграє вам на руку. Віконні рами і підвіконня, пофарбовані в білий колір, створюють поверхню від якої світло буде відбиватися у кімнату. Те ж саме стосується і підлоги, стін і стелі. Світлі і блискучі поверхні відбивають значно більше світла. Крім того, в якості поверхонь, що відбивають можна використовувати меблі і предмети інтер’єру. Дзеркало або стіл, розташовані біля вікна, збільшують кількість світла, що потрапляє до кімнати.

Природне світло абсолютно універсальне. Завжди пам’ятайте про те, що воно є основним світлом у будинку, а будь-яка схема штучного освітлення повинна бути продумана як додаток до природного освітлення.