- •1Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів та іншого майна)
- •2 Показники руху персоналу на підприємстві
- •Види оцінки основних фондів.
- •Середньорічна вартість фондів:
- •Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
- •Середньорічна вартість:
- •Особливості оплати праці на підприємстві
- •2Показники ефективності використання основних фондів
- •1 Соціально – економічна сутність заробітної плати
- •1 Поняття мотивації, ії зміст і види
- •2 Поняття інвестиційних ресурсів підприємства
- •Оцінка ефективності використання оборотних коштів підприємства
- •1 Показники руху персоналу на підприємстві
- •2 Особливості нормування оборотних коштів підприємства
- •1 Визначення потрібної чисельності персоналу на підприємстві
- •2.Оперативне планування
- •Середньо- та короткострокові плани
- •Виробнича структура підприємства
- •Організаційна структура управління
- •1,Організаційні структури управління підприємством, їх види та характеристика.
- •2, Поняття, види і значення інфраструктури
2.Оперативне планування
Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємств, а з другого – виступає як засіб виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, один із важелів поточного управління виробництвом.
Вимоги до оперативного планування в динамічних умовах ринкового середовища суттєвим чином зростають.
В процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів – окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу – місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну.
При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання. Таким чином, оперативне планування являє собою важливий засіб повсякденного керівництва виробничою діяльністю підприємства.
Оперативне планування поєднує в собі два напрямки роботи.
Перший напрямок, в рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення та випуску продукції, називається календарним плануванням.
Другий напрямок включає в себе роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулюванню виконання оперативних планів та ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.
Процес диспетчеризації включає:
- облік результатів виробничої діяльності;
- порівняння отриманих результатів із плановим завданням (контроль);
- аналіз причин відхилення результатів від завдань;
- регулювання (за необхідності) виробничого процесу.
Диспетчерування починається з оперативного обліку працівниками диспетчерської служби та низовими лінійними керівниками результатів виробничої діяльності. Облік забезпечує вчасне, повне та достовірне відображення ходу виконання операцій, Рузу заготовок, деталей і виробів у кожному виробничому підрозділі підприємства.
На основі даних обліку ведеться оперативний контроль, який полягає у порівнянні фактичних результатів із плановими показниками, зафіксованими на відповідний період в оперативно-календарному плані.
Оперативний аналіз потрібен для вчасної оцінки неперервно-змінюваного процесу виробництва. Об'єктами аналізу можуть бути робота обладнання і робітників; стан запасів матеріалів, незавершеного виробництва тощо. У результаті аналізу виявляються причини відхилень ходу виробництва від запланованого, надаються пропозиції до здійснення організаційно-технічних заходів для ліквідації цих причин.
Завершальний етап оперативного управління — регулювання ходу виробничого процесу на підставі результатів контролю та аналізу. Потрібність такого регулювання зумовлена ймовірними відхиленнями фактичного ходу виробництва від запланованого або внесенням коригувань у поточний план.
При оперативному плануванні мають вирішуватися такі основні завдання:
1) забезпечення виконання плану виробничої діяльності по випуску планової продукції в заплановані строки при рівномірній роботі всіх підрозділів підприємства;
2) встановлення режиму роботи підприємства, що сприяє найбільш ефективному та повному використанню устаткування та працівників.
3) Максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.
б і л е т 9
1.Класифікація персоналу підприємств.
У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.
Керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах;
повні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, повний механік тощо), а також заступники відповідно до вищеперелічених посад.
Спеціалістами вважаються працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами, зокрема — інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.
До службовців відносяться працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема — діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, сценографісти тощо.
Робітники безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.
В аналітичних цілях всіх робітників можна поділити на основних — тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних — тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово, з розвитком виробництва, його механізації та автоматизації межі між основними та допоміжними робітниками стираються, а роль останніх (зокрема наладчиків, механіків) зростає.