2. Середньо- та короткострокові плани

Відмінність між стратегічним і тактичним плануванням Складання

середньо- та короткострокових планів відноситься до

тактичного планування діяльності будь-якого підприємства, яке за

певними ознаками істотно відрізняється від розробки і практичного

здійснення стратегії його розвитку.

Однозначно встановити відмінність між стратегічним і тактичним

плануванням діяльності підприємства неможливо. Натомність існує бодай

три аспекти цієї відмінності.

• Перший ~ часовий: чим віддаленіші наслідки має план та важче від нього

відмовитись, тим більш стратегічним він е. Це означає, що стратегічне

планування зв'язане з рішеннями, наслідки яких будуть позначатися

протягом тривалого періоду і які важко виправити. Тактичні ж плани

конкретизують та доповнюють його;

* Другий — за охопленням сфер впливу: стратегічне планування справляє

ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, а тактичне є

вузькоспрямованим.

• Третій — сутньо-змістовний: якщо стратегічні • плани окреслюють місію

та підпорядковані їй цілі • діяльності підприємства, а також принципово

важливі • засоби їх досягнення, то тактичні мають визначити усю

сукупність практичних засобів, необхідних для здійснення намічених

цілей.

Отже, завжди існує певна відносність, умовність в розподілі часових

горизонтів планування і відповідно планових документів стратегічного

значення і тактичного; забезпечення, на довго-, середньо- та

короткострокові плани. Але існуюча практика річного планування визначила

період в один рік як найбільш прийнятний для розробки тактичних

короткострокових планів. Середньострокові плани розробляються на період

в декілька років, прийнятий для конкретизації, деталізації завдань

довгострокового стратегічного плану. Можна стверджувати,

що середньостроковий план — це кількісно визначена на певний період стратегія підприємства по всіх або найважливіших субстратегіях.

Зміст тактичних планів Середньостроковий та короткостроковий

плани взаємозв'язані, що проявляється перш за все в однаковому,

як правило, складі їх розділів. У практкц господарювання виокремлюють

певну сукупність основній розділів планів підприємства.

б і л е т 8

1.Характеристика персоналу підприємства за професійно-кваліфікаційною ознакою.

Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їх можливостях виконувати роботи тієї чи іншої складності.

Кваліфікація — це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій або іншій посаді. Відрізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники з середньою освітою та деяким практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади — інженерні, економічні, але не мають спеціальноїосвіти).

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку.

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик). Для оцінки кваліфікаційного рівня та організації оплати праці робітників тих професій, а керівників, спеціалістів та службовців за посадами, що є загальними для всіх бюджетних установ і організацій, використовується "Єдина тарифна сітка" (29-ти розрядна). При цьому передбачається, що посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників бюджетних організацій встановлюються з урахуванням кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації на основі атестації або тарифікації.

Слід враховувати протиріччя, яке досить часто виникає з двох різних підходів до визначення кваліфікації. З одного боку, оцінка кваліфікації робочих місць або робіт, що підлягають виконанню, з іншого — оцінка кваліфікації конкретних виконавців цих робіт. Їх розбіжність створює конфліктну ситуацію, яка повинна розв'язуватись у переговорному процесі при складанні відповідних тарифних угод чи контрактів.

2, Стратегія розвитку підприємства

Стратегічне планування. Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві. Стратегія — це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Вона формулює цілі та способи їхнього досягнення так, щоб указати підприємству певний (такий, що об'єднує всі його підрозділи) напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування. Стратегічне планування — процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства

Першим, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування є вибір цілей. Основну ціль підприємства заведено називати місією. Вибір місії підприємства здійснюється з урахуванням дії чинників зовнішнього середовища. Виходячи із загальної місії підприємства формулюють його інші стратегічні цілі. Реальність та ефективність стратегії підприємства буде забезпечено, якщо стратегічні цілі будуть: конкретними та вимірюваними; чітко зорієнтованими у часі (коли і якої цілі треба досягнути); досяжними, збалансованими, ресурсно забезпеченими; однонапрямленими та такими, що взаємно підтримують одна одну. При цьому бажано встановлювати цілі для кожного напрямку діяльності підприємства. Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим важливим кроком є вивчення зовнішнього середовища. Аналіз зовнішнього середовища — це безперервний процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можливості й загрози для підприємства, тобто позитивну й негативну дію зовнішніх чинників — політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних тощо. Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства. Ідеться передовсім про мікроекономічний аналіз попиту, пропонування та рівня конкуренції за певною системою показників

б і л е т 7

1.Виробнича та загальна структура підприємства, їх характеристика.