Білет 20

1Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів та іншого майна)

Під матеріальними активами підприємства (організації) заведено розуміти

сукупність усіх ресурсів матеріального характеру, що завжди фіксуються в

щорічному його (її) балансі за виключенням первинних активів. До складу

матеріальних активів входять переважно виробничі фонди й майно

соціального призначення.

Виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в

процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за

своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди

підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні (рис.

5.1).

Рис. 5.1. Склад і взаємозв’язок засобів виробництва та виробничих

фондів.

Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не

можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома

обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими

фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у

виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів

виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що

до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва

взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки,

за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обгрунтовано

тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для

відтворювальних процесів.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у

виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх

вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що

виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Оборотні фонди — частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності

предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому

циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю

свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість

платних послуг).

6Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних та оборотних

фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього

значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та

розвитку будь-якого виробництва. Уся сукупність наявних виробничих

фондів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60

відсотків) національного багатства країни. Основні фонди визначають

характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її

розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують

безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці

виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною

основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності

підприємства. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію

продукції, що виготовляється (сировина, конструкційні матеріали),

створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і еріальні умови для здійснення технологічних процесів і

роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і

транспортування сировини та готових виробів (різні допоміжні матеріали —

мастила, фарби тощо; тара).

Кожне підприємство володіє також майном (матеріальними цінностями)

невиробничого призначення. Зокрема до основних фондів відносять житлові

будинки, будівлі дитячих садків і ясель, поліклінік, їдалень, будинки

відпочинку, профілакторії, палаци культури, спортивні споруди та інші

культурно-побутові об’єкти. Чинна в Україні система обліку і статистики

зараховує такі об’єкти на баланс підприємства під умовною назвою

невиробничих основних фондів. Це некоректно з погляду економічної

теорії, оскільки суперечить економічній природі й сутності основних

фондів взагалі. Такі об’єкти слід вважати майном суто соціального

призначення, або об’єктами соціальної інфраструктури.

За умов роздержавлення власності та розвитку ринкових відносин в

економіці урізноманітнення та збільшення обсягу майна соціального

призначення стає нагальною потребою кожного підприємства. У народному

господарстві України вартість об’єктів соціальної інфраструктури

становить приблизно третину, а на підприємствах різних галузей

виробничої сфери коливається в межах 10—20 відсотків від загального

обсягу майна і має тенденцію до відносного зростання