Оцінка ефективності використання оборотних коштів підприємства
Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності та ефективності використання оборотних коштів. Оборотні кошти (оборотний капітал) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку [ 2 ]. До оборотних активів належать: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів тощо. Вони перебувають у постійному русі, набуваючи форми грошей, запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.
Унаслідок прискорення оборотності грошових коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Боротьба за прискорення оборотності оборотних активів повинна проводитись одночасно на всіх стадіях їх кругообігу шляхом скорочення часу виробництва та часу обертання [ 1 ].
З-поміж заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації їх обсягів. Саме з оптимізацією зв'язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким виробництвом. Основними шляхами скорочення часу обігу виробничих запасів є: рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів необхідних цінностей у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів. Прискорення оборотності оборотних активів на стадії виробництва досягається також за рахунок скорочення виробничого циклу. У сфері обертання прискорити обіг оборотних активів можливо шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості тощо.
Для підприємств оптової торгівлі важливим є наявність відповідного обсягу оборотних коштів, які б забезпечували їх безперервне функціонування. Проте з іншого боку значні обсяги оборотного капіталу потребуватимуть відповідних фінансових ресурсів, авансованих у них. Це, в свою чергу, впливатиме на кінцеві результати виробництва, загальний фінансовий стан підприємства тощо.
Білет 12
1 Показники руху персоналу на підприємстві
Друге питання 20 білету
2 Особливості нормування оборотних коштів підприємства
Нормативи оборотних коштів - норми витрат, які встановлюються за видами оборотних коштів у вартісному вираженні.
Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів (правил), основними з яких є:
- прогресивність;
- динамічність;
- технологічна й економічна обґрунтованість;
- економічність (забезпечення зниження норм витрат).
Отже, як було зазначено, потреба в оборотних коштах визначається їх нормуванням. Нормуванню підлягають оборотні кошти у:
- виробничих запасах (Нвз);
- незавершеному виробництві (Ннв);
- витратах майбутніх періодів (НВмп);
- залишках готової продукції (Нзт).
Загальна сума окремих нормативів утворює сукупний норматив оборотних коштів підприємства (НОБ), який визначається за формулою (8.1):
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні (Вдоб) на норму їх запасу в днях (Тзап), тобто за формулою (8.2):
Норма запасу в днях залежить від виду виробничого запасу.
Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси.
Транспортний запас для виробництва формується виходячи з дня оплати рахунка постачальника до прибуття вантажу на склад.
Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сировини чи матеріалів потребує попередньої підготовки і витримки перш, ніж бути використаним у виробництві (час природних процесів, наприклад, сушіння, ферментація тощо).
Поточний запас створюється для забезпечення потреби в матеріалах і сировині між двома суміжними постачаннями.
Страховий запас створюється в тих випадках, коли відбуваються часті зміни інтервалів постачань, які залежать від конкретних умов роботи підприємства.
Отже, норма виробничих запасів обчислюється:
- для транспортного запасу вона дорівнює тривалості періоду від укладання договору або оплати рахунку постачальника до прибуття вантажу на склад підприємства;
- для підготовчого запасу вона дорівнює часу, необхідному для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів;
- для поточного запасу вона дорівнює половині, інтервалу між суміжними постачаннями;
- для страхового (резервного, гарантійного) запасу вона дорівнює середньому відхиленню фактичних строків постачання від передбачених договором.
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Ннв) визначається за формулою (8.3):
де Втл - середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю, грн на день;
Тц - середня тривалість виробничого циклу, в днях; кнв - коефіцієнт наростання витрат, який характеризує відношення собівартості продукції в незавершеному виробництві до собівартості готової продукції (ступінь готовності виробу) і визначається за формулою (8.4):
де См - частка матеріальних витрат в собівартості продукції (витрати на сировину, основні матеріали тощо), грн;
Сд - решта супутніх витрат на виготовлення виробу, грн;
Свп - виробнича собівартість виробу, грн.
Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Нвмп) визначається за формулою (8.5):
де Звмп - залишки витрат майбутніх періодів на початок планового періоду, гри;
Вмл- витрати майбутніх періодів впродовж планового періоду, грн;
Смп - сума погашення витрат майбутніх періодів за рахунок собівартості, грн.
Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції (Нзт) визначається як добуток вартості середньоденного випуску готових виробів у вартісному вираженні (Вт) та норми їх запасу на складі у днях (Тскл), тобто за формулою (8.6):
Норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (комплектування, пакування, відвантаження, оформлення платіжних документів). Слід також зауважити, що грошові кошти підприємства та їх еквівапенти в національній та іноземній валюті не нормуються.
Білет 11
1 Кадрова політика підприємства
Кадрова політика – це сукупність соціально-правових,
організаційно-економічних і психологічних заходів в держави з
формування. Використання і відтворення трудового (кадрового) потенціалу.
Кадрова політика має за головну мету забезпечення сьогодні та у
майбутньому кожної посади і робочого місця персоналом належної
кваліфікації.
Основними завдання кадрової політики є:
- своєчасне забезпечення підприємства (організації) персоналом
необхідної якості й у достатній кількості;
- забезпечення умов реалізації передбачених трудовим законодавством прав
і обов’язків громадян;
- раціональне використання трудового потенціалу;
- формування і підтримання ефективної роботи трудових колективів;
Основні різновиди кадрової політики:
- політика добору кадрів;
- політика профнавчання;
- політика оплати праці;
- політика формування надрових процедур;
- політика соціальних відносин.
Кадровою політикою традиційно вважають систему правил і норм, що
приводять людські ресурси організації у відповідність до стратегії
компанії. Тому методи роботи з персоналом фірма (підприємство)
використовує згідно з обраною концепцією бізнесу.
Метою кадрової політики є забезпечення збалансованості процесій
поновлення та збереження кількісного та якісного складу кадрів.
Безумовно, що основними факторами впливу на кадрову політику фірми є
стан зовнішнього середовища та ситуація на ринках послуг і праці.
2 Поняття склад і структура оборотних коштів підприємства
Для нормального функціонування підприємству необхідно скорочувати час перетворення коштів, що знаходяться в запасах сировини, готової продукції та дебіторської заборгованості на грошові кошти на розрахунковому рахунку. Зусилля щодо зменшення періоду обігу оборотних коштів (за умов зацікавленості підприємства в продовженні строку сплати кредиторської заборгованості) можуть обернутися зведенням його фінансово-експлуатаційних потреб до нуля або навіть перетворенням на від'ємну величину, коли в підприємства залишиться більше коштів, ніж їх потрібно для безперервної роботи.
В цьому разі необхідно визначитися з поняттям оборотних коштів підприємства. Отже, під оборотними коштами слід розуміти предмети праці, які повністю беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (наданих послуг) протягом одного виробничого циклу, як правило, менше за 365 днів. Оборотні кошти постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу.
Відтак, оборотні кошти можна класифікувати за сферами обігу. Виробничі оборотні фонди - це предмети праці, які споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Вони обслуговують процес виробництва. Фонди обігу - це засоби підприємства, залучені до обслуговування процесу обігу товарів (зокрема, готова продукція).
Виходячи з наведених визначень, основним призначенням оборотних коштів є . забезпечення безперервності і ритмічності виробництва.
За призначенням у виробничому процесі (за елементами) оборотні кошти можна класифікувати в такі групи:
1) Виробничі запаси - сировина, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонту устаткування, швидкозношувані малоцінні предмети, а також інші предмети, використовувані в процесі виробництва.
Виробничий запас формується у транспортних, складських (підготовчих та поточних) і страхових запасах.
2) Засоби у витратах на виробництво включають незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва та витрати майбутніх періодів.
Білет 10