- •Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами.
- •Мова як засіб професійного спілкування.
- •Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •Поняття усного та писемного мовлення. Вимоги до усного і писемного мовлення.
- •Поняття публічного виступу. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •Вимоги до ораторів початківців. Види публічних виступів та їх характеристика.
- •Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Судові промови відомих адвокатів. Вимоги до судових промов.
- •Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю.
- •Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •Підстилі офіційно-ділового мовного стилю. Системи документації
- •Поняття кліше. Види кліше.
- •Поняття мовного кліше і штампа.
- •Сучасна українська ділова мови: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення.
- •Юридична сила документа.
- •Вимоги до документів (правові, логічні, технічні, лінгвістичні).
- •Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •Мовленнєвий етикет - невід'ємний етикет професійної культури юриста.
- •Правила культури спілкування (за і.Томаном).
- •Поняття спілкування. Структура спілкування (перцептивна, комунікативна, інтерактивна).
- •Засоби спілкування (вербальні і невербальні). Групи немовних знакових систем.
- •Характеристика видів спілкування.
- •Особливості професійного спілкування суддів, працівників правоохоронних органів та міліції.
- •Сутність і зміст етики спілкування правознавців.
- •Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •Правові та етичні обмеження під час діяльності правочинців.
- •Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках.
- •Бар'єри у спілкуванні, його рівні.
- •Сучасні теорії міжособистісних стосунків.
- •Допит як різновид переговорів.
- •Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики.
- •Культура телефонного діалогу.
- •Психологічні особливості професійного спілкування.
- •Основи комунікативної лінгвістики.
- •Нлп як мистецтво комунікації.
- •Загальні засади психолінгвістики.
- •Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •Закон про мови в Українській pcp - нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •Державна мова та її функції.
- •Функції мови в суспільстві.
- •Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін та термінологію.
- •Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •Лексика сучасної української мови з погляду її походження.
- •Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика. Професійно-жаргонна лексика.
- •Канцеляризми та штампи.
- •Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Типи фразеологізмів.
- •1. Фразеологічні зрощення (ідіоми)
- •Українська лексикографія. Види словників та їх характеристика.
- •Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.
- •Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.
- •Запозичення в юридичній термінології. Вимоги до використання запозичень в текстах документів.
- •Труднощі, що виникають при перекладі термінів з російської на українську мову.
- •Синоніми. Правила функціонування синонімів. Групи синонімів.
- •Види синонімів Морфологічні синоніми
- •Синтаксичні синоніми
- •Словотвірна синонімія
- •Фразеологічні синоніми
- •Ідеографічні (значеннєві) синоніми
- •Стилістичні синоніми
- •Омоніми та їх використання в юридичних текстах.
- •Пароніми в юридичній термінології.
- •Міжмовні пароніми.
- •Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •Іменники на позначення професій, посад, звань. Їх рід та правильність вживання. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •Відмінювання прізвищ (іменникового, прикметникового походження), імен по батькові. Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові
- •Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.
- •Рід невідмінюваних іменників.
- •Нормативність уживання граматичних форм прикметника.
- •Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у професійних текстах.
- •Особливості використання займенників у діловому мовленні
- •Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм
- •Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по в діловому мовленні
- •Особливості українського правопису
- •Орфоепічні норми
- •Систематизація правил орфографії
- •Правопис російських прізвищ українською мовою
- •Правопис складних іменників
- •Правопис складних прикметників
- •1. Разом пишуться:
- •2. Через дефіс пишуться:
- •Правопис прислівників
- •Написання слів з великої літери
- •Особливості доречного слововживання
- •Багатозначні слова та омоніми.
- •Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
- •Вимоги до використання складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень у текстах документів.
- •Абревіатури, загальновживані та вузькоспеціальні у юридичному тексті.
- •Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні
- •Документ — основний вид ділового мовлення.
- •Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити.
- •Види документів та їх класифікація.
- •Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту .
- •Реквізити документів та вимоги до їх розміщення.
- •Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, резюме, заява.
- •Автобіографія
- •Звершховського Артемія Володимировича
- •Види службових листів Ділове листування.
- •Вимоги до офіційного листування.
- •Кореспонденція за характером інформації.
- •Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
- •Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.
- •Протокол слідчої дії.
- •Постанова процесуального рішення.
- •Обвинувальний висновок.
- •Ухвала.
- •Примітка до Ухвали:
- •Примітка до Наказу:
- •Розпорядження.
- •Рапорт.
- •Резюме.
- •Доручення.
- •Розписка.
- •Заповіт.
- •Запрошення.
- •Усне спілкування: нарада, ділові засідання, доповіді (ділові, звітні).
- •Вживання апострофа.
- •Правопис префіксів.
- •Правила переносу слів.
- •Правопис слів іншомовного походження.
- •Спрощення в групах приголосних.
- •Подвоєння та подовження.
- •1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
- •2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
- •Поняття процесуального документа. Структура та види процесуальних документів.
- •Функції процесуальних документів.
- •Механізми взаєморозуміння в спілкуванні (ідентифікація, емпатія. Атракція, рефлексія).
- •Комунікативна компетентність: її характеристика.
- •Протокольна мова та вимоги до неї.
- •Характерні порушення мови.
- •Прийоми у професійному спілкуванні юристів.
- •Допит як процес передачі інформації. Класифікація запитань, що використовуються у процесі допиту.
- •Кличний відмінок (закінчення іменників). Клична форма Іменників у діловому спілкуванні.
- •Структура юридичних термінів.
Вживання апострофа.
Апостроф звичайно вказує, що наступні після нього букви я, ю, є, ї позначають відповідно два звуки йа, йу, йе, йі після твердого приголосного.
У незапозичених словах апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних (м, в, п, б, ф), якщо губні стоять:
- на початку кореня: в'язати, зв'язок, м'який, розм'яклий, п'ять, вп'ятьох, в'юн, нав'ючений, м'яч, В'ячеслав;
- після голосного або р: здоров'я, рум'яний, риб'ячий, сім'я, сім'ю, сім'єю, солов'їний, Прокоп'юк, сурм'яний, арф'яр, черв'як.
В інших випадках у цій позиції апостроф не пишеться: свято, тьмяний, різьбяр, різдвяний, духмяний, мавпячий, Звягіль.
Після р перед я, ю, є, ї апостроф ставиться лише тоді, коли в літературній вимові далі чується звук й: бур'ян (бурйан], сузір'я, у сузірі, з матір'ю, бар'єр, кар'єра. Якщо такий звук не чується, апостроф не пишеться: ряст Ір'аст], порятунок, буря, гарячий, трюк, Рєпін.
Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: з'ясувати, роз'єднати, під'юдити, від'їзд, без'ядерний, між'ярусний, дит'ясла, пів'яблука, пів'їдальні, Мін'юст.
Це правило стосується також іншомовних слів: ад'ютант, кон'юнктура, кон'юнктивіт, ін'єкція, пан'європейський.
Але перед а, о, у, є, і після префіксів та словотвірних частин апостроф не пишеться: безіменний, зекономити, дезактивація, підохотити, відучити, педінститут.
В іншомовних словах апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних, після р, після шиплячих (ш, ч, ж, дж) та після г' к, х, якщо далі чується звук й: комп'ютер (компйутер], інтерв'ю, прем'єра, миш'як, Х'юстон, Рейк'явік, П'ємонт, Лук'ян, Мар'ян, Валер'ян, Аляб'єв, Григор'ев, Монтеск'є,
Проте апостроф не пишеться, якщо я, ю, є позначають помякшення попереднього приголосного: бюст |6'ycт] (хоч можлива й вимова [бйуст]), бюджет, бюро, пюре, кювет, фюзеляж, пюпітр, гравюра, кюрі, гяур, гюрза, манікюр, рюкзак, варяг, Мюллер, Гюйгенс, Бядуля.
Апостроф вживається також:
а) для позначення пропущеного в усній мові звука чи g складу: мо' {може), все 'дно (все одно), ка 'є (каже);
б) в іншомовних прізвищах після часток д та О: д 'Артаньян, д'Анунціо, О'Генрі, Шон О'Кейсі.
Правопис префіксів.
1. У префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінцевий дзвінкий приголосний: безкрилий, безтактний, безсилий, безглуздий, безкраїй, безладний, безлюдний, розбитий, розмальований, рознесений, розгніваний.
2. Перед літерами к, п, т, ф, х завжди пишеться с-: скласти, створити, спробувати, спресувати, схвалити, сфотографувати.
3. Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-:
а) префікс при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням приближення, приєднання: прибув, прибіг, приніс, прийшов, прив'язав, прибудував, приєднав, пригвинтив, приклеїв, приклав;
б) префікс пре- пишеться в словах на означення найвищого ступеня ознаки: прегарний, предобрий, премилий, пребідний, препоганий, превеликий;
префікс пре- можна замінити словом дуже: премудрий — дуже мудрий; превисокий — дуже високий; презлий — дуже злий;
в) префікс прі- пишеться лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва.
4. Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: пред'явити, представник, передмова, передбачення, перекласти, перестрибнути, перечитати, передати.
5. Префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відзначити, відчинити, віднести, підкинути, підбадьорити, піддати, міжпланетний, міжбрів 'я, міжміський, міжцеховий, міжнародний.
6. Префікс ви- вживається при дієсловах, які вказують напрям дії зсередини: вибути, виділити, виїхати, вилетіти, винести, вивезти; а також надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити, вигадати, вирішити.