3.2 Організація виховного процесу дітей – сиріт післявоєнного Донбасу

У процесі зростання молодого покоління радянська держава завжди надавала великої уваги організації виховання дітей та підлітків, що у своїй сутності передбачає формування моральних якостей особистості в площині загально - прийнятих норм людської поведінки.

Перші кроки на шляху організації виховної роботи з дітьми-сиротами були визначені у постанові РНК УРСР та ЦК КП(б)У від 27 березня 1943 року «Про організацію допомоги дітям-сиротам, батьки яких загинули у боях чи закатовані і розстріляні фашистськими загарбниками»[29]. Цією постановою визначалася нагальна необхідність розгортання мережі дитячих будинків у звільнених областях, наголошувалося на якомога скорішому забезпеченні їх адміністративним та педагогічним складом, а також планувалася організація трудового навчання дітей в дитячих будинках.

До цієї роботи активно залучалися і місцеві органи влади. 14 жовтня 1943 року вийшла постанова виконавчого комітету Сталінської обласної ради депутатів та бюро Сталінського обласного комітету КП(б)У «Про дитячі будинки Сталінської області».[30] Згідно з цією постановою обласні відділи народної освіти повинні були укомплектувати дитячі будинки області найкращими вихователями, а також охопити усіх дітей-сиріт шкільного віку навчанням у школах, дітей старших 14 років – працевлаштувати до шкіл фабрично-заводського навчання та ремісничих училищ. Прийнятий документ також визначав необхідність створення у дитячих будинках учбових майстерень, що справило позитивний вплив на розвиток трудового виховання підлітків.

Важкими були умови роботи школи у перші повоєнні навчальні роки. Не було підручників, писали на залишках газет, не вистачало палива, одягу. Склад учнів за віком та сімейним станом був різним, що ускладнювало роботу в школах. Вихованці дитячих будинків вимагали до себе особливої уваги.

Проте поступово питання щодо забезпечення шкіл розв’язували за допомогою партійної влади, громадськості та комсомольських організацій , які збирали серед населення канцелярські товари, підручники, книги; зверталися за необхідною допомогою до інших областей. Так, до Сталінської області були надіслані книжки з Московської, Кемеровської та Ленінградської областей.

Навчально-освітня робота з дітьми була підпорядкована ідейно-політичному курсу партійної влади та ставила за мету перш за все патріотичне виховання молоді. Тому дітям прищеплювали почуття любові до Батьківщини та гордощі за неї, виховували почуття обов’язку перед Радянською державою. Виховувалась готовність у будь-який час стати на її захист. Тому вивчали пам’ятки історичних місць, де відбувалися бої під час Громадянської та Вітчизняної війн. Проводилися бесіди зі старими досвідченими робітниками, які знали рідний край ще дореволюційним.

Висновки

У цьому дослідження була висвітлена актуальна на сьогодні тема безпритульності та бездоглядності дітей. Відразу ж після звільнення Донбасу від німецько-фашистських загарбників почався процес відновлення мережі дитбудинків, а отже кількість безпритульних почала зростати. Процесу відновлення дитбудинків сприяло своєчасне створення відповідної нормативно-правової бази, оформлення якої почалося з постанови РНК СРСР від 23.01.1942р. «Про влаштування дітей, що залишилися без батьків», і тривало аж до закінчення Великої Вітчизняної війни. Постанови Раднаркомів СРСР та України, накази і розпорядження міністерства освіти, які були прийняті протягом 1942-1945 років значною мірою окреслили права для організації різних закладів для сиріт.

Використавши так звані «усні історії» , нам відкрилась нова сторінка радянської історіографії, де чітко видно ставлення сучасника тих подій до дитячих будинків. Завдяки дослідженню стосовно «усних історій» висвітилася нова сторона даної проблематики, тобто на досвіді очевидців з’ясувалося, що ставлення в дитячих будинках вихователів до дітей було гарним, хоча й війна залишила вагому руйнацію на всіх сферах життя людини, і матеріальна база забезпечення дитячих будинків була не досить високою, проте санітарні умови були на досить високому рівні. Дітей в дитячих будинках забезпечували всім необхідним для життя, в той час як діти, що жили з батьками не завжди мали все те, що їм було потрібно.

Таким чином, можна зауважити, що в повоєнні роки безпритульні діти мали краще життя, ніж ті, що жили в сім’ях, на відміну від сьогоденного положення «дітей вулиць».

Також, протягом 1946-1947 років, внаслідок голоду стрімко зросла кількість невлаштованих сиріт, знов поширилася дитяча безпритульність, тому було розглянуто тему боротьби з безпритульністю, де чітко окреслюються методи та етапи боротьби з нею, де міліція, спираючись на постанови, можливо й не досить ефективно, але діяла та боролася з цим суспільним явищем у рамках закону. Дітей затримували на 8-10 годин і за цей час органи міліції проводили з ними відповідну роботу, а саме: дізнавалися під час розмови місце народження та вік; зясовували, чи має батьків, чи навчається, якщо ні, то чому. Дитячі кімнати міліції були першим пунктом на шляху до ліквідації безпритульності. Утім, на початковому етапі вони стикалися з деякими складнощами, які позначилися на процесі влаштування дітей-сиріт, однак загалом це не зменшувало їх позитивної ролі. А місцеві власті регіону вимушені були значно збільшити мережу дитячих будинків. Та фінансування сиротинців залишалося на попередньому рівні, що й викликало перенавантаження існуючих умов і наслідком стало погіршення умов утримання вихованців.

Проте, найбільш благополучним у післявоєнному існуванні дитячих будинків регіону вважається період з 1951 по 1953 роки, коли починається процес подолання зростання скупченості вихованців та організовуються досить непогане матеріальне забезпечення. Тоді ж і починається активна робота із кадрами дитячих будинків, коли облвно став вимагати від керівників диплом про педагогічну освіту, поставив перед інститутом вдосконалення вчителів завдання організувати курси із підвищення кваліфікації й перепідготовки директорів та завучів.

Педагогічні колективи дитячих будинків у 1940-і роки непогано впоралися з освітнім завданням та допомагали своїм вихованцям влаштовуватися на роботу, що є досить позитивним фактом дії вихователів дитячих будинків.

У цілому ж вихованці дитячих будинків залишають позитивні відгуки про своє життя. Хоча й рівень життя населення був досить низький, проте забезпеченість дитячих будинків була цілком достатньою. Позитивно вихованці відгукувалися й про стосунки в колективі, про організацію свого відпочинку.

Проте ця тема ще досить нова для дослідників, та згодом з’являтимуться нові матеріали стосовно цього питання. І, звісно, вона потребує більш ретельного та детального вивчення. Тим паче, що зараз ця проблема, можливо, одна з найактуальніших, бо, на жаль чисельність безпритульних та бездоглядних дітей зростає, а методи боротьби із таким соціальним явищем малоефективні, не дивлячись на те, що за останній час відкрилося багато нових матеріально забезпечених дитячих будинків, а також створюються різні програми щодо всиновлення дітей.

Посилання:

[1] - Соловей М.О., Дитячі будинки Донбасу в 1943-1965 роках: монографія/ М.О. Соловей, Л.Б. Лихачова. – Донецьк: «Ноулідж», 2010. – 296 с.

[2] – Касьянова Н.М. Організація виховного процесу дітей-сиріт післявоєнного Донбасу. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://referatu.net.ua/newreferats/17/181974

[3] – Касьянова Н.М. Діяльність органів міліції Донбасу щодо ліквідації безпритульності і бездоглядності у 1943-1953 роках / Н.М. Касьянова, І.М.Грідіна // Вісник Донецького національного університету. Серія Б: Гуманітарні науки / [під ред. Є.С. Отіна]. – Донецьк, 2008.- № 2. – С. 229-235.

[4] – Касьянова Н.М. Становище дітей-сиріт в умовах німецької окупації (на прикладі Донбасу)/ Волинські історичні записки. Том 4. – 2010. – С. 16-19.

[5] – Соловей М.О. Спогади Юрія Шухевича про перебування у дитячих будинках Донбасу. Збірник статей / Голов.Ред. та упорядник З.Г. Лихо лобова. – Донецьк: ДонНУ, 2009. – Книга 17-18. – С.274-281.

[6] – Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941 -1945 гг.: в 3 т.: пер. с укр. / редкол.: Назаренко Н.Д. (пред.) [и др.]. – Изд. Доп. И дораб. _ К.: Политиздат Украины, 1975.

[7] – Народное образование: основные постановления, приказы и инструкции/сост.: А.М. Данев. – М.: Госучепедгиз,1948. – С. 309-311.

[8] – Збірник постанов та розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1948. - №6. –Ст.18 – 19.

[9] – Соловей М.О. Спогади Юрія Шухевича про перебування у дитячих будинках Донбасу. Збірник статей / Голов.Ред. та упорядник З.Г. Лихо лобова. – Донецьк: ДонНУ, 2009. – Книга 17-18. – С.274-281.

[10 – Юрий Шухевич: «У меня камень упал с души, когда узнал, что отец не попал им в руки живым» // http://medianews.com.ua/news–24957.html

[11 – Соловей М.О. Спогади Юрія Шухевича про перебування у дитячих будинках Донбасу. Збірник статей / Голов.Ред. та упорядник З.Г. Лихо лобова. – Донецьк: ДонНУ, 2009. – Книга 17-18. – С.274-281.

[12] – Соловей М. О. Спогади Юрія Шухевича про перебування у дитячих будинках Донбасу. Збірник статей / Голов.Ред. та упорядник З.Г. Лихо лобова. – Донецьк: ДонНУ, 2009. – Книга 17-18. – С.274-281.

[13] – Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. Док. и матер.: В 3-х т. – Т. 2. – Док. № 254. – С. 341–342.

[14] – Соловей М.О. Спогади Юрія Шухевича про перебування у дитячих будинках Донбасу. Збірник статей / Голов.Ред. та упорядник З.Г. Лихо лобова. – Донецьк: ДонНУ, 2009. – Книга 17-18. – С.274-281.

[15] – Сын за отца. Главнокомандующий УПА Роман Шухевич глазами Юрия Шухевича // Время. – 2007. – 30 июня 2007 (№ 185). http://www.time.kharkov.com/index.php?page_name=article&id=271

[16] – Нетудихатка Людмила Микитівна, 1939 року народження, м. Авдіївка, Донецька обл., інтерв’ю зроблено 3 грудня 2011 року// Додаток А.

[17] – Збірник постанов та розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1948. - №№ 11 - 12. – Ст. 44-45.

[18] – Збірник постанов та розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1948. - №6. – Ст. 18-19.

[19] – Збірник постанов та розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1948. - №№ 11 - 12. – Ст. 44-45.

[20] – Касьянова Н.М. Організація виховного процесу дітей-сиріт післявоєнного Донбасу / Н.М. Касьянова // Наукові праці: науково-методичний журнал. Історичні науки. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – Вип. 91. – С. 101-107.

[21] – Ворошиловаградская правда. - 1947. – 21 мая.

[22] – Ворошиловаградская правда. - 1947. – 21 мая.

[23] – Большевистский путь. – 1948. – 30 мая.

[24] – Караганда в Великой отечественной Войне: Методико-библиографич. материалы/ Карагандинская областная универсальная библиотека; сост. Д.Т. Мамраева. – Карагады: Б.и., 2003. – С. 10; ДАДО. Ф.326. – Оп.2.- Спр. 445. – арк.155,46 (зворот).

[25] – Зезина М.Р. Система социальной защиты детей в СРСР// Педагогіка. - №3.- 2000. – С. 60.

[26] – Касянова Н.М. Діяльність органів міліції Донбасу щодо ліквідації безпритульності і бездоглядності у 1943-1953 роках / Н.М. Касьянова, І.М.Грідіна // Вісник Донецького національного університету. Серія Б: Гуманітарні науки / [під ред. Є.С. Отіна]. – Донецьк, 2008.- № 2. – С. 229-235.

[27] – История милиции Украинской ССР в документах и матеріалах 1917-1937. – С. 850.

[28] – Касянова Н.М. Діяльність органів міліції Донбасу щодо ліквідації безпритульності і бездоглядності у 1943-1953 роках / Н.М. Касьянова, І.М.Грідіна // Вісник Донецького національного університету. Серія Б: Гуманітарні науки / [під ред. Є.С. Отіна]. – Донецьк, 2008.- № 2. – С. 229-235.

[29] – История милиции Украинской ССР в документах и матеріалах 1917-1937. – С. 850.

[30] – ДАДО, ф. 326, оп. 4, спр. 513,арк. 48.

Джерела

Законодавчі акти та нормативні документи

1) Збірник постанов та розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1948. - №6. –Ст.18 – 19.

2) Збірник постанов та розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1948. - №№ 11 - 12. – Ст. 44-45.

3) Народное образование: основные постановления, приказы и инструкции/сост.: А.М. Данев. – М.: Госучепедгиз,1948. – С. 309-311.

Періодична печать

1) Большевистский путь. – 1948. – 30 мая.

2) Ворошиловаградская правда. - 1947. – 21 мая.

3) Касьянова Н.М. Організація виховного процесу дітей-сиріт післявоєнного Донбасу. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://referatu.net.ua/newreferats/17/181974

Археографічні збірки

1) Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. Док. и матер.: В 3-х т. – Т. 2. – Док. № 254. – С. 341–342.

Джерела особистого походження

1) Сын за отца. Главнокомандующий УПА Роман Шухевич глазами Юрия Шухевича // Время. – 2007. – 30 июня 2007 (№ 185).

2) Нетудихатка Людмила Микитівна, 1939 року народження, м. Авдіївка, Донецька обл., інтерв’ю зроблено 3 грудня 2011 року// Додаток А.

3) Юрий Шухевич: «У меня камень упал с души, когда узнал, что отец не попал им в руки живым» // http://medianews.com.ua/news–24957.html

Література:

1) Гриценко М. С. Розвиток радянської школи на Україні / М.С. Гриценко. – К., 1958. – 126 с.

2)Зезина М.Р. Система социальной защиты детей в СРСР// Педагогіка. - №3.- 2000. – С. 60.

3)История милиции Украинской ССР в документах и матеріалах 1917-1937. – С. 850.

4) Караганда в Великой отечественной Войне: Методико-библиографич. материалы/ Карагандинская областная универсальная библиотека; сост. Д.Т. Мамраева. – Карагады: Б.и., 2003. – С. 10; ДАДО. Ф.326. – Оп.2.- Спр. 445. – арк.155,46 (зворот).

5) Касянова Н.М. Діяльність органів міліції Донбасу щодо ліквідації безпритульності і бездоглядності у 1943-1953 роках / Н.М. Касьянова, І.М.Грідіна // Вісник Донецького національного університету. Серія Б: Гуманітарні науки / [під ред. Є.С. Отіна]. – Донецьк, 2008.- № 2. – С. 229-235.

6) Касьянова Н.М. Становище дітей-сиріт в умовах німецької окупації (на

прикладі Донбасу)/Волинські історичні записки. Том 4.– 2010.- С.16-19.

7) Міщенко М. Ф. Незгойні рани дитинства / Н. Ф. Міщенко // Рідна школа. – 1993. - № 2. С. 54-55.

8)Соловей М.О., Дитячі будинки Донбасу в 1943-1965 роках: монографія/ М.О. Соловей, Л.Б. Лихачова. – Донецьк: «Ноулідж», 2010. – 296 с.

9) Соловей М. О. Кадри дитячих будинків Сталінської області в 1943-1958 рр. / М. О. Соловей // Нові сторінки історії Донбасу: зб. ст. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – Кн. 13/14. – С. 250-251.

10) Соловей М. О. Повсякденність вихованців дитячих будинків Донбасу ( 1945 1965 рр.) / М. О. Соловей // Нові сторінки історії Донбасу: зб. ст. – Донецьк: ДонНУ, 2008. – Кн. 15/16. – С.250-263.

11) Соловей М.О. Спогади Юрія Шухевича про перебування у дитячих будинках Донбасу. Збірник статей / Голов.Ред. та упорядник З.Г. Лихо лобова. – Донецьк: ДонНУ, 2009. – Книга 17-18. – С.274-281.

12) Томпсон П. Голос прошлого. Устная история / Пер. с англ. - М., 2003; Тош Д. Стремление к истине. Как овладеть мастерством историка / Пер. с англ.. М., 2000; Хубова Д.Н. Устная история и источниковедение: в поисках утраченного времени // Мир источниковедения. – М., 1994; Мокрова М.В. Архив устной истории науки: пополнение личными коллекциями в 2000 г. // Вопросы истории естествознания и техники. 2001. № 1. С. 198–202; Доел Р. «Устная история» в историографии современной науки: опыт и проблемы // Вопросы истории естествознания и техники. 2000. № 4. С. 60–88.

13) Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941 -1945 гг.: в 3 т.: пер. с укр. / редкол.: Назаренко Н.Д. (пред.) [и др.]. – Изд. Доп. И дораб. _ К.: Политиздат Украины, 1975.

14) Філіпов О. М. Розвиток радянської школи УРСР в період першої післявоєнної п’ятирічки / О. М. Філіпов. – К., 1957 . – 104с.

15) Хорошайлов Н. Ф. Возрожденный Донбасс / Н. Ф. Хорошайлов. – Донецк: Донбасс, 1968. - 196 с.