Мотивації

Найважливішим проявом інстинктивної поведінки є відповідна потре­ба організму, так звана мотивація.

Термін "мотивація поведінки" відобра­жає такий стан організму, за якого внутрішня потреба спонукає його до дії, до активної поведінки за відсутності видимих зовнішніх подразників.

Од­нак мотивація не завжди викликає негайну реакцію, тому що інстинктив­на поведінка звичайно "заблокована" спеціальною системою вроджених пускових механізмів, які забезпечують точну відповідність поведінкових актів біологічно адекватним умовам середовища. Як тільки організм опи­няється у такій ситуації, пусковий механізм розпізнає її і після цього нас­тає розгальмування, знімається блокування й активізуються нервові цент­ри. Таким чином, ланцюг рефлексів, які є підґрунтям інстинктивного акту, може запускати тільки певна комбінація подразників. Цей акт відбуваєть­ся без попереднього навчання та індивідуального досвіду.

Інстинктивна поведінка, спрямована на задоволення потреби, забезпечує ліквідацію да­ного мотиваційного подразнення.

Основні центри, які контролюють виникнення спонукань, розташовані в гіпоталамусі і лімбічній системі. Ці структури беруть участь у регуляції автономного статусу організму, а також у виникненні емоцій.

Формуван­ня вогнища збудження зумовлене порушенням гомеостазу або гормональ­ними перебудовами. У цих відділах (особливо в гіпоталамусі) практично відсутній гематоенцефалічний бар'єр і речовини, що знаходяться у крові, легко досягають нейронів. На мембрані нейронів міститься широкий спектр рецепторів для гуморальних регуляторів, які надходять з кров'ю або утворюються на місці (значна кількість нейронів, локалізованих у гіпоталамусі, утворює широкий спектр біологічно активних речовин і нейротрансмітерів).

Набуті форми поведінки

Відразу після народження у дитини під впливом дії реального навко­лишнього середовища починають утворюватися нові набуті форми взаємодії нервових центрів, що забезпечують індивідуальні механізми ор­ганізації поведінки. Основою їх формування є генетичні механізми роз­витку нейронів і нервової системи, властивості нейронів і нервових центрів, а також вроджені форми поведінки - безумовні рефлекси та інстинкти.

Вікова послідовність формування їх приблизно така:

1. Імпринтинг (від англ. ітргіпі - відбиток, слід), чи наслідування. Це пасивна форма навчання.

2. Умовні рефлекси - формуються на пізніших етапах онтогенезу. Вони належать до активних форм навчання.

3. Мислення є вищою формою навчання. Процеси, які забезпечують мислення, використовують імпринтинг та умовнорефлекторну діяльність.

Імпринтинг

Імпринтинг - явище закарбування, або вроджена здатність наслідувати рухові реакції (через 14-16 годин після "народження" курчата починають слідувати за предметами, що рухаються).

Це особлива форма асоціативного навчання, яка грунтується на врод­женій схильності до певних поєднань "стимул - реакція" у ранній період розвитку організму. Прикладом є поведінка гусенят: у перші дні після ви­луплення вони вчаться йти вслід за людиною, якщо природний умовний подразник (мати-гуска) був відсутній.

Прояв імпринтингу як найпростішої форми навчання грунтується на таких закономірностях:

1. У період онтогенезу, особливо в ранній постнатальний період, роз­гортання генетичної програми розвитку нервової системи визначає поява критичних періодів розвитку деяких функцій (якщо період минув, а функція не розвинулася, то вона надалі не сформується повноцінною). Для її розвитку є необхідним зовнішній вплив, який і закріплюється.

2. Незворотність процесу імпринтингу.

2. Імпринтинг виникає дуже швидко (часто з першого разу) і не потре­бує підкріплення.

Ця пасивна форма навчання виявляється без будь-якого активного впливу самого суб'єкта. Якщо, наприклад, качине яйце висиджує курка, то каченя, що проклюнулося, як матір сприймає будь-який об'єкт, що ру­хається, - курку, господиню або якусь річ, яку тягнуть за шнурок.

Такі ж критичні періоди існують і в людини. Наприклад, якщо в пер­ший місяць постнатального розвитку мати не посміхається над колискою своєї дитини, не розмовляє з нею ласкаво, то в майбутньому даний індивідуум таку форму зовнішнього прояву позитивних емоцій, як посмішка, якщо і буде використовувати, то вона буде штучною, наслідува­ною.

ПАМ`ЯТЬ

Пам'ять — це здатність нервової сис­теми зберігати у закодованому вигляді інформацію, яка за певних умов може бути розкодована, відтворена.