V. План та організаційна

СТРУКТУРА ЛЕКЦІЇ .

№ П/П	Основні етапи лекції та її зміст .	Цілі в рівнях абстрак- ції	Тип лекції. Засоби активізації студентів. Матеріали методичного забезпечення .	Розподіл часу.
1. 2. 3.	Підготовчий етап. Визначення актуальності теми, навчальних цілей, мотивації. Основний етап. Викладення лекційного матеріалу за планом: Поняття про вищу нервову діяльність (ВНД), методи її дослідження. Роль вчення І.М. Сєченова та І.П. Павлова в розвитку ВНД. Фізіологічні основи поведінки. Вроджені (безумовно-рефлекторні) форми поведінки. Інстинкти, значення для пристосування організму. Набуті (умовно-рефлекторні) форми поведінки. Види умовних рефлексів, механізм утворення та зберігання. Потреби, мотивації та емоції, пам`ять - фізіологічні механізми їхнього формування, біологічна роль. Заключний етап 1) резюме лекції, загальні висновки, 2) відповіді на можливі запитання, вирішення тестів, ситуаційних завдань, 3) завдання для самопідготовки .	ІІ ІІ ІІ	Міждисциплінарна лекція . Засоби наочності : мультимедійне забезпечення, таблиці , муляжі , роздатковий матеріал . Питання , тести, проблемні і ситуаційні задачі . Навчальна література, завдання , питання . Домашнє завдання Я. І. Федонюк « Анатомія та фізіологія з патологією»	5 % ( 5 хв ) . 90 % (70 хв ). 5 % ( 5 хв) .

VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .

Вища нервова діяльність (у людини — психічна діяльність) — це сукупність взає­мопов'язаних нервових процесів, які від­буваються у вищих відділах центральної нервової системи і забезпечують перебіг поведінкових реакцій людини і тварин.

Вища нервова діяльність є нерозривною єдністю природжених і набутих форм при­стосування, тобто безумовних і умовних рефлексів, а також відповідає за реалізацію вроджених форм поведінки й створення опти­мальних умов для функціонування як окремих органів та систем, так і ор­ганізму в цілому.

Діяльність ЦНС забезпечує адекватну взаємодію ор­ганізму із зовнішнім середовищем, підґрунтям якої є корисний кінцевий результат, спрямований насамперед на збереження життя особини чи ви­ду в конкретних мінливих умовах існування.

Підґрунтям розумової діяльності є здатність організму набувати індивідуального життєвого досвіду, що забезпечує корисний пристосу­вальний результат за постійної зміни умов життя. Крім того, для людини характерне осмислене ставлення до навколишньої дійсності, формування нових законів і застосування їх під час організації своєї поведінки (творчість, соціальна діяльність).

Знання особливостей ВНД має не тільки теоретичне, але й практичне значення, бо медичному працівнику доводиться постійно спілкуватися з хворими людьми, кожен з яких має свій тип нервової діяльності, свій характер тощо. Без знання ВНД неможливо усвідомити такі форми діяльності людини як мова, мислення, свідомість, зрозуміти відхилення в поведінці чи психічній діяльності людини.