Кожна структура лімбічної системи має певне специфічне значення в реалізації поведінкових реакцій.

Так, різні частини мигдалеподібного тіла беруть участь у створенні харчової, захисної чи сексуальної мотивації, а також в оцінці біологічного значення подразників;

мор­ський коник безпосеред­ньо бере участь у процесах короткочас­ної пам'яті й гальмуванні поведінкових ре­акцій,

прозора перетинка - у здійсненні агресивно-захисних реакцій і сексуальної поведінки. Прозора перетинка, як і мор­ський коник, має велике значення для про­цесів нам'яті.

Функціональна гетерогенність виявле­на також щодо структур смугастого тіла, які здійснюють неспецифічний і специ­фічний вплив на якість поведінкових ре­акцій. Ядра смугастого тіла беруть участь у процесах пам'яті, уваги, кодування ін­формації.

При утворенні умовних рефлексів тимчасові зв'язки протягуються не між центрами двох аналізаторів, а йдуть до проміжного утворен­ня - гіпокампа.

Гіпоталамус оцінює потребу, а кора великих півкуль - ймовірність її задоволення.

Гіпокамп, сумуючи обидва показники, вирішує: бути або не бути даному умовному рефлексу

Роль кори великого мозку.

Кора ве­ликого мозку людини і вищих тварин ві­діграє провідну роль у формуванні біль­шості умовних рефлексів. Що ж сто­сується підкіркових утворів, то вони ма­ють не лише активуючий вплив на вищі функції мозку, а й у їх межах можуть зами­катися тимчасові зв'язки (або їх окремі елементи).

Структура умовного рухового рефлек­су у ссавців є динамічною:

на початкових стадіях провідну роль відіграє кора ве­ликого мозку,

на стадії спеціалізації го­ловну роль беруть на себе підкіркові ут­вори.

Після тривалого трену­вання вироблена реакція стає автомати­зованою і здійснюється практично без участі свідомості. Лише в разі несподіва­них змін, раптової дії сторонніх подраз­ників вмикається коригувальна дія кори великого мозку.

Умовні рефлекси на прості подразнен­ня (рухові, вегетативні) виробляються найшвидше у дітей і найновільніше у лю­дей похилого віку. Це давно зауважив Арістотель: "Чому, коли ми старші, у нас сильніший розум, а коли молодші, то легше навчаємося?". Проте у дітей молодшого віку умовні рефлекси хоча й виробляють­ся порівняно швидко, вони тривалий час залишаються нестійкими і важко автома­тизуються.

На комплексні подразнення умовні реф­лекси у людини утворюються майже з та­кою швидкістю, як і на прості сигнали, але найшвидше це відбувається у зрілому віці, причому дуже часто відразу в спеціалі­зованій формі (без фази генералізації). Після утворення умовного рефлексу на комплекс подразнень окремі компоненти комплексу втрачають своє сигнальне зна­чення при ізольованому застосуванні, що свідчить про синтезування їх в єдине ціле.

У людини порівняно швид­ко можна сформувати рухові рефлекси, трохи повільніше - секреторні, харчові. Рефлекси серцево-судинної системи виробляються важко. Йогам для вміння довільно керувати роботою серця потрібні роки спеціального тренування.

Чим більше і швидше формуються умовні рефлекси, тим кра­щий життєвий потенціал особини, тим вище місце на еволюційних сходах посідає цей вид. У цьому плані людина набагато випереджає усіх тварин на Землі.

У табл. 4 коротко підсумовані основні характерні ознаки умовного й бе­зумовного рефлексів.

3. Вроджені і набуті форми поведінки. Потреби, мотивації та емоції, фізіологічні механізми їхнього формування, біологічна роль. Інстинкти, значення для пристосування організму.

Вроджені форми поведінки

Інстинкти

В організації цілісної поведінки тварин вагому роль відіграють інстинк­ти.

Інстинкти( спону­кання) - послідовний ланцюг безумовних рефлексів, де кінець одного запускає наступний, і вони виникають при зміні метаболічних і гормональних факторів.

Інстинкти відносяться до складних поведін­кових реакцій.

Як приклад можна навести такі інстинкти: самозбереження, міграційний, батьківський — піклування про потомство, агресивний тощо.

Інстинкт - складний комплекс взаємозалежних рефлексів, який вклю­чає рухові та поведінкові реакції, властиві істоті даного виду, що виника­ють у відповідь на зміну зовнішнього чи внутрішнього середовища і пе­ребігають на тлі високої збудливості нервових центрів, які відповідають за здійснення цих реакцій.

Інстинкти є доцільною пристосувальною діяльністю, зумовленою вродженими механізмами. Інстинкти характеризуються сталістю реакцій - відповідей на дію певних подразників.

Можна виділи­ти три основні групи інстинктів:

А. вітальні, життєві (від лат. Vitae - життя), - забезпечують фізичне виживання особи (питний, харчовий, оборонний тощо);

Б. зоосоціальні - статевий, батьківський, територіальний, ієрархічний;

В. саморозвитку (дослідницький, імітаційний, ігровий тощо).

У прояві останнього типу інстинктів уже можна чітко виділити певні ознаки, які були основою формування вроджених форм поведінки у вигляді умов­них рефлексів і розумової діяльності.

Незважаючи на те що інстинкти є видовими, у їх прояві можна знайти елемент індивідуальності поведінкових реакцій.

Це зумовлено:

а) вродже­ними особливостями нервової системи,

б) навичками та досвідом, набути­ми у попередні періоди життя.

Виразність інстинкту зумовлена багатьма чинниками зовнішнього і внутрішнього середовища (конкретною ситу­ацією, інтенсивністю метаболізму, гормональними впливами тощо).

Фази прояву інстинктивної діяльності.

Ланцюг рефлекторних актів, який являє собою інстинкт, складається з двох фаз:

1-ї - пошукової

2-ї - завершальної.

У 1-й фазі прояв інстинктивної поведінки є дуже пластич­ним, залежить від конкретних реальних умов і перебігає по-різному в ок­ремих індивідуумів даного виду.

Завершальна фаза інстинкту, навпаки, відрізняється жорстким стерео­типом, зумовленим анатомо-фізіологічними особливостями нервової сис­теми (жорсткосформований ланцюг рефлекторних дуг).

Приклад - харчовий рефлекс у хижака. У разі виникнен­ня відчуття голоду починається активна пошукова фаза, прояв якої цілком і повністю залежить від конкретної навколишньої ситуації, від набутих протягом життя навичок. Але коли жертва виявлена, то переслідування, нападання і пожирання її суворо регламентоване вродженим комплексом рефлексів. У цей час у тварини притуплюється навіть орієнтувальний рефлекс і вона може легко потрапити до пастки.

Сувора видова одноманітність інстинктів забезпечує збереження вико­нання життєво важливих функцій, спрямованих на виживання особини і виду, незалежно від випадкових умов середовища, у які жива істота може потрапити. Очевидно, інстинкти є вроджено закріпленим підсумком усьо­го еволюційного шляху, пройденого видом. Природно, що ці генетично закріплені програми не можуть і не повинні легко змінюватися під впли­вом непостійних зовнішніх впливів.

Біологічне значення інстинктів не обмежується лише організацією по­ведінки. Можна стверджувати, що інстинкти є своєрідною перехідною формою до більш складної форми - умовнореф­лекторної діяльності.