7. Організація аудиту і управління ним.

Питання, пов'язані з роботою І професійним захистом аудиторів, регулюють Аудиторська палата України І Спілка аудиторів Украї­ни. Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України, яка відпо­відно до законодавства є неурядовим органом.

Аудиторська діяльність регулюється Законом України "Про ауди­торську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Цей Закон визна­чає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системи незалежного фінансового конт­ролю з метою захисту Інтересів власника. Положення цього Закону діють на території України І поширюються на всі господарські суб'єк­ти незалежно від форм власності та видів діяльності. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне І методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання Інших аудиторських послуг.

Аудиторські послуги надаються у формі аудиту, експертиз, консуль­тацій із питань обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забез­печення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік викона­ної роботи. Тому планування в аудиті слід розглядати як плану­вання аудиторської діяльності та планування конкретної ауди­торської перевірки. Аудиторська фірма розробляє і складає стра­тегічні плани аудиторської діяльності, які розраховані на декілька років, і поточні бізнес-плани на поточний рік.

Це потрібно для того, щоб чітко розрахувати штрафи, кошторис фірми, можливості подальшого розвитку тощо. Види планування аудиторської діяльності.

8. Аудиторський ризик: поняття, оцінка та залежність від аудиторських доказів.

Важливим елементом діяльності аудитора при плануванні є оцінка аудиторського ризику, що пов’язано з визначенням інформаційної бази для проведення аудиту.

Аудиторським називають ризик, який бере на себе аудитор, даючи висновок про повну достовірність даних фінансової звітності, в той час як там можливі помилки, невиявлені аудитором.

Згідно МСА ризик аудиту або загальний ризик – це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку, якщо в документах бухгалтерської звітності є викривлення.

Єдиної методики визначення величини аудиторського ризику не існує. Кожною фірмою чи аудитором проводяться самостійно розрахунки ризику.

Аудиторський ризик присутній за проведення будь-якого виду аудиту, хоч ступінь ризикованості буде різним. Особливо важливим є визначення аудиторського ризику і зон ризику за системного аудиту.

Загальний аудиторський ризик згідно з міжнародними нормативами аудиту включає: 1) постійний "спадковий" ризик; 2) ризик контролю; 3) детекційний ризик. Це постійні складові загального ризику у різному їх співвідношенні. Достовірність звітності, документально підтверджена аудитором, є відносною, бо визначається його суб`єктивними діями. Чим нижчий аудиторський ризик, тим більше аудитор бажає впевнитися у тому, що зовнішня звітність не мстить матеріальних помилок. Нульовий ризик означає абсолютну впевненість у достовірності інформації, а стовідсотковий ризик  повну відсутність такої. Тому ступінь аудиторського ризику завжди перебуває між 0 і 1(або 1 і 100%).

Загальні види ризику відрізняються за змістом та значенням.

"Спадковий" ризик (СР)  це постійно наявний ризик, тобто власний ризик. Його величина залежить від ступеня сприйняття матеріальних помилок зовнішньою звітністю підприємства. "Спадковий" ризик у Шотландії, наприклад, називають внутрішнім, а у Франції - загальним ризиком. Таким чином, "спадковий" ризик  це будь-який ризик, пов`язаний з функціонуванням підприємства і неминучістю матеріальних помилок. Такі помилки виникають під дією різних факторів  зовнішніх і внутрішніх. Це спрямованість бізнесу підприємства; компетентність і професіоналізм апарату його управління; система кредитування і оподаткування; результати попередніх аудиторських перевірок; система зв`язків з постачальниками; величина і склад вибірок тощо.

Аудитор повинен уміти проаналізувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів виникнення помилок, а також визначити ймовірність їх у майбутньому. Адже підприємство може збанкрутувати або мати значні збитки, спричинені зовнішніми факторами  втратою клієнтів, постачальників, великою дебіторською заборгованістю, зміною умов кредитування та оподаткування тощо. Це обумовлює внутрішній ризик підприємства. Аудитор не може змінити дію цих факторів, але він може оцінити ситуацію, яка склалася, щоб визначити потенціал підприємства (шляхи подолання майбутніх труднощів).

Внутрішній ризик оцінюється аудитором ще на підготовчій, початковій стадії ознайомлення з діяльністю підприємства. Оцінюючи "спадковий", власний ризик, аудитор повинен особливу увагу звертати на ті моменти, які можуть впливати на якість бухгалтерської звітності (фінансову звітність). На основі аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів, що обумовлюють існування "спадкового", власного ризику, аудитор встановлює його величину. Практика свідчить, що навіть за позитивного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів аудитор, як правило, встановлює "спадковий" ризик на рівні 50% і вище, а за негативного їх впливу "спадковий" ризик наближається до 100%.

2. Оцінюючи достовірність інформації у фінансових звітах, аудитор повинен оцінити, чи є суттєвою сукупність невиправлених викривлень, виявлених під час аудиту.

Сукупність невиправлених викривлень охоплює:

а) конкретні викривлення, зокрема безпосередній вплив невиправлених викривлень, виявлених під час аудиту в попередніх періодах;

б) за змоги повну аудиторську оцінку інших викривлень, що їх не можна конкретно визначити (тобто прогнозованих помилок).

Якщо загальна сума викривлень, виявлених аудитором, значна, він повинен проаналізувати ймовірність того, що невиявлені викривлення разом зі знайденими можуть перевищити визначений розмір суттєвості. Аудитор повинен скоротити ризик виконанням додаткових процедур перевірки або зажадати від клієнта виправлень в обліку та по можливості у фінансовій звітності.