- •Програма дисципліни "Фінанси"
- •Тема 1. Суть фінансів, їх функції і роль.
- •Тема 2. Фінансові ресурси.
- •Тема 3. Фінансова система.
- •Тема 4. Фінансова політика і фінансовий механізм.
- •Тема 5. Фінансове планування.
- •Тема 6. Фінансовий контроль.
- •Тема 7. Фінанси підприємницьких структур.
- •Тема 8. Основні засоби та оборотні активи підприємств.
- •Тема 9. Оцінка фінансового стану підприємств.
- •Тема 10. Державні фінанси.
- •Тема 11. Бюджет і бюджетна система.
- •Тема 12. Доходи і видатки державного бюджету.
- •Тема 13. Податки та податкова система.
- •Тема 14. Місцеві фінанси.
- •Тема 15. Державні цільові фонди.
- •Тема 16. Державний кредит і державний борг.
- •Тема 17. Страхування і страховий ринок.
- •Тема 18. Фінансовий ринок.
- •Тема 19. Міжнародні фінанси.
- •Короткий зміст лекцій
- •Тема 1. Суть фінансів, їх функції і роль.
- •Суть фінансів як економічної та історичної категорії.
- •2. Суспільне призначення фінансів та їх об’єктивна необхідність в умовах товарного виробництва.
- •3. Функції фінансів.
- •4. Взаємозв’язок фінансів з іншими вартісними категоріями.
- •Тема 2. Фінансові ресурси.
- •Тема 3. Фінансова система.
- •Тема 4. Фінансова політика і фінансовий механізм.
- •Сутність і значення фінансової політики.
- •Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики.
- •Фінансова політика України на сучасному етапі.
- •Тема 5. Фінансове планування.
- •Тема 6. Фінансовий контроль.
- •1. Необхідність і суть фінансового контролю.
- •Види, форми і методи фінансового контролю.
- •Тема 7. Фінанси підприємницьких структур.
- •Тема 8. Основні засоби та оборотні активи підприємств.
- •Тема 9. Оцінка фінансового стану підприємств.
- •Тема 10. Державні фінанси.
- •Система державних фінансів.
- •Призначення і роль державних фінансів.
- •Правові та організаційні засади державних фінансів.
- •Тема 11. Бюджет і бюджетна система.
- •Суть та функції державного бюджету, його роль в соціально-економічних процесах.
- •Бюджетна система та бюджетний устрій.
- •3. Бюджетний процес.
- •Тема 12. Доходи і видатки державного бюджету.
- •Доходи державного бюджету.
- •Видатки Державного бюджету.
- •Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування.
- •Тема 13. Податки та податкова система.
- •Соціально-економічна суть податків.
- •Класифікація податків.
- •Податкова система України.
- •Податкова політика держави.
- •Зміни у податковому законодавстві, передбачені проектом Податкового кодексу України
- •Тема 14. Місцеві фінанси.
- •1. Суть місцевих фінансів, їх склад і роль в умовах ринкових відносин.
- •Значення місцевих бюджетів в соціально-економічному розвитку регіонів.
- •Доходи і видатки місцевих бюджетів.
- •Тема 15. Державні цільові фонди.
- •Необхідність державних цільових фондів та правові основи їх утворення.
- •Пенсійний фонд України, його функції, формування та використання.
- •Фонд соціального страхування України, його функції, формування та використання.
- •Фонд сприяння зайнятості населення, його функції, формування та використання.
- •Єдиний соціальний внесок.
- •Тема 16. Державний кредит і державний борг.
- •Суть і значення державного кредиту.
- •Форми державного кредиту.
- •Управління державним боргом.
- •Тема 17. Страхування і страховий ринок.
- •Економічна суть і значення страхування.
- •Форми і види страхування.
- •Особливості страхового ринку України.
- •Тема 18. Фінансовий ринок.
- •Сутність та необхідність функціонування фінансового ринку.
- •Структура фінансового ринку.
- •3. Валютний ринок та валютні операції.
- •Ринок кредитних ресурсів.
- •Ринок цінних паперів.
- •Види цінних паперів, їх характеристика.
- •Фондова біржа в Україні.
- •Тема 19. Міжнародні фінанси.
- •Економічна природа і призначення міжнародних фінансів.
- •Міжнародні фінансові інститути.
- •3. Міжнародний фінансовий ринок.
- •Термінологічний словник
- •Питання для дискусій
- •Тематика рефератів
- •Тематика індивідуальних завдань
- •Тестові завдання
- •2. Знайдіть хибні твердження серед запропонованих.
- •2. Знайдіть хибні твердження серед запропонованих.
- •Рекомендована література Закони і кодекси України
- •Нормативні документи, затверджені Президентом України, Кабінетом Міністрів України та органами нагляду за страховою діяльністю
- •Підручники і посібники
- •Статистична інформація
- •Статті з економічної періодики
- •Додаткова література Російські джерела
- •Іноземні джерела
Види, форми і методи фінансового контролю.
В залежності від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють наступні його види.
Державний фінансовий контроль проводять органи державної влади і управління. Державний фінансовий контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий.
Загальнодержавний контроль здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна митна служба, місцеві державні адміністрації та інші структури. Від того, як організовано загальнодержавний контроль в країні, залежать шляхи економічного розвитку суспільства, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки тощо.
Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств і організацій та проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. В останні роки в зв’язку з ліквідацією великої кількості міністерств, виникненням нових форм власності, масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.
Громадський фінансовий контроль при адміністративно-командній системі був наймасовішим видом фінансового контролю. Його здійснювали партійні органи і комітет громадського контролю (більше 10 млн. чол.). Реально громадський контроль не виконував своїх функцій через непрофесійність та незацікавленість виконавців. Зараз цей вид контролю в Україні здійснюють:
громадські організації (партії, рухи, профспілки, що стежать за виконанням умов трудового договору);
засоби масової інформації;
окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та без жодних матеріальних відшкодувань.
Аудит - відносно новий для України вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява і розвиток аудиту в Україні обумовлені:
- відмиранням неефективного відомчого контролю;
- наявністю підприємств нових форм власності, для яких немає поняття “вищестояща організація”, яка б здійснювала контроль за їхньою діяльністю;
- неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб’єкти господарювання (що і покладається на аудиторські фірми).
В залежності від часу проведення виділяють наступні форми фінансового контролю:
- попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій (наприклад, бухгалтерія підприємства перед тим, як виписати документи на витрачання коштів, перевіряє доцільність витрат, їх відповідність потребам згідно норм);
- поточний, що проводиться в процесі здійснення фінансових операцій (наприклад, перерахування податків, здійснення виплат);
- наступний, що проводиться після закінчення певних періодів (по підсумках місяця, кварталу, року).
Основним методом проведення попереднього і поточного контролю є візуальні перевірки, що не оформляються ні актами, ні довідками. Вся справа зводиться до розпорядження, наказу в письмовій чи усній формі про недопущення чи призупинення незаконної фінансово-господарської операції. А за результатами наступного фінансового контролю складаються акти чи довідки.
Методи фінансового контролю - це конкретні прийоми проведення фінансового контролю. Вони поділяються на:
- натуральні, коли контроль проходить не по документах, а перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольний запуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт тощо);
- документальні, коли контроль проходить по документах (ревізії і перевірки).
При документальній перевірці спочатку здійснюється формальна перевірка - наявність реквізитів, підписів, печаток, відсутність виправлень, підчисток. Потім документи вивчають хронологічним або систематизованим методом.
Хронологічний метод - це вивчення документів без їх попередньої класифікації в тій послідовності, в якій відбувалися операції. Даний метод важко застосовувати на великих об’єктах, оскільки він не дозволяє охопити всі фінансово-господарські операції. Тому, здійснюючи ревізію на таких об’єктах, документи вивчають за певною системою, тобто по окремих операціях. Такий метод вивчення документів називається систематизованим.
Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи чи організації на предмет дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності; а також це є спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, спосіб попередження фінансових зловживань.
За результатами ревізії складається акт. Від юридично грамотно складеного акту в значній мірі залежить результативність ревізії. Адже акт - це не просто перелік допущених порушень, а документ, який повинен послужити основою для правильних висновків щодо наступної діяльності підприємства.
Види ревізій:
- планові і позапланові;
- повні і часткові (перевіряються всі або окремі сторони діяльності підприємств);
- суцільні і вибіркові (в залежності від повноти залучення документів);
- індивідуальні і бригадні (здійснюються одним або кількома перевіряючими);
- комплексні (бригадні із залученням спеціалістів);
- тематичні (проводяться в однотипних установах по певному переліку питань).
Перевірка - це обстеження окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств або їх підрозділів (наприклад, перевірка правильності віднесення витрат на собівартість продукції).
Також досить часто на підприємствах проводять зустрічні перевірки - зіставлення даних підприємства з даними його контрагентів з метою переконання в реальності здійснених підприємством господарських операцій.
Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.
Кожна перевірка і ревізія повинні бути ретельно підготовленими. Для цього вивчаються відповідні закони, постанови, інструкції; проводиться ознайомлення з матеріалами попередніх ревізій і перевірок; вивчаються особливості виробництва тощо.
На основі підготовчої роботи складається програма ревізії, і вже на її основі розробляється робочий план, тобто деталізована програма.
Проведення ревізії здійснюється в такій послідовності:
1) представлення повноважень;
2) проведення організаційних зборів з відповідальними працівниками підприємства;
3) проведення інвентаризації (встановлення відповідності матеріальних цінностей і грошових коштів їхнім документам);
4) особисте ознайомлення з підконтрольним об’єктом;
5) попередній аналіз господарської діяльності;
6) безпосередньо документальна ревізія чи перевірка;
7) систематизація матеріалів ревізії чи перевірки;
8) складання акту чи довідки;
9) реалізація матеріалів ревізії чи перевірки;
10) перевірка усунення виявлених недоліків.
До органів, що здійснюють фінансовий контроль в Україні, відносяться:
- Рахункова палата Верховної Ради України;
- Кабінет Міністрів України;
- Міністерство фінансів (Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство);
- Державна податкова служба;
- галузеві міністерства;
- Фонд державного майна (контролює процеси, пов’язані з приватизацією);
- Національний банк (здійснює контроль за наявністю грошей в обігу, дотриманням касової дисципліни, контроль при видачі, перевірці забезпечення і стягнення позик);
- державні комітети (Державний комітет по цінах; Державний комітет статистики; Державний антимонопольний комітет; Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації; Державний комітет у справах захисту прав споживачів; Державна служба зайнятості і соціальної політики);
- інші (Пенсійний фонд, органи охорони навколишнього природного середовища; органи санітарно-епідеміологічного нагляду; органи пожежного нагляду тощо).
В Україні аудит як вид фінансового контролю функціонує відносно недавно. 22 квітня 1993 року був прийнятий закон “Про аудиторську діяльність”, який визначив правові засади здійснення аудиторської діяльності і був спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.
Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству.
Аудит здійснюється незалежними особами - аудиторами або аудиторськими фірмами.
Аудиторські перевірки можуть проводитися з ініціативи керівництва або власників господарюючого суб’єкта.
Крім проведення контрольної роботи, аудиторські послуги можуть надаватися у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку та проведення ефективної фінансово-господарської діяльності. Аудиторські фірми - це комерційні організації, і тому всі свої послуги вони виконують за плату, розмір якої обумовлюється в договорі між замовником і аудитором.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що завдання аудиту схожі із завданнями фінансового контролю: визначення достовірності інформації, що перевіряється, і відповідність здійснених господарських операцій діючому законодавству.
В той же час між цими двома формами фінансового контролю є суттєві відмінності:
1) аудиторська діяльність направлена на захист інтересів клієнтів. А ревізійна діяльність, в першу чергу, захищає інтереси держави;
2) зв’язки між перевіряючою організацією і об’єктом контролю при аудиті - горизонтальні і здійснюються на добровільній основі, а при ревізії - вертикальні, тобто здійснюються в порядку адміністративного призначення;
3) аудиторські послуги оплачує клієнт або за його згодою орган, який потребує аудиторського заключення. Ревізії ж оплачуються вищестоящим органом або державою;
4) і аудитор, і ревізор можуть проводити перевірки вибірковим методом. Але при виявленні порушень аудитор має право обмежитись вибірковою перевіркою і надати можливість клієнту самому виправити помилки за весь період. Ревізор в цьому випадку повинен провести суцільну перевірку за весь період для визначення розміру шкоди і встановлення винних;
5) ефективність аудиту визначається клієнтом як співвідношення затрат на проведення аудиту і результатів аудиторської перевірки. Ефективність ревізії визначається відповідним контролюючим органом, що кількісно відображається розмірами донарахованих в бюджет податків та інших поступлень;
6) результати аудиторської перевірки відображаються в аудиторському заключенні і рекомендаціях для клієнта. За результатами ревізії складається акт, який містить організаційні висновки, обов’язкові вказівки, виконання яких пізніше контролюється;
7) аудитори зобов’язані забезпечити конфіденційність отриманої інформації і результатів аудиту. Ревізори ж мають право їх висвітлити перед громадськістю.