16. Модель технологічного розриву Познера

Основи цієї моделі вперше були створені у роботі англійського економіста М.Познера.

Відповідно концепції Познера, торгівля між країнами може бути виникнень технологічними змінами, виникаючими в одній будь-якій галузі країни, ця країна приймає порівнянні переваги : нова технологія дозволяє виробляти товари з найменшими збитками. Коли новина складається з виробництва нового продукту, то підприємець у країні новаторів в певний період часу молодіє, так названу квазілеонополіею, тобто одержує додатковий прибуток експортуючи новий товар. Таким чином концепція Познера припускає, що зовнішня торгівля здійснюється навісно при однаковому володінні країнами факторами виробництва. У наслідок технічних новин утворюється технологічний розрив поміж країнами, вододіючими ними, а також країнами їх не маючими . Цей розрив поступово буде перемагати, тому що інші країни почнуть копіювати нововведення країни новатора. Та поки розрив не переборено торгівля новим товаром виробленим завдяки новим технологіям буде тривати .

Модель Познера передбачає те, що обидві торгуючі країни виграють завдяки нововведенню в одній, передовій у технологічному віднесенні країні. Більш того, по ходу розповсюдження нової технології за межами країни-новатора менш розвита країна продовжує вигравати, а більш розвита втрачає свої привелегії.

20. Зас20. Застосування митного тарифу: міжнародна практика та транзитивні реалії

Митний тариф – це податок, який установлюється на імпорт товарів з метою підвищення їхньої ціни на ринку країни-імпортера та забезпечення безпосередніх надходжень до державного бюджету.

Наведене визначення митного тарифу містить характеристику основних мотивів його використання. Розглянемо їх послідовно:

а) захист національного товаровиробника (відзначимо, що поряд із національними тарифами використовуються й єдині митні тарифи в рамках регіональних торговельно-економічних об’єднань країн – митних союзів. Отже, під „національним товаровиробником” можна розуміти усіх працюючих у межах міждержавного блоку);

б) наповнення державного бюджету країни, але далеко не в усіх випадках існування митних союзів має місце політика спільного, хоча б по деяких напрямах, бюджету).

А. Поставлення завдання захисту національного ринку від іноземної конкуренції вже століттями є предметом наукових дискусій. А сьогодні, як ніколи раніше, такий захист перебуває в центрі прискіпливої уваги урядів, міжнародних організацій. Таким чином, застосування певних акцій або, навпаки, утримання від них залежать від міжнародних зобов’язань країн, а також пов’язаних з усвідомленням наслідків – зворотних дій інших країн або санкцій відповідних спеціалізованих міжнародних структур.

Справді, тариф дає змогу (принаймні в короткостроковій перспективі) забезпечити:

зростання кількості робочих місць (що пов’язує економічні цілі із розв’язанням соціальних завдань);

збільшення обсягів національного попиту із закордонної на внутрішню пропозицію;

можливість протягом певного терміну розвиватися молодим галузям національного виробництва, або галузям, які перебувають у стані трансформації чи виходу з кризи (що називається „ковток повітря”); за сучасних умов подібні міркування можуть стосуватися технологічно стратегічних галузей.

Водночас штучне зниження іноземної конкуренції послаблює конкурентний тиск та зменшує стимули до оптимізації умов виробництва й підвищення його ефективності. Відтак звичні до тепличних умов національні виробники потребуватимуть опікування й надалі (причому, можливо, ще більшого) з боку влади та захисту від іноземних конкурентів.

Б. Стягування мита з метою отримання коштів до державного бюджету є іншим функціональним призначенням митного тарифу. Але за спроби досягти цієї нібито корисної для уряду мети слід пам’ятати, що фактично в такому випадку йдеться про перерозподіл коштів між економічними суб’єктами всередині країни, адже майже всі отримувані до бюджету кошти від іноземних експортерів компенсують їм внутрішньонаціональні споживачі.

Даний вид тарифу застосовується як щодо імпорту, мак і щодо експорту.

Розглянемо наслідки запровадження митного тарифу для основних суспільних угруповань а) у випадку з імпортним та б) у випадку з експортним тарифом.

А) Імпортний тариф.

Споживачі. Для них митний тариф є однозначно невигідним. Вони несуть основні фінансові витрати, оскільки компенсують збільшення ціни на кордоні, купуючи товари на внутрішньому ринку. Крім того, позбавлення від іноземних конкурентів дає змогу внутрішнім імпортоконкурентним виробникам підвищити ціни, від чого страждають споживачі.

Виробники. Слід розділити їх, у свою чергу, на дві групи: виробників імпортоконкурентної продукції та виробників іншої продукції. Перші вочевидь у виграші, оскільки для них збільшується сектор ринку, а також з’являється можливість підвищувати ціну на свою продукцію на внутрішньому ринку. Для других запровадження митного тарифу має більш слабкі наслідки, причому інколи мова може йти переважно про вірогідні наслідки. Наприклад, для національних експортерів запровадження внутрішнього тарифу є небажаним з точки зору загального режиму експортно-імпортних операцій: інші країни можуть запровадити санкції вже проти їхніх товарів. Митний тариф може призвести до ланцюгового зростання цін у країні, отже, інтереси виробників тих товарів, які не конкурують з імпортом, можуть варіюватися залежно від того, наскільки загальне зростання цін вплине на динаміку цін на використовувані ними комплектуючі, сировину тощо.

Отримувачі соціальних виплат. Для них (студентів, пенсіонерів та ін.) запровадження митного тарифу є вигідним, оскільки завдяки йому формується бюджет, від витрачання якого залежить їхній добробут.

Б) Експортний тариф.

Національні експортери (виробники). Оскільки експортний тариф запроваджується проти вибіркових видів товарної продукції (найбільш типово – енергосировинних ресурсів), цих виробників слід поділяти на тих, проти яких (тобто проти їхніх товарів), власне, і спрямовується тариф, та тих, хто продовжує здійснювати неоподатковуваний експорт товарів. Очевидно, що перші є тими з національних економічних суб’єктів, хто „страждає першим” (знову-таки, не йдеться про іноземних суб’єктів), у даному разі – споживачів, для яких експортний тариф означає збільшення ціни товару. Для других вплив експортного тарифу може виявитися мінімальним, а „знак” наслідків залежатиме від характеру зміни загальної кон’юнктури залежно від ситуації.

Отримувачі соціальних виплат. Вони у виграші через уже названі причини у випадку з імпортним тарифом. Щоправда, у разі необґрунтованих рішень, коли тариф не приносить бажаного ефекту, а лише погіршує умови національного експорту, у кінцевому програші можуть опинитися і ці суб’єкти.