Революції кінця 80 — початку 90-х рр. Їхній характер, спільні рисн та особливості
Назріваюча протягом довгого часу криза наприкінці 80-х рр. охопила всі країни Центральної та Південио-Східної Європи. Вона проявилася в економічній, політичній, ідеологічній і моральній сферах. Політичне банкрутство керівництва правлячих партій, невправність адміністративно-командних методів управління і небажання більшості населення жити в умовах тоталітарного режиму — все цс зумовило виникнення своєрідної революційної ситуації в цих країнах. У різних державах вона складалась і розвивалася неоднаково. Але загальним для всіх країн було прагнення ліквідувати монопольну владу правлячих партій, встановити демократичну форму правління і на основі широкої демократії обновити соціально-економічне й політичне життя суспільства.
Могутнім каталізатором революційних процесів у регіоні став національний фактор. Його виявлення були дуже відмінні у різних країнах і залежали від національних традицій, характеру політичного режиму, що передував тоталітарному, рівня розвитку національно-визвольного руху проти нацизму в роки другої світової війни, обставин приходу до влади комуністичних партій. Особливо великий вплив справляли національні проблеми на розвиток подій у Югославії, Чехо-Словаччині, Румунії, Болгарії. Кардинально вплинули на перебіг історичних подій у регіоні перебудовні процеси в СРСР після приходу до влади 1985 р. М. Горбачова. Новий генеральний секретар ЦК КПРС здогадувався, шо Радянський Союз уже не може всіх повчати, як їм жити далі. Відносини СРСР з іншими соціалістичними країнами тепер будувалися на принципах реального рівноправ'я, невтручання у внутрішні справи інших країн, взаємовигідних економічних відносин. Зміни в СРСР із піднесенням сприйняли в Угорщині, Польщі, Югославії, де розпочалося реформування політичної системи. Однак у Румунії, НДР, Болгарії консервативно-бюрократичні сили й насамперед лідери цих країн гостро негативно поставилися до реформ у СРСР, хоча зовні це ставлення не завжди виявлялося.
Події 1989—1990 рр. за своїм характером були революційними, оскільки кардинально змінювали характер суспільно-політичних і соціально-економічних відносин у регіоні. Форми й методи демократичних революцій були різними — від "ніжної", або "оксамитової"', революції в Чехо-Словаччині до кривавих зіткнень у Румунії, що призвели до численних жертв.
Революції розгорталися майже одночасно. Це пояснювалося, по-перше, зрілістю передумов і високим ступенем соціальної напруженості в усіх цих країнах і, по-друге, розумінням того, що СРСР не втручатиметься у справи своїх західних сусідів: не надаватиме підтримки консервативним силам, які намагалися загальмувати демократичний процес.
Демократичні революції в Центральній та Східній Європі в 1989—1991 рр. стали однією з найважливіших подій другої половини XX ст. Вони зумовили недільки кардинальні внутрішні зміни, в країнах східноєвропейського регіону, а й викликали нове спІввідношення сил у Європі, нову структуру економічних і політичних відносин між великими державами. Настав край конфронтації між Сходом і Заходом, між СРСР і США. Закінчилася довга виснажлива "холодна війна".
Після революцій у країнах Східної Європи створено дієву багатопартійну структуру. Часом хаотична в деяких країнах, вона стала, однак, беззаперечною реальністю, незважаючи на те, що демократична традиція тут була обмежена або не існувала зовсім. Дуже важливо, шо після краху тоталітарного соціалізму затвердився конституційно-парламентський механізм зміни влади. За роки, що минули, така зміна відбулася в ряді країн уже декілька разів. Таким чином у країнах регіону створені демократичні правові державні установи.
У соціально-економічній сфері останнім часом відбувається масовий перерозподіл власності, створено необхідні умови для розвитку приватного сектора, що навіть зовні змінив вигляд східноєвропейських країн, їхніх столиць і міст. Темпи приватизації набагато вищі у Польщі, Словенії, Угорщині, вищі й економічні показники цих країн, реформи набули тут більш послідовного та радикального характеру, багато позитивних наслідків.
Темпи переходу до ринкової економіки у Румунії, Болгарії, СРЮ, Македонії, Боснії та Герцеговині значно відстають. Управлінська некомпетентність, реформістська та економічна неспроможність колишніх комуністів у новій подобі, їхні політичні про-рахунки призвели до різкого зростання безробіття, посилення інфляції, падіння життєвого рівня населення у цих країнах. Такою с ціна непоквапливості, нерішучості, небажання і невміння провести радикальні реформи.
Одначе народи Східної Європи тепер усвідомили, що їхні доля і майбутнє повністю знаходяться в їхніх власних руках.
Закріплення нових знань.
1. Назвіть реформи, проведені урядами Національних фронтів у країнах Східної та Південно-СхІдної Європи у 1945—1947 рр.
2. За яких умов у цих країнах було встановлено комуністичні режими?
3. З якою метою було створено РЕВ?
4. Проаналізуйте причини наростання внутрішньої нестабільності в країнах Центральної та Східної Європи.
5. Назвіть характер революції кінця 80—початку 90-х рр.
6. Як вплинула "перебудова" в СРСР на розгортання революційних процесів у Східній Європі?
7. Якими були наслідки демократичних революцій?
Підсумки уроку:
Отож, у більшості країн Центральної та Південно-Східної Європи наприкінці 40-х рр. запанував державний устрій тоталітарного типу, влаштований на радянський копил. Цей устрій одразу ж був приречений на перманентні соціально-політичні кризи.
Після поразки "Празької весни", подій у Польщі, Югославії почалося посилення тоталітарних режимів у Східній Європі. Економічні реформи практично зупинилися, ринкові відносини, що зароджувались, або ліквідовувались, або вкрай обмежувались. Активізувався дисидентський рук. Відставання Від розвинених країн Заходу зростало. Дня придушення невдоволення правлячі компартії зміцнювали армії, органи внутрішніх справ, держбезпеки.
Домашнє завдання:
Визначте основні передумови революцій у країнах Центральної та Південно-Східної Європи наприкінці 80 — на початку 90-х рр.