2.3.3.Мета плану

Метою плану є модернізація системи державного управління національною безпекою шляхом реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності правоохоронних органів, по­кращення їх фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення, зосередження ресурсів і посилення координації діяльності правоохоронних, розвідувальних і контррозвідувальних органів України для боротьби в організованою злочинністю та наркобізнесом, участь України в міжнародній співпраці у сфері боротьби міжнародною злочинністю, тероризмом, наркобизнесом, нелегальною міграцією, впровадження системи демократичного цивільного контро­лю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави, забезпечення політичної стабільності, громадянського миру та взаєморозуміння в суспільстві, запобігання проявам екстремізму тощо.

2.3.4. Шляхи та способи розв'язання проблеми

Для розв'язання проблеми необхідно:

1) Удосконалити систему охорони державного кордону для запобігання нелегальній міграції з карїн, з спрощеними умовами перетину кордону. Провідна роль у забезпеченні захисту і охорони державного кордону України належить Державній прикордонній службі України. Україна намагається оптимізувати діяльність спеціальних суб'єк­тів щодо захисту та охорони державного кордону. Йдеться про те, що певні країни, з якими наша держава межує, стали членами Євро­пейського Союзу, що автоматично посилило вимоги відносно діяль­ності прикордонних служб. Концепція розвитку Державної прикор­донної служби України на період до 2015 р. (затверджена Указом Президента України від 19 червня 2006 р. № 546/2006) містить пе­релік напрямів, що їх прикордонна служба планує реалізувати у зазначений термін. Для створення сучасної інтегрованої системи охорони державного кордону та суверенних прав України в її ви­ключній (морській) економічній зоні планується:

• сформувати відділи прикордонної служби, які будуть здійс­нювати оперативну, технічну та фізичну охорону державного кор­дону, прикордонний контроль і пропуск через державний кордон у встановленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, виявляти і припиняти випадки незаконного їх пере­міщення, а також забезпечувати дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;

• удосконалити охорону державного кордону поза пунктами пропуску шляхом запровадження системи збирання та аналізу да­них щодо протиправної діяльності, формування системи інженер­ного забезпечення;

• удосконалити прикордонний контроль розгортанням новітніх технічних систем і комплексів, у тому числі для біометричного контролю, а також запровадити спільний контроль із відповідними органами суміжних держав за переміщенням у пунктах пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна;

• реформувати мобільні підрозділи у підрозділи, які здатні за рівнем фахової підготовки особового складу, технічної оснаще­ності й забезпечення самостійно здійснювати спеціальні заходи з охорони державного кордону;

• нарощувати оперативну складову в системі заходів з охорони державного кордону.

2) Боротьба з корупцією має базуватися на таких принципах: не повинні ущемлятися або обмежуватися законні права та свободи людини та громадянина; ефективність протидії корупції може бути забезпечена тільки узгодженими діями державних органів, громадських організацій та громадян; державна система боротьби з корупцією передбачає здійснення державної політики, спрямованої на усунення та нейтралізацію чинників, які сприяють розвитку корупційних дій; правова база боротьби з корупцією має враховувати зміни соціально-економічної та політичної ситуації в державі; головна увага в протидії корупції повинна надаватися запобіжним заходам, основаним на аналізі та прогнозуванні тенденцій поширення корупційних діянь; основні практичні заходи щодо запобігання та виявлення корупційних діянь здійснюють органи, які ведуть боротьбу з корупцією.

З метою подальшого ефективного запобіжного впливу на соціальні передумови корупції та її формам, нейтралізації цього явища, слід вживати політичні, економічні, правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні заходи, які потрібно здійснювати комплексно та узгоджено, за встановленими формами та методами, а також проводити взаємодію у межах компетенції кожного органу.

Політичні та економічні заходи:

До політичних заходів належить комплекс ідеологічних і масово-політичних заходів, що сприяють визначенню у державі провідних політичних партій та об`єднань, які ініціюють та активізують діяльність, пов’язану з боротьбою з корупцією. Забезпечувати рівність всіх верств населення перед законом у разі викриття корупційних діянь та притягнення до відповідальності винних у їх вчиненні, незалежно від займаних посад. Необхідно активізувати роботу серед населення у боротьбі з корупцією, ініціювати взаємодію фондів, асоціацій, інститутів та інших недержавних організацій України з аналогічними іноземними установами, що підтримують зміни в Україні.

Економічними заходами є: повне та своєчасне виконання державою перед людиною та громадянином зобов’язань; забезпечення випереджаючих темпів зростання реальних доходів населення порівняно з темпами зростання валового внутрішнього продукту (оскільки бідність це одна з причин корупції та злочинності); посилення соціальної спрямованості бюджету; вдосконалення системи оподаткування; зменшення податкового тиску на підприємців (насамперед, на малий та середній бізнес), а також на фізичних осіб, які повинні поєднати фіскальну та стимулюючу функції податків; спрощення порядку стягнення податків.

У засобах масової інформації слід висвітлювати різні аспекти доброчинності, питання боротьби з корупцією, зміцнення інститутів державної влади, додержання антикорупційного законодавства, інформування про викриття та покарання корупціонерів, формування громадської думки щодо неприйнятності, шкідливості корупційних діянь.

Вдосконалення законодавства:

Важливим напрямом боротьби з цим явищем є вдосконалення законодавства про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, відповідальність за корупційні діяння.

При цьому конче важливо забезпечувати стабільність законодавства, якнайшвидше усунути наявні в ньому суперечності та невизначеності, здійснювати правовий аналіз законопроектів та інших нормативно-правових актів, а в необхідних випадках кримінологічні експертизи.

Для цього у Законі України “Про корупцію” слід внести доповнення щодо точного поняття (дефініції) термінів “корупція”, “корупційне діяння”, “корупційне правопорушення”.

Слід зазначити, що корупція, водночас, є і соціальним явищем і кримінальним поняттям. Однак оскільки складається вона перш за все із злочинів, передбачених статтями КК України (одержання хабара (ст. 368); зловживання владою або службовим становищем (ст. 364); перевищення влади або службових повноважень (ст. 365); службове підроблення (ст. 366) та іншими посадовими злочинами, які вчинюються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб), то слід чітко визначити у цьому Законі поняття корупції як кримінального прояву.

Прокурорсько-слідча та судова практика свідчить і про те, що за одні і ті ж самі діяння особи, які уповноважені на виконання функцій держави, в одних випадках притягаються до адміністративної відповідальності, а в інших – до кримінальної відповідальності.

3) Щодо протидії тероризму необхідно вжити таких заходів:

* організовувати й проводити в загальноосвітніх навчальних закладах заходи з метою підготовки до дій в умовах вчинення терористичного акту, а також у випадку одержання інформації про загрозу його вчинення;

* проводити інформаційно - роз’яснювальну та профілактичну роботу серед учнів загальноосвітніх та педагогічної, батьківської громади навчальних закладів, спрямовану на неприйняття терористичної діяльності в усіх її формах і проявах;

* здійснювати додаткові організаційні заходи щодо забезпечення належного рівня безпеки та здійснення контролю в місцях масового перебування людей;

* забезпечувати готовність органів управління, сил і засобів єдиної системи цивільного захисту до дій в умовах виникнення надзвичайних ситуації внаслідок терористичних актів з метою підвищення рівня захисту населення і територій у разі загрози виникнення чи виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із технологічними або іншими проявами терористичної діяльності, мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій;

* вживати заходів щодо забезпечення належного рівня захисту об’єктів можливих терористичних посягань шляхом модернізації існуючих або впровадження сучасних технічних засобів, а також щодо підвищення рівня охорони.

2.3.5. Очікувані результати виконання плану, визначення його ефективності Виконання плану дасть змогу забезпечити:

• підвищення ефективності, якості та рівня безпеки в прикордонній системі;

• запобігання терористичним проявав, що в сучасному світі є надзвичайно актуальною проблемою;

• зниження корупції, що в свою чергу призведе до раціональнішого вирішення проблем державного управління та покращення економічного стану в Україні;

• збільшення надходжень до державного бюджету через виведення економіки «з тіні»;