2). Соціалістична концепція е. Фромма.

Работа Е. Фромма з назвою "Концепція людини в К. Маркса" ( "Marx's

Concept of Man ") вийшла окремою збіркою у 1961 р. і містила статтю

Фромма і ранні твори К. Маркса. Публікація цієї збірки булавикликана тим, що Фромм у це час вступив в Соціалістичну партію США іспробував створити для неї нову програму, орієнтовану на

"гуманістичного" Маркса. І тут з'ясувалося, що в Америці періоду

"холодної війни" і антикомунізму взагалі не було англійського перекладуранніх робіт Маркса (тільки в 1959 р. в Англії з'явився переклад, зробленийв Радянському Союзі). Таким чином, Фромм у своїй збірці "Marx's Conceptof Man "здійснив першу публікацію найважливіших частин" Економічно -філософських рукописів 1944 року "і" Німецької ідеології "(18451846). Перекладбув зроблений Т. Б. Боттомором, англійським соціологом неомарксистськоїорієнтації, з яким Фромм був у великій дружбі. Враження від цієїпублікації в США було величезним, а Фромм став найбільшою фігурою дляамериканських неомарксистів.

У своїх роботах "Концепція людини в Маркса" і "З полону ілюзій"

Фромм розкрив особливості філософсько-антропологічного мислення Маркса,показав, що для нього історія людства це насамперед, літописсталого розвитку людини й одночасно зростаючого відчуження. Вельмиперспективно й оригінально витлумачуючи марксистське вчення, американськийфілософ відзначав, що відчужена людина не тільки чужий іншим людям, алепозбавлений чоло вічності як у природному, природному, так і в духовному сенсі.

Таке відчуження від людської сутності веде до екзистенційному егоїзмуі формулюється як перетворення людини в засіб свого індивідуальногоіснування. У процесі відчуження людей у відомому сенсі позбавляєтьсянавіть свого тіла і навколишньої його природи, а також свого духовного "Я",себе самого як людської істоти.

Фромм показав величезну різницю між поглядами Маркса і поглядамикомуністів тоталітарного штибу. Людяність людини ніколи не повиннаслужити лише засобом для держави, класу або нації. Відчуження ведедо переоцінки всіх цінностей. Людина є бранцем тих політичнихінститутів, які сам же створив.

Хоча Фромм і віддав данину наївному соціальному прожектерство, йогооцінки різних соціальних процесів відрізняються історичноюдалекоглядністю, а багато ідей носять характер провозвестія. Фромм був уСеред перших дослідників, що звернулися до діагностиці тоталітарногосуспільства, причому не тільки нацистського, але і казармено-соціалістичного.

На відміну від багатьох дослідників, які вважали нацизм випадковимвідхиленням від історичної магістралі, Фромм показав стійкість івідтворюваність тоталітаризму як політичної практики і типу мислення.

Попередження Фромма сприяли протверезінню соціально-філософської іполітичної думки, справили вплив на вивчення феномена деспотії.

Звертаючись до соціалістичної ідеї, Фромм задовго до сучаснихпрозрінь прийшов до висновку, що соціалізм не має бути суспільствомзаорганізованних, автоматизованих індивідів, кожний з яких підлеглийдержаві, машинам, бюрократії. Навіть якби держава, підкреслював він,стало б роботодавцем у вигляді абстрактного капіталіста, навіть якби весьсуспільний капітал був би сконцентрований в одних руках (байдужеодного приватного капіталіста або одного державного, громадськогокапіталіста) усе рівно таке суспільство не можна було б назватисоціалістичним.

Таким чином, у спадщині Фромма мається багато оригінальних ідей,вплинули на свідомість XX в.: про людину як "чи не самомуексцентричному створення універсуму ", про історичну обумовленістьпристрастей і переживань людини, про соціальний характер як відображеннісплаву біологічних і культурних факторів, що про неминучість універсального,всепланетному гуманізму. Фромм обгрунтував можливості різнобічноговдосконалення людини як живої, мислячого й істоти, що почуває.