27. Сутність, причини та види інфляції. Методи вимірювання інфляції. Індекси Пааше, Ласпейреса і Фішера.

Інфляція – це прцес знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності, що проявляється через підвищення цін

Причини:

- невиважена грошово – кредитна політика держави; - монополізація економіки; - недостатність товарної маси; - надмірне зростання дифіциту бюджету і державного боргу; - розвиток диспропорцій у народному господарстві, щодо випуску засобів виробництва та споживчих товарів; - зовнішні фактори (зростання цін на імпортоване паливо, тощо).

Основні причини інфляції:

А) грошові фактори – здійснення надмірної грошової емісії, тобто надмірне підвищення грошової пропозиції з боку ЦБ.

Б) фіскальні фактори – наявність диференційованого бюджету держави, який покривається шляхом прямих кредитів ЦБ урядові.

В) структурні фактори – інфляція визначається структурними деформаціями національної економіки, зростанням витрат і низбькою ефективністю виробництва

Види інфляції:

- За темпом інфляції: А) повзуча (до 10%); Б) галопуюча (до 100%); гіперінфляція (більше 100%)

- В залежності від причини: А) інфляція попиту; Б) інфляція витрат.

- За можливістю прогнозування: А) очікувана; Б) неочікувана

- За можливістю держави керувати інфляцією: А) екрована Б) некерована

- в залежності від масштабів розповсюдження: А) регіональна; Б) національна; В) нац – регіональна

- За можливістю екононміки адаптуватись до інфляції: А) збалансована; Б) незбалансована

- За ступенем знецінювання грошей: А) відкрита; Б) подавлена.

Інфляція вимірюється як процентна зміна рівня цін:

, де Р – ціна.

В статистиці інфляція вимірюється за допомогою сукупності індексів:

1) Індекс Ласпейреса. В цьому індексі ціни прирівнюються на основі кількості товарів базового періоду q0:

2)Індекс Паше.В цьому індексі ціни прирівнюються за клькістю товарів поточного періоду:

3) Індекс Фішера. Дозволяє виділити середнє значення між індексами Ласпейреса і індексом Паше:

√Ін. Ласпейреса*Ін. Паше.

28. Безробіття, його сутність і види. Закон Оукена.

Безробіття – стан ринку праці, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

БЕЗРОБІТТЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ — вид без­робіття, пов'язаний з функціонуванням самих інсти­тутів ринку праці та факторами, які впливають на по­пит та пропозицію на ньому (неповна інформація про вакансії, завищений рівень допомоги у зв'язку з без­робіттям, занижені податки на доходи та інше).

БЕЗРОБІТТЯ СТРУКТУРНЕ — вивільнення робо­чої сили під впливом структурних зрушень в економіці, які змінюють попит на окремі професії і фахи та про­позицію робочої сили щодо них.

БЕЗРОБІТТЯ ФРИКЦІЙНЕ — тимчасове безробіт­тя, яке пов'язане з добровільним чи вимушеним пошу­ком або очікуванням роботи.

БЕЗРОБІТТЯ ЦИКЛІЧНЕ – вивільнення робочої сили, викликане загальним спадом виробництва, тобто тією фазою ек. циклу, яка пов’язана з кризовими явищами в економіці, скорочення сукуп. попиту, відповідним скороченням зайнятості та зростання безробіття.

Сезонне безробіття – зумовлене нерівномірністю зайнятості у зв’язку зі специфічними умовами вир-ва у певних галузях, що визначаються дією біологічних та кліматичних чинників.

Молодіжне безробіття – спостерігається серед молоді, що вперше виходить на ринок праці й не може отримати роботу.

Технологічне безробіття – пов’язане з вивільненням працівників, зумовленим впровадження нової, як правило автоматизованої, техніки та технології.

Регіональне безробіття – виникає під впливом історичних, демографічних і соц.- псих. чинників.

Відкрите безробіття – це така ситуація в економіці, за якої індивід визнає що він позбавлений роботи і реєструється на біржі праці.

Приховане безробіття – пов’язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи (пошуки роботи безперспективні).

Закон Оукена

Перевищення фактичним рівнем безробіття природно­го рівня приносить суспільству значні втрати. Математич­но зв'язок між втратами ВВП та перевищенням фактич­ним безробіттям його природного рівня обґрунтував Ар-тур Оукен. Він розрахував, що для СІЛА кожний процент

перевищення фактичного рівня безробіття над при­родним зменшує обсяг ВВП порівняно з потенційним його рівнем на 2,5 процента. Цей закон прийнятний і для економік постсоціалістичних країн.

Виявивши залежність цих двох змінних (1 : 2,5 або 2 : 5), закон Оукена дає можливість математично роз­рахувати втрати, які суспільство несе за певного рівня безробіття. Наприклад, якщо рівень безробіття становить 11 %, а природній рівень б %, то перевищення фактич­ного рівня безробіття над природним складає 5 %. По­множивши 5 % на коефіцієнт Оукена (2,5), матимемо втрати реального ВВП відносно потенційного його обсягу (5*2,5 = 12,5 %). Це означає, що якби у певному році рівень безробіття дорівнював природному, то реальний ВВП був би на 12,5 % більшим від фактичного.

Закон Оукена можна зобразити за допомогою фор­мули

де B — коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного без­робіття;

U^ — фактичний рівень безробіття;

^U* — природний рівень безробіття;

У* — потенційний обсяг національного виробниц­тва в умовах повної зайнятості;

У — фактичний обсяг національного виробництва;

^U-^U* — рівень циклічного (кон'юнктурного)без­робіття;

Y* -Y — кон'юнктурний розрив між потенційним і фактичним обсягами національного виробництва.

Величина коефіцієнта Оукена залежить як від тех­нології виробництва, так і від поведінки економічних

суб'єктів на ринку праці. Залежність коефіцієнта Оукена (В) від названих факторів ілюструється кривою Оукена

Розглянувши рис., бачимо, що крива Оукена У( U^) відображає зв'язок між рівнем фактичного безробіття (U^ ) і величиною відхилення фактичного обсягу націо­нального виробництва (У) від потенційного (У*). Рух по кривій Оукена показує зміну величини втрат ВВП (У), пов'язану зі зміною відхилення фактичного безро­біття від природного рівня.

Крива Оукена Y(U) може зміщуватись як праворуч вгору, так і ліворуч вниз.

На зміщення кривої Y(U^) впливають:

• зміни потенційного обсягу національного вироб­ництва і доходу, які зміщують криву праворуч вгору при зростанні У* та ліворуч вниз при зменшенні У*;

• зміни норми природного безробіття (U*), які змі­щують криву праворуч вгору при збільшенні ^U* та ліворуч вниз — при зменшенні ^U*.