80. Поняття цивільного законодавства.

Цивільне законодавство - це сукупність нормативних актів, у яких містяться норми цивільного права.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. На основі її норм формуються та застосовуються різні форми цивільного законодавства.Цивільне законодавство може існувати в таких формах:

- акти цивільного законодавства (основний акт - ЦК України); договори суб'єктів цивільного права; звичаї; міжнародні договори.

За юридчною силою нормативні акти можна поділити на:

- Закони України;

- норми міжнародного права та міжнародні договори;

- підзаконні нормативні акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови галузевих міністерств, відомств, органів виконавчої влади);

- нормативні акти СРСР та УРСР (ті, що не втратили сили).

Практичне значення має визначення дії цивільних законів у часі, просторі таза колом осіб.

Дія актів цивільного законодавства в часі визначається загальними правилами. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання чинності цими актами.Дія актів цивільного законодавства в часі починається з моменту вступу їх у силу та продовжується до моменту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом порядку. Закон вступає в силу через 10 днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено власне законом, але не раніше від дня його опублікування.Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує чи скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше та регулювалися актом цивільного законодавства, що втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Дія актів цивільного законодавства у просторі проявляється у тому, що Закони України діють на всій території нашої держави. Нормативні акти АРК діють на території Республіки, а постанови та розпорядження органів місцевої влади й місцевого самоврядування мають силу лише на території псиної адміністративно-територіальної одиниці.Дія актів цивільного законодавства за колом осіб полягає в тому, що цивільне законодавство в межах території своєї дії поширюється на всіх фізичних осіб і на всі організації.

81. Поняття цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність – це невигідні майнові наслідки, встановлені законом або договором на випадок на випадок невиконання абсолютних обов‘язків, а також невиконання або неналежного виконання боржником зобов‘язання.

Умови цивільно-правової відповідальності: 1) наявність майнової шкоди; 2) протиправність дії, якою заподіяно шкоду; 3) причинний зв‘язок між протиправною дією і шкодою; 4) вина особи, яка заподіяла шкоду. Цивільна відповідальність настає при наявності всіх 4х умов одночасно.

Підставами звільнення боржника від відповідальності є випадок і непереборна сила. Залежно від підстав виникнення правовідносин, за порушення яких виникає відповідальність, вона поділяється на договірну і позадоговірну. Договірна відповідальність виникає внаслідок порушення умов договору. Позадоговірна відповідальність виникає з позадоговірних зобов‘язань. Позадоговірні зобов‘язання виникають внаслідок нанесення шкоди, з оголошення конкурсу та публічного обіцяння винагороди, із збереження чужого майна. Види позадоговірних зобов‘язань детально регламентуються ЦК. Якщо у зобов‘язанні є декілька зобов‘язаних осіб, їх відповідальність може бути часткова, солідарною або субсидіарною. При частковій відповідальності співборжники мають виконати зобов‘язання відповідно до своїх часток. Часткова відповідальність застосовується у всіх випадках, якщо в законі або в договорі для конкретних правовідносин не встановлюється солідарна або субсидіарна відповідальність. При солідарній відповідальності кредитор може звернутися з вимогою до будь-кого із співборжників як в частині, так і в повному обсязі боргу. При цьому співборжник, який повністю виконав зобов‘язання, має право вимагати від інших співборжників відповідного відшкодування. Таке право називається правом регресної вимоги. При субсидіарній відповідальності існує головний боржник і додатковий (субсидіарний) боржник. Кредитор має право звернути стягнення до субсидіарного боржника лише в тому випадку, коли у головного боржника не вистачає власних коштів для виконання зобов‘язання (напр.: батьки за неповнолітніх від 14 до 18 років).