9.Документи, що підтверджують повноваження представників по цивільним справам.

10.Забезпечення доказів

28.Зміст судового рішення (його складові частини) у цивільному процесі.

30.касаційне провадження

32.Компенсація шкоди, як спосіб захисту цивільних прав.

35. Особливості укладання мирової угоди.

36. Наказне провадження (поняття, сутність).

58. Поняття оцінки доказів. Особливості оцінки доказів на різних стадіях цивільного процесу

62.Поняття та види засобів доказування в цивільному процесі

67.Поняття та види судових постанов.

78.Поняття цивільного процесу

79.Поняття цивільних процесуальних правовідносин,їх особливості та елементи

83.понятие, виды и характеристика производств в гражданском процессе

85.понятие элементы и виды исков в гражданском деле

86.понятие, признаки и классификация судебных доказательств в гражданском процессе

87. понятие предмет и метод гражданского процессуального права

89.порядок и сроки кассационного обжалования по гражданским делам

101. представительство по гражданским делам про установление фактов имеющих юридическое значение

102. представительство в делах о возмещении материального и морального вреда

103. представительство по делам о совместной собственности супругов

104. представительство в делах об усыновлении

106. Принципы гражданского процессуального права

108. провадження в досудових та судових стадіях цивільного процесу.

109. Процесуальна співучасть та її види. Процесуальні права та обов'язки співучасників у цивільному процесі.

114. Порядок назначения экспертизы

118. процесуальні права сторін в цивільному процесі

125 Участь у цивільному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування і осіб, яким за законом надано право захищати права та особи інших осіб, їх процесуальні права та обов’язки.

126 Порядок подання апеляційної скарги.

9. Документи, що підтверджують повноваження представників по цивільним справам.

Особа набуде правосуб'єктності процесуального представника і зможе виконувати його функції лише за наявності належно посвідчених повноважень на здійснення представництва у суді (статті 42, 44 ЦПК України). Якщо представник подає позовну заяву (заяву), скаргу, до них обов'язково додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження (ч. 4 ст. 98, ч. 7 ст. 119, ч. 5 ст. 229, ч. 6 ст. 295, ч. 4 ст. 326 ЦПК України).

Відповідно до ст. 42 ЦПК України повноваження процесуальних представників повинні бути посвідчені такими документами:

- довіреністю фізичної особи, посвідченою нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання. Якщо представником є адвокат, його повноваження як представника можуть також посвідчуватися ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором;

- довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника. Довіреність від імені юридичної особи має бути підписана посадовою особою, уповноваженою на це законом, статутом або положенням з прикладенням печатки юридичної особи;

- свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Оригінали цих документів або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.

Фізична особа може надати повноваження представникові, крім як за довіреністю, ще й за усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання (ч. 6 ст. 42 ЦПК України).

10. Забезпечення доказів

Забезпечення доказів — це їх процесуальна фіксація судом з метою використання їх в якості доказів, якщо згодом їх подання стане неможливий або утрудненим. Забезпечення до­казів здійснюється судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

Підставою для забезпечення доказів є побоювання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що вони будуть втраче­ні або їх подання стане неможливим. Відповідно до ст. 133 ЦПК способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за місцем їх знаходження. Судом можуть також бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

У заяві про забезпечення доказів має бути зазначено:

• докази, які необхідно забезпечити;

• обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами:

• обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може згодом стати неможливим або ускладненим;

• справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою пот­рібно їх забезпечити.

Заява про забезпечення доказів може бути подана протягом усього періоду розгляду справи. Також суд за заявою заінте­ресованої особи може забезпечити докази до пред'явлення нею позову. У цьому випадку заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви в за­значений строк особа, яка подала заяву про забезпечення док., зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збит­ки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.

Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'я­ти днів судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, — місцевим загальним судом, у межах терито­ріальної підсудності якого можуть бутн вчинені процесуальні ли щодо забезпечення доказів, з повідомленням сторін та ін­ших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 135 ЦПК питання про забезпечення дока­зів вирішується ухвалою, яка може бути оскаржена. Оскаржен­ня ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву по­дано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забез­печення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу.