Методика оцінки ефективності інвестиційного проекту
Дана методика повинна містити систему показників, критеріїв і методів оцінки інвестиційних проектів в процесі їх розробки і реалізації, застосовуваних на різних рівнях управління.
Методика орієнтована на вирішення наступних задач:
оцінка реалізує мості і ефективності інвестиційних проектів в процесі їх розробки;
обґрунтування доцільності участі в реалізації проектів зовнішніх інвесторів;
порівняння варіантів проекту;
проведення експертизи інвестиційних проектів.
Методика опирається на наступні принципи і підходи в оцінці інвестиційних проектів:
моделювання потоків продукції, ресурсів і грошових коштів;
врахування результатів аналізу ринку, фінансового стану підприємства, ступеня довіри до керівників проекту, впливу реалізації проекту на природне середовище і т.д.;
визначення ефекту через співставлення можливих результатів з затратами з орієнтацією на досягнення потрібної норми доходності на капітал;
приведення майбутніх різночасових витрат і доходів до умов їх співставимості по економічній цінності в початковому періоді;
врахування впливу інфляції, затримок платежів і їх факторів, що впливають на цінність використання грошових коштів;
врахування невизначеності і ризику, зв’язаних із здійсненням проекту.
Методика враховує:
необхідність однакового підходу до оцінки різних інвестиційних проектів;
добровільність входження в них учасників;
різноманітність інтересів учасників;
самостійність підприємств при виборі інвестиційних проектів і способів їх реалізації;
необхідність максимального усунення впливу неповноти і неточності інформації на якість оцінки.
Ефективність проекту характеризується системою показників, що відображають співвідношення затрат і результатів стосовно до інтересів його учасників. Це такі показники:
показники комерційної (фінансової) ефективності, що враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його учасників;
показники бюджетної ефективності, які відображають фінансові наслідки проекту для бюджету;
показники економічної ефективності, які враховують затрати і результати, зв’язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту і допускають вартісне вимірювання.
В процесі розробки проекту проводиться оцінка його соціальних і екологічних наслідків, а також затрат, пов’язаних із соціальними заходами та охороною середовища.
Оцінка майбутніх затрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційних процесів (ІП) здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (горизонт розрахунку) приймається з врахуванням:
тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об’єкта;
середньозваженого нормативного строку служби основного технологічного обладнання;
досягнення заданих характеристик прибутку;
вимог інвестора.
Горизонт розрахунку вимірюється кількістю кроків розрахунку. Кроком може бути квартал, місяць, рік. Затрати, які несуть учасники, поділяються на початкові (капіталоутворюючі), поточні і ліквідаційні, які здійснюються відповідно на стадіях будівництва, функціонування і ліквідації.
Для вартісної оцінки результатів і затрат можуть використовуватись базисні, світові, прогнозні і розрахункові ціни.
Під
базисними
розуміють ціни, що склались на певний
момент часу
.
Базисна оцінка є незмінною протягом
всього розрахункового періоду.
Вимірювання економічної ефективності проекту в базисних цінах проводиться, як правило, на стадії техніко-економічних досліджень інвестиційних можливостей.
На стадії техніко-економічного обґрунтування ІП обов’язковим є розрахунок економічної ефективності в прогнозних і розрахункових цінах одночасно.
Прогнозна
ціна
продукції або ресурсу в кінці t-го
кроку розрахунку визначається по
формулі:
,
де
– базисна оцінка продукції або ресурсу;
– індекс
зміни цін в кінці t-го
кроку по відношенню до початкового
моменту розрахунку.
Розрахункові ціни використовують для визначення інтегральних показників ефективності, якщо поточні значення затрат і результатів виражаються в прогнозних цінах. Це необхідно, щоб забезпечити порівнянність результатів, одержаних при різних рівнях інфляції.
Розрахункові ціни отримують шляхом введення дефліруючого множника, що відповідає індексу загальної інфляції.
Базисні, прогнозні і розрахункові ціни можуть виражатися в гривнях або в стійкій валюті.
При розробці і порівняльній оцінці кількох варіантів інвестиційного проекту необхідно враховувати вплив зміни об’єму продажу на ринкову ціну продукції і потрібних ресурсів.
При оцінці ефективності інвестиційного проекту співставлення різночасових показників здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх до цінності в початковому періоді. Для цього використовується норма дисконту (Е) рівна прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал.
Технічно
приведення до базисного моменту часу
затрат, результатів і ефектів, що мають
місце на t-му
кроці розрахунку реалізації проекту
зручно проводити шляхом множення їх на
коефіцієнт дисконтування
,
що визначається для постійної норми
дисконту Е
за формулою:
,
де t – номер кроку розрахунку, а Т – горизонт розрахунку.
Якщо
ж норма дисконту міняється в часі і на
t-му
кроці розрахунку рівна
,
то коефіцієнт дисконтування рівний:
і
при t>0.
Порівняння різних ІП і вибір кращого з них рекомендується проводити з використанням різних показників, до яких відносяться:
чистий дисконтова ний дохід або інтегральний ефект;
індекс доходності (прибутковості);
внутрішня норма доходності (прибутковості);
строк окупності;
інші показники, що відображають інтереси учасників чи специфіку проекту.
При використанні цих показників для порівняння різних ІП вони повинні бути приведені до порівняльного виду.
Чистий дисконтова ний дохід (ЧДД) визначається як сума поточних ефектів за весь період розрахунку приведена до початкового кроку, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними затратами.
Якщо протягом розрахункового періоду не проходить інфляція або розрахунок проводиться по базових цінах, то величина ЧДД для постійної норми дисконту розраховується по формулі:
,
де
– результати досягнуті на t-му
кроці розрахунку;
– затрати здійснені на тому ж кроці;
Т – горизонт розрахунку (номер кроку на якому проводиться ліквідація об’єкта);
– ефект
досягнутий на t-му
кроці;
Якщо ЧДД інвестиційного проекту позитивний, проект є ефективним (при даній нормі дисконту) і може бути прийнятим.
Індекс доходності (ІД) є відношенням суми приведених ефектів до величини дисконтова них капіталовкладень (К). Він розраховується за формулою:
,
де
– затрати на t-му
кроці, при умові, що в них не входять
капіталовкладення.
ІД тісно зв’язаний з ЧДД. Якщо ЧДД позитивний, то ІД>1 і проект ефективний, якщо ІД<1 – неефективний.
Внутрішня
норма доходності (ВНД)
являє собою ту норму дисконту (
),
при якій величина приведених ефектів
рівна приведеним капіталовкладенням.
Іншими
словами,
(ВНД) розраховується з рівняння:
Якщо розрахунок ЧДД ІП дає відповідь на питання, чи є він ефективним, чи ні, при певній нормі дисконту (Е), то ВНД визначається в процесі розрахунку і після цього порівнюється з нормою доходу (НД), яку вимагає інвестор на свій капітал.
У випадку, коли ВНД рівна або більша НД що вимагає інвестор на капітал, інвестиції оправдані і ІП може прийматись. В противному випадку інвестиції недоцільні.
Якщо порівняння альтернативних інвестиційних проектів по ЧДД і ВНД приводить до протилежних результатів, перевагу слід віддавати ЧДД.
Строк окупності – мінімальний час (від початку здійснення проекту) за межами якого інтегральний ефект ЧДД стає і далі залишається позитивним. Іншими словами, це період, починаючи з кого, початкові вкладення і інші затрати зв’язані з ІП, перекриваються сумарними результатами його здійснення.
Результати і затрати можна розраховувати з дисконтуванням і без нього. Відповідно, отримаємо два різні строки окупності. Тому строки окупності слід визначати з дисконтуванням.
При необхідності врахування інфляції всі розглянуті формули повинні бути змінені так, щоб з включених значень затрат і результатів було виключено інфляційну зміну цін, тобто, щоб величини критеріїв були приведені до цін розрахункового періоду.
Це можна виконати введенням прогнозних індексів цін і дефліруючих множників.
Поряд з перерахованими критеріями в ряді випадків можна використати і ряд інших:
інтегральної ефективності затрат;
точки беззбитковості;
простої норми прибутку;
капіталовіддачі і т.д.
Для застосування кожного з них необхідне чітке уявлення про те, яке питання економічної оцінки проекту вирішується з його використанням і як здійснюється вибір рішення.
Жоден з перерахованих критеріїв сам по собі не є достатнім для прийняття проекту. Рішення про інвестування коштів на проект повинне прийматися з врахуванням значень всіх перекислених критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту. Важливу роль в цьому рішенні повинна грати також структура і розділ в часі капіталу, що залучається для здійснення проекту, а також інші фактори, частина з яких не піддається кількісному виміру.