- •6.Конституція України як основне джерело трудового права.
- •11. Локальні нормативно-правові акти та значення керівних роз’яснень Пленуму всу.
- •12. Джерела міжнародно-правового регулювання праці.
- •13. Поняття профспілок, їх завдання і функції. Нормативно-правове регулювання їхньої діяльності.
- •14. Принцип соціального партнерства в діяльності профспілок. Участь профспілок по укладанню колективних договорів і тарифних угод.
- •15. Загальна характеристика законодавства про колективні договори і угоди, принципи їх розробки та укладення.
- •16. Поняття колективного договору. Сторони колективного договору і порядок його укладання.
- •17. Зміст колективного договору.
- •18. Колективні переговори. Порядок вирішення розбіжностей, що виникають під час ведення колективних переговорів при укладанні колективного договору.
- •9. Реалізація колективного договору і контроль за його дією. Відповідальність за порушення колективного договору.
- •20. Поняття угоди. Генеральна угода, галузеві і регіональні угоди, їх сторони і зміст.
- •21. Поняття і значення трудового договору. Сторони трудового договору.
- •22. Зміст і форма трудового договору.
- •23. Юридичні гарантії при прийнятті на роботу.
- •24. Порядок укладання трудового договору.
- •25. Недійсність умов трудового договору. Правові наслідки.
- •26. Попереднє випробування при прийнятті на роботу.
- •27. Трудова книжка як основний документ про трудову діяльність працівника.
- •28. Контракт як особливий вид трудового договору.
- •29. Трудові договори про тимчасові і сезонні роботи.
- •30 Правове регулювання сумісництва, заступництва, суміщення професій (посад).
- •31. Поняття переведення і переміщення працівників на іншу роботу (посаду).
- •32. Основний зміст трудової функції працівника. Суттєві умови праці.
- •33. Класифікація переведень (види переведень) на іншу роботу (посаду).
- •34. Види переведень на іншу постійну роботу (посади).
- •35. Види переведень на іншу тимчасову роботу (посади).
- •36. Підстави припинення трудового договору, їх юридичне значення.
- •37. Звільнення з роботи (посади) за ініціативою власника.
- •38. Звільнення з роботи (посади) за ініціативою працівника.
- •39. Розірвання трудового договору за ініціативою осіб, які не є сторонами трудового договору.
- •40. Оформлення звільнення з роботи (посади) і проведення розрахунку.
- •41. Відсторонення від роботи.
- •42. Правові наслідки незаконного звільнення чи відсторонення від роботи.
- •43. Поняття і норми робочого часу.
- •44. Види робочого дня (тижня).
- •45. Правові ознаки нормального робочого дня.
- •46. Скорочений і неповний робочий день.
- •47. Ненормований і перерваний робочий день.
- •48. Облік робочого часу і його види.
- •49. Правове регулювання надурочних робіт. Чергування.
- •50. Поняття і види часу відпочинку.
- •51. Перерви протягом робочого дня.
- •52. Законодавство про святкові, вихідні і неробочі дні.
- •53. Виняткові випадки роботи у вихідні і святкові дні.
- •54. Закон України “Про відпустки”. Загальна характеристика.
- •55. Класифікація (види) відпусток.
- •56. Право на щорічну основну відпустку, її тривалість, порядок надання і оплата.
- •57. Право на щорічні додаткові відпустки, їх тривалість, порядок надання і оплата.
- •58. Підстави перенесення щорічної відпустки, поділ її на частини, відкликання з відпустки.
- •59. Поняття, види та порядок надання соціальних відпусток.
- •60. Відпустки без збереження заробітної плати, в тому числі за згодою сторін.
- •61. Право на грошову компенсацію за невикористану відпустку.
- •62. Поняття заробітної плати за трудовим договором. Основна і додаткова заробітна плата.
- •63. Тарифна система. Форми та системи оплати праці.
- •64. Співвідношення державного і договірного регулювання оплати праці.
- •65. Гарантійні і компенсаційні виплати за трудовим правом.
- •66. Поняття трудової дисципліни.
- •67. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •68. Поняття дисциплінарного проступку. Відмежування його від інших правопорушень.
- •70. Види дисциплінарних стягнень та порядок їх укладання.
- •71. Спеціальна дисциплінарна відповідальність деяких категорій працівників.
- •72. Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності працівників за трудовим договором.
- •73. Види матеріальної відповідальності.
- •74. Обмежена матеріальна відповідальність.
- •75. Повна матеріальна відповідальність.
- •76. Колективна і кратна (підвищена) матеріальна відповідальність.
- •77. Визначення розміру та порядок покриття завданої шкоди.
- •78. Матеріальна відповідальність працівника за шкоду, завдану працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
- •79. Поняття, сфера дії і основні принципи правового регулювання охорони праці.
- •80. Організація охорони праці на виробництві.
- •81. Охорона праці жінок і неповнолітніх.
- •82. Розслідування і облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій, пов’язаних з виробництвом.
- •83. Поняття індивідуальних трудових спорів і причини їх виникнення.
- •84. Організація ктс, порядок розгляду спорів і виконання рішень ктс.
- •85. Поняття, предмет і сторони колективних трудових спорів.
- •86. Виникнення колективного трудового спору (конфлікту), його вирішення на стадії примирної процедури та трудового арбітражу.
- •87. Право на страйк і його реалізація. Правові наслідки незаконного і законного страйку.
- •88. Відповідальність сторін за невиконання рішень по колективному спру, відшкодування збитків, заподіяних страйком.
- •89. Поняття і юридична природа трудового колективу.
- •90. Органи самоуправління в трудовому колективі.
- •91. Додаткові гарантії трудових прав працівників, обраних в органи управління трудового колективу.
50. Поняття і види часу відпочинку.
Згідно Конституції кожен хто працює має право на відпочинок. Час відпочинку – це частина календ часу, протягом якого працівник звільняється від викон. його труд. функції і яка надається йому для відновлення його фіз. і мор. труд. потенціалу. Види часу відпочинку: перерви протягом роб. дня чи роб. зміни (ст. 66 КЗпП) – надається через 4 год. після початку роб дня триває від 30 до 1 год.); щоденні (міжзмінні) перерви – його тривалість повинна бути не менша подвійної тривл. часу роботи, що передував цьому відпочинку; щотижневі перерви (вихід. дня); щорічні святкові (неробочі) дні (1 січня, 7 січня, 8 березня, 1, 2, 9 травня, 28 червня, 24 серпня, 7, 8 листопада, Пасха, Трійця – 1 день (неділя)); щорічні відпустки.
На підпр-вах, в установах, які не передбачають встановлення перерв у силу особливостей їх виробництва чи орг-ції труд процесу, працівникам надається можливість для прийняття їжі і відпочинку протягом роб дня на їх розсуд.
Робота у вихід. день компенсується її оплатою у подвійному розмірі, або надання ін. дня відпочинку і одноразовою оплатою.
51. Перерви протягом робочого дня.
Глава 4 ст. 66 КЗпП: працівникам надається перерва для відпочинку та харчування тривал. не більше 2-х год. Перерва не вкл. в роб час. Вона повинна надаватися через 4 год. після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встан. правилами внутр. т/розпорядку. Працівники використовують цей час на свій розсуд (можуть на цей час відлучатися з місця роботи). На тих роботах, де через умови вироб-ва перерву встан. не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом роб. часу. Перелік таких робіт, порядок і місце їжі встан. власником або уповновж ним органом за узгодж. з профспілковим комітетом підпр-ва, установи, орг-ції.
52. Законодавство про святкові, вихідні і неробочі дні.
При 5-ти денному роб тижні – 2 вихідних на тиждень; при 6-ти денному – 1. Вихідні дні (ст. 67 КЗпП): неділя (єдиний заг. вихідний день); інд. день (субота, понеділок тощо – визначається графіком підприємства, установи узгодженого з профспілковим комітетом підприємства, установи, і як правило, він надається підряд з загальним вихідним днем). У випадку, коли святковий день або неробочий день (ст. 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Ст. 68 КЗпП: на підприємствах, в установах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підпр-ва побутового обсл-ня, театри, музеї та ін.), вихідні дні встановлюються місцевими Радами народних депутатів.
Ст. 69 КЗпП: на підприємствах, в установах, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних причин або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників графіком змінності, що затверд. власником або уповнов. ним органом за погодженням з профкомітетом підприємства, установи.