Трудове право України.

Предмет трудового П як галузі П та як науки. Предмет ТР П – відносини щодо застосування найманої праці, які виникають на підставі трудового договору між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою і працівником, а також відносини тісно пов’язані з трудовими. Сферою застосування Тр П виступають підприємства усіх форм власності, тобто правовий статус найманого працівника на підприємстві будь-якої власності, як і у фізичної особи (підприємця, приватної особи) є однаковим. Це положення відобр. У частині 1 ст. 3 КЗпП Укр. Також до предмету Тр П відносини зайнятості та працевлаштування громадян; проф. добору, проф.навчання, перенавчання; що супроводжують трудові відносини; щодо розгляду трудових спорів.

2. Особливості методу і система трудового права. Система трудового законодавства. Метод – засіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права і обов’язки, характер взаємовідносин суб’єктів, правові засоби впливу у випадку порушення наданих прав і обов’язків. Способи правового регул. Праці: поєднання законодавчого і договірного способів регулювання, централізованого і локального регулювання; участь працівників в правовому регул праці через трудові колективи, профспілкові або інш уповноважені на представництво трудовим колективом органи; єдність і диференціація труд пр.; наявність специфічних засобів захисту тр. Пр.; поєднання рівноправності сторін із підляганням їх в процесі праці правилам внутрішнього трудового розпорядку. Система Тр П – науково обґрунтована класифікація правових норм, що передбачає розподіл їх на Загальну (загальні питання регулювання трудових відносин) і Особливу частину (регулюють окремі елементи тр відносин, а також відносини похідні від трудових), а також на правові інститути за предметною ознакою регулювання. Система Тр зак-ва на відміну від сист тр права, що включає в себе правові норми, являє собою сукупність нормативних актів про працю. Ці системи повністю не збігаються.

3. Поняття джерел трудового права, їх класифікація і види. Дж Тр ПР – спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспільного захисту людей праці. Поняття “джерело права” має подвійне значення: 1. Це ті мат. Умови, що існують у суспільстві за наявних матеріальних і виробничих відносин. 2. Конкретні форми виразу правових приписів, що виходять від органів держ. Влади, які видають нормативні акти в межах своєї компетенції. Джерела: 1. КУ 2. Закони (КЗП, інші закони, що регулюють трудові відносини; 3. Підзаконні акти, постанови Каб міну; 4. Відомчі нормативні акти; 5. Нормативні акти санкціоновані державою; 6. Міжнародні договори. Україна є членом МОП з 1954 року.

4. Основні функції трудового права. Функції трудового права – основні напрями впливу його норм на поведінку (свідомість, волю) людей в процесі праці для досягнення цілей і задач трудового законодавства. Крім регулятивної і охоронної, трудове право виконує такі функції: - соціальну; - захисну; - виробниу; - виховну. На сучасному етапі є необхідність посилення захисної ф-ції, розширення сфери договірного регулювання трудових відносин, удосконалення механізму здійснення соціального партнерства на всіх рівнях.

5. Поняття джерел трудового права, їх класифікація. Дж Тр ПР – спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспільного захисту людей праці. Поняття “джерело права” має подвійне значення: 1. Це ті мат. Умови, що існують у суспільстві за наявних матеріальних і виробничих відносин. 2. Конкретні форми виразу правових приписів, що виходять від органів держ. Влади, які видають нормативні акти в межах своєї компетенції. За характером прийняття поділяються на акти, що приймаються органами держави (закони, укази, постанови та інш.) та акти, що приймаються за угодою між працівниками та власниками або уповноваж органами (угоди, договори), а також акти органів міжнародно-правового регулювання праці (пакти про права людини, конвенції та рекоменд МОП) За юр силою на : КУ, акти міжнар регулювання праці, закони, підзаконні норм-правові акти, акти соціального партнерства, акти органів місцевого самоврядування, локальні нормативно-правові акти.

Джерела: 1. КУ 2. Закони (КЗП, інші закони, що регулюють трудові відносини; 3. Підзаконні акти, постанови Каб міну; 4. Відомчі нормативні акти; 5. Нормативні акти санкціоновані державою ; 6. Міжнародні договори. Україна є членом МОП з 1954 року.

6.Конституція України як основне джерело трудового права.

Основним законом кожної держави є конституція. Вона дає наукове осмислення політичних, та економічних процесів у країні, закріплює ідею розподілу і організації державної влади, її співвідношення з демократичними інституціями суспільства, визначає права та свободи громадян і створює умови для їх реалізації. Основним джерелом трудового права є Конституція України ( 28.06 .1996р). Закріпила найважливіші трудові права людини та громадянина, визначила гарантії їх реалізації. Право на працю, освіту, житло, охорону здоров‘я є найважливішими економічними, соціальними та культ правами. Ст 43,44, 45, 46, 55, 56, 60.

7. Кодекс законів про працю: загальна характеристика. КЗпП було вперше прийнято наприкінці 1922 року. У часи Рад союзу, коли для єдності законодавства стали розроблятися Основи законодавства Союзу РСР, чинний КЗпП повністю їх відтворив і 10 грудня 1971 року КЗпП затверджений ВР України і введений в дію з 1.06 1972 р. Він складається з 18 глав, в яких об’єднані 256 статей. Згодом доповнений главою ІІІ-А “Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників”, главою ХУІ-А “Трудовий колектив”. Назва глави “Трудові спори” змінена на назву “Індивідуальні трудові спори”. Змінені і доповнені 267 статей КЗпП, тобто до окремих статей зміни вносилися по декілька разів. Зміст: І. Загальні положення. ІІ. Колективний договір. ІІІ. Трудовий договір. ІІІ-А Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників. ІУ Робочий час. У. Час відпочинку, УІ. Нормування праці. УІІ. Оплата праці. УІІІ. Гарантії і компенсації. ІХ. Гарантії при покладанні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації. Х Трудова дисципліна. ХІ. Охорона праці. ХІІ Праця жінок. ХІІІ Праця молоді. ХІУ Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням. ХУ. Індивідуальні трудові спори. ХУІ. Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями. ХУІ-А Трудовий колектив. ХУІІ . Державне соціальне страхування. ХУІІІ. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

8. Єдність і диференціація правового регулювання праці. Диференціація трудового законодавства – це встановлені державою відмінності в змісті і обсязі прав та обов’язків суб’єктів трудових відносин на певних підставах. В Україні єдність пр. регул. труд. відносин базується на ст. 2.1 КЗпП, яка юридично закріплює принцип рівності трудов. прав, що конкретизуються в інших статтях КЗпП та законодавчих актах про працю. Диференціація трудового зак-ва не супереч. Ідеї соціальної рівності. Зак-во Укр. Використовує різні критерії дифер. правового регул праці: ставлення працівника до майна підприємства; національна належність засобів виробництва; форма власності підприємства; суспільна значущість трудової ф-ції працівнника; особливі природні географічні і геологічні умови; умови підвищеного ризику для здоровя; тривалість строку дії трудового договору; можливість укладення контракту; соціально-демографічні критерії.

9. Загальне та спеціальне законодавство про працю та форми його вираження. Основним джерелом права є КУ, пакти про права людини 1966 року, конвенції і рекомендації МОП. Існує пріоритет норм міжнар договорів та угод перед нормами нац. зак-ва. Кодифіковане джерело права – КЗпП, затв. 10.12.1971 р і введене в дію 1.06.1972 р. Закони України: “Про підприємства в Україні”, Про зайнятість населення, Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні, Про охорону праці, Про оплату праці, Про відпустки, Про порядок вирішення колективних трудових спорів(конфліктів). Система підзаконних актів: Укази й розпорядження през., постанови і розпорядж Кабміну; постанови й роз’яснення Мінпраці і соц. Політики України; норм акти міністерств, відомств та інш. Соціально-партнерські угоди і колективні договори – дійовий інструмент договірного регулювання. Мають значення керівні роз’яснення ВСУ.

10. Акти соціального партнерства та їх значення. З розвитком договірного методу регулювання праці з’явилися нові джерела норм трудового права – соціально-партнерські угоди, а роль традиційних колективних договорів набула нового змісту. Постає проблема співвідношення цих актів як у самій системі договірних актів, так і між цими актами і трудовим законодавством. Питання дублювання, підміни, співвідношення гарантій, їх обсяг. Крім того зміст Генеральних угод, укладених в Україні вимагає ретельного аналізу та доопрацювання. Соціально-партнерські угоди і колективні договори в усьому світі мають велике значення як дійовий інструмент договірного регулювання. Вони повинні бути позбавлені декларативності, яка, як відомо, звела на безцінь не одну реформу.