78.Міжнародні фінансово-кредитні установи.
Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації – це установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами. їх мета – сприяння розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що до них належать, регулювання курсів їх валют, надання кредитів цим країнам і гарантування приватних позик за кордоном.
Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який сьогодні є головною установою Світового банку.
Міжнародний валютний фонд – це міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, яка була створена з метою регулювання валютних відносин між країнами – членами ООН. МВФ має стежити за виконанням встановлених правил поведінки у галузі валютно-фінансових відносин, а також надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.
Світовий банк (The World Bank) – багатостороння кредитна установа, що об'єднує п'ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинутих країн.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку – це міжнародна фінансово-кредитна установа, яка надає довгострокові кредити під державні програми тільки урядам та центральним банкам країн-членів.
79. Місце та економічні зв’язки України у сучасному світовому господарстві.
Науковцями України розробляються основні (пріоритетні) напрями розвитку зовнішніх економічних зв’язків, які дадуть змогу раціонально використати її внутрішній потенціал.
1)Такими напрямами вважаються у експортній діяльності — подолання її сировинної орієнтації і вихід на світовий ринок, перш за все з високотехнічною, наукомісткою продукцією машинобудування. 2)Друга група пріоритетних експортних галузей, яка може орієнтуватися на ринок СНД, це складові агропромислового комплексу України. Це зумовлено надзвичайно багатими агрокліматичними ресурсами, які при раціональному використанні здатні забезпечити значне нарощення виробництва.
3)Видобувна і металургійна галузі також повинні залишатися провідними у товарній структурі експорту, оскільки ґрунтуються на значному природо ресурсному потенціалі.
4)Четвертий пріоритет зовнішньоекономічної діяльності пов’язаний з унікальним географічним положенням, а отже можливістю надавати міжнародні транспортні послуги.
5)Найменшого розвитку поки що зазнав п’ятий напрям зовнішньої діяльності держави (продаж ліцензій і патентів на наукові винаходи, міжнародний туризм та ін. послуги), який у перспективі також має всі підстави бути провідним.
6)В імпортній діяльності пріоритетним напрямком розвитку зовнішньоекономічних зв’язків є значне збільшення кількості партнерів, що постачають продукцію, віддаючи перевагу тим, які дотримуються міжнародних правил і не чинять тиск на внутрішню та зовнішню політику України.
*Стратегічним напрямком зовнішньоекономічної діяльності є формування повноцінних міждержавних відносин з головними світовими центрами (США, ЄС, Японія, Китай). Традиційно важливим є співробітництво України із сусідами. Так, майже половина експортно-імпортних операцій нашої держави припадає на країни СНД і Балтії.
*Окрім торгівлі товарами та послугами, зовнішньоекономічні стосунки передбачають кредитно-фінансові відносини, науково-технічне, гуманітарне та військове співробітництво, міграцію трудових ресурсів, міжнародний туризм.