Формами прояву внутрішньогалузевої спеціалізації є:

• предметна (виробництво готових видів продукції);

• типорозмірна (створення виробів певного типу і розміру);

• подетальна (виробництво окремих вузлів, комплектуючих чи частин продукції);

• технологічна (здійснення окремих операцій або технологічних процесів на території країни);

• наукова (певні напрямки наукових розробок проводять в окремих країнах із залученням міжнародного капіталу).

Основними напрямками при налагодженні коопераційних зв’язків є:

• здійснення спільних програм;

• спеціалізація за договорами;

• створення спільних підприємств.

Міжнародний поділ праці надає державам, що беруть участь у ньому, певні переваги:

• держава обирає таку спеціалізацію економіки, яка дає їй змогу найраціональніше використовувати свої ресурси і розвивати виробництво;

• країна зосереджується на випуску товарів і послуг, виробництво яких їй обходиться найдешевше;

• стимулюється розвиток науки і техніки, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції.

73.Форми міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини — це система економічних зв’язків між країнами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів (послуг), що вийшли за межі відповідних національних господарств.

До основних форм МЕВ належать:

*міжнародна торгівля товарами і послугами;

*міжнародний рух капіталів і закордонних інвестицій;

*міжнародна міграція робочої сили;

*міжнародна кооперація виробництва та обмін у галузі науки і техніки;

*валютно-кредитні відносини.

74.Міжнародна торгівля. Світова ціна. Протекціонізм і лібералізм у міжнародній торгівля. СОТ. Україна як член СОТ.

Міжнародна торгівля — це обмін товарами і послугами між різними країнами, зв'язаний із загальною інтернаціоналізацією господарського життя й інтенсифікацією міжнародного поділу праці в умовах науково-технічної революції.

Особливості розвитку міжнародної торгівлі

на сучасному етапі:

• Підвищенні темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з темпами росту виробництва.

• Зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі на користь готової продукції(особливо наукоємної) та послуг.

• Зростання ролі країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі.

• Посилення ролі зовнішньоекономічної політики країн.

• Транснацірналізація міжнародної торгівлі.

• Посилення ролі науково-технічного прогресу у розвитку міжнародної

торгівлі.

Міжнародну торгівлю характеризують:

1) експорт;

2) імпорт;

3) торговельний баланс;

4) загальний обсяг зовнішньої торгівлі (зовнішньоторговельний оборот);

5) загальний обсяг міжнародної торгівлі (світовий товарообіг);

6) товарна структура;

7) географічна структура.

Світова ціна – грошове вираження світової інтернаціональної вартості товару. Вона формується під впливом попиту та пропозиції того чи іншого товару на світовому ринку, коливань валютних курсів тощо.

Протекціонізм є напрямом зовнішньоторговельної політики, здійснюваної на основі акцентованого державного втручання в господарські процеси і націленої, як правило, на захист національного виробництва на внутрішньому ринку шляхом використання митних тарифів і нетарифних методів регулювання, а також забезпечення збуту національних товарів на ринках інших країн, створення кращих умов для вітчизняних виробників у конкурентній боротьбі зі світовими експортерами.

Лібералізм означає напрям зовнішньоторговельної політики, що передбачає мінімальне втручання держави в зовнішньоекономічну діяльність, здійснюваної переважно на основі механізму ринкового саморегулювання, поступового скасування різного роду обмежень на шляху ввезення і вивозу товарів, послуг і факторів виробництва, не прибігаючи при цьому в цілях заохочення торгівлі до надання національним експортерам різних пільг і привілеїв як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Крайнім проявом лібералізму є “вільна торгівля” як така, як абсолютне невтручання держави у підприємницьку діяльність.

Світова організація торгівлі (СОТ) (англ. World Trade Organization, WTO) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 156 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації.