7. Капітальні вкладення в сільськогосподарське будівництво

З метою обліку впливу основних факторів на економічну ефективність капітальних вкладень і ув'язки ефективності з іншими розділами плану використовують додаткові показники: продуктивність праці, фондовіддача, питомі капітальні вкладення, натуральні показники.

Питомі капітальні вкладення показують розмір вкладень, що припадає на одиницю виробничої потужності проектованого об'єкта (наприклад, капітальні вкладення на одні ското-місце, 1 км доріг, одне машино-місце, 1 м площі, одну тисячу штук цегли і т.д.).

Такі питомі показники, як витрата сировини,' матеріалі!, палива і електроенергії на одиницю вироблюваної продукції, характеризують зміни її матеріаломісткості. Зниження останньої приводить до вивільнення ресурсів, а підвищення - до зростання їх витрат, а отже, до збільшення чи зменшення витри і виробництва.

Переважна частина капітальних вкладень направляється на просте та розширене відтворення.

Високі темпи науково-технічного прогресу в сільському господарстві зумовлюють зміну технологічної структури капітальних вкладень, зокрема збільшення частки витрат на устаткування, що забезпечує певний економічний ефект.

Галузевий розподіл капітальних вкладень - обов'язкова умова пропорційного розвитку всього народного господарства та його галузей, а також збільшення валового суспільного продукту та зростання ефективності суспільного виробництва.

Під впливом науково-технічного прогресу змінюється галузева структура капітальних вкладень сільського господарства.

Відтворювальна структура вкладень являє собою розподіл капітальних вкладень по таких напрямах: технічне переозброєння і реконструкція діючих потужностей; розширення діючі підприємств; нове будівництво; просте відтворення діючих н тужностей. Точний розподіл вкладень по такій структурі уяви складно, оскільки навіть при простому відтворенні діючих потужностей наявний елемент розширеного відтворення. Нагірні лад, при заміні сільськогосподарського устаткування однотипного за всіма параметрами передбачається елемент розширеної відтворення (нові матеріальні ресурси).

Ефективність капітальних вкладень визначають зіставленням ефекту і витрат, які вимірюються в вартісному виразі.

У плануванні і проектуванні визначають загальну (абсолютну) економічну ефективність як відношення ефекту до всієї суми капітальних вкладень, а при виборі варіантів вирішення господарських або технічних завдань - порівняльну економічну цінність, яка показує наскільки один варіант ефективніший другого.

По окремих підприємствах, будівлях загальну економічну ефективність розраховують за формулою:

Екп = В-С / К

де Екп - економічна ефективність капітальних вкладень; К - кошторисна вартість об'єкта; В - вартість річної продукції з об'єкта (за проектом); С -собівартість річної продукції з об'єкта.

При порівнянні різних варіантів капітальних вкладень дим вважається той, який з розрахунку на одну й ту ж по-забезпечує найменші приведені витрати. Останні визначаються або сумою капітальних вкладень і собівартістю річної продукції, помножених на нормативний строк окупності (К \ М Тп)% або сумою собівартості і капітальних вкладень, пом-іних на нормативний коефіцієнт ефективності (К + С х Тн), або сумою собівартості і капітальних вкладень, помножених на нормативний коефіцієнт ефективності (С+К х Ен).

До основних напрямів підвищення ефективності капітальних вкладень належать:

• удосконалення структури капітальних вкладень і виробничих фондів;

• прискорення строків будівництва;

• поліпшення підготовки будівництва і ліквідація втрат;

• підвищення якості будівництва;

• посилення режиму економії.

Прибуток - це різниця між кошторисною вартістю зданих замовникам об'єктів і фактичними витратами на їх виконання. Ріп становить основу госпрозрахункової діяльності, є важливим узагальнюючим економічним показником і головним джерелам, що забезпечує розвиток будівельних підприємств і соціальний розвиток трудового колективу. Основну його частину становить економія від скорочення витрат будівельного виробництва як різниця між фактичною і кошторисною вартістю робіт, що виконуються власними силами, з урахуванням одержаних понад цю вартість компенсацій.

На прибутку позначаються також прибутки і витрати організації, що не належать до витрат виробництва (збитки минулих робіт, збитки від стихійного лиха, житлово-комунального господарства, які не відшкодовуються прибутками та деякі інші). Від розміру прибутку як оціночного показника діяльності будівельної організації залежать фонди економічного стимулювання, витрати на підготовку кадрів, утримання культурно-побутових закладів, фінансування капітальних вкладень.

В оцінці роботи будівельних організацій використовують показники рівня рентабельності. Найчастіше застосовують показник рентабельності готової продукції, який визначається відношенням економії від зниження собівартості до кошторисної вартості зданих замовнику будівельно-монтажних робіт.

При визначенні ціни будівельної продукції використовують показник рентабельності витрат на виробництво. Його визначають як відношення економії від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт до витрат на виробництво. На відміну від інших галузей народного господарства при цьому не враховують значну частину робіт субпідрядчика і встановлюють знижену норму планових нагромаджень (8% від витрат на частину вартості машин). Ефективність діяльності будівельних організацій характеризує норма прибутку, яка визначається як відношення балансового прибутку до вартості фондів (основних і нормованих оборотних коштів).

Для розрахунку планового прибутку спочатку визначають прибуток будівельної організації за останній звітний рік і розраховують очікуване одержання його в плановому році. З урахуванням цих даних і запланованого зростання обсягів робіт на об'єкти, що здаються замовнику, і розрахованого зниження собівартості робіт визначають розмір прибутку на плановий рік.

При розрахунках за готовий об'єкт економія, що утворилися протягом всього періоду виконання будівельно-монтажних робіт, реалізується в час їх звершення. Згідно з цим передбачений в фінансовому плані прибуток відбиває розмір нагромаджень за весь період будівництва об'єкта. Економію планують і враховують по кожному об'єкту.

Економію від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт розраховують за формулою:

Е = Сб+Сп,

де Е - економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт на плановий рік, % від кошторисної вартості;

Сб - розрахований рівень зниження собівартості в передплановому періоді, % від кошторисної вартості;

Сп - зростання економії від зниження собівартості в плановому році порівняно з досягнутим рівнем за попередній рік» % від кошторисної вартості.