14.Зародження економічної думки в Київській Русі. Єрмолай-Єразм та Іван Пересвєтов у Московській державі.

Розглядаються права феодалів на землю (вони закріплюються), розглядаються відносини пов’язані з експлуатацією землі. Доходи держави: податки, данина. Регламентуються відносини пов’язані з боргами, наймом, торгові відносини.

Экономические взгляды Ивана Пересветова

Написал ряд произведений: "Сказание о царе Константине", "Сказание о книгах", "Сказание о Магмете-салтане", "Предсказания философов и докторов", "Первая челобитная", "Вторая челобитная" и др. Они были созданы в середине XVI в.

Он выступает за неограниченную власть царя-самодержца. Он считал эксплуатацию дворянами крепостного крестьянства нормой общественной жизни, но холопство осуждал, опираясь на моральные принципы и Священное писание. Главная цель этого осуждения – экономическое ослабление боярства, ибо труд холопов использовался преимущественно в боярских вотчинных хозяйствах. В вопросах торговой политики Пересветов был на стороне дворянства, предлагал царю регламентировать торговлю, устанавливать твердые цены, карать нарушителей. Идеал государственного устройства И.С. Пересветов видел в сильной государственной власти. Возвышать следует людей не по богатству и знатности рода, а по заслугам, особенно в среде служилого дворянства.

Экономические взгляды Ермолая-Еразма

Он был противником боярских центробежных тенденций, направленных на ослабление единства Русского государства. Вместе с тем Еразм выступал за независимость церкви от государства, доказывал превосходство духовной власти над царской. В его взглядах на богатство проскальзывает нравственное осуждение, источник обогащения усматривается в присвоении феодалами чужого труда, так как "вельможа (ничто же) имеюще от своего труда, но изъядающе и одеяниа носящ людская труды". Еразм резко осуждал обогащение торговцев, ростовщиков. Религиозная терминология рассуждений Еразма не, исключала его сочувствия крестьянам, намерения ослабить крепостнический ярем, лежащий на них.

Его рекомендации были направлены на уменьшение и законодательное установление размеров повинностей крестьян, утверждение определенного порядка поступления средств в царскую казну, упорядочение ямских повинностей, изменение системы измерения земли. Ермолай-Еразм считал, что крестьянин, зависимый от феодала-землевладельца, должен отдавать ему только ^1/5 добываемого им натурального продукта и при этом должен быть освобожден от всяких денежных уплат, как землевладельцу, так и в царскую казну. Для получения средств, необходимых государю, он предлагал выделить в разных частях страны определенное количество земли, обрабатывая которую крестьяне, зависимые от государя, должны отдавать также часть урожая в царскую казну.

15. Первісне нагромадження капіталу та його особливості в різних країнах світу

Для виникнення й розвитку капіталістичного виробництва необхідні дві умови: 1) наявність багатьох бідних людей, юридично вільних, але позбавлених засобів виробництва та існування і змушених найматися на роботу до капіталіста; 2) нагромадження в руках невеликого числа людей значного грошового багатства, необхідного для створення та ведення капіталістичного підприємства.

Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і перетворення їх у бідних продавців своєї робочої сили стало важливим кроком до створення умов капіталістичного виробництва. Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, а головним чином купців і лихварів. Основними джерелами нагромадження капіталів стали колоніальні війни, торгівля рабами, піратство, державні позики, податки, система протекціонізму, жорстокі методи поневолення і пограбування місцевого населення Африки, Азії, Північної та Південної Америки. Первісне нагромадження капіталу — це історичний процес відокремлення дрібних виробників від засобів виробництва, примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню.

Головною відмінною ознакою епохи первісного нагромадження капіталу були, по-перше, розвиток товарно-грошових відносин, становлення ринкової економіки, яка наклала відбиток на всі сторони суспільного життя того часу. По-друге, найпрестижніша галузь торгівлі — зовнішня торгівля — стимулювала розвиток товарного виробництва і внутрішню торгівлю. По-третє, розвиток зовнішньої торгівлі привів до створення в цей період нових форм організації торгового капіталу. По-четверте, паралельно з торговим капіталом у цей період розвивався позичковий, або банківський, капітал, який прийшов на зміну середньовічному лихварству.

Джерела первісного нагромадження в Англії. Цьому сприяло переміщення світових торгових шляхів у XVI ст. із Середземного моря до Атлантичного океану. Англія опинилась у центрі світових морських торгових шляхів. Тим самим було покладено кінець відносної ізоляції країни від економічного життя Європи. Процес первісного нагромадження капіталу в Англії відбувався більш інтенсивно, ніж в інших європейських країнах. Відчуження дрібного виробника від засобів виробництва та перетворення його в бідного продавця своєї робочої сили як вихідна точка становлення капіталізму здійснювалось у різних західноєвропейських країнах у неоднакових формах, у класичній — лише в Англії. Сільське населення Англії в XV ст. становило 4,2 млн із 5,5 млн осіб усього населення королівства. Створення ринку вільних робочих рук супроводжувалося нагромадженням у невеликої кількості людей значних грошових коштів, необхідних для будівництва капіталістичних підприємств і оплати найманих робітників. Цього також досягали шляхом насилля, грабунку, обману, шахрайства тощо.Участь Англії в торгівлі рабами і піратстві стала одним із джерел нагромадження великих грошових коштів. У XVI—XVII ст. важливу роль у сприянні нагромадженню відігравала протекціоністська політика. Уряди багатьох країн вводили великі податки на імпортовані готові товари, забороняли експорт сировини й продуктів харчування. Така меркантилістська політика буржуазії давала можливість утримувати на внутрішньому ринку високі ціни на товари вітчизняного виробника та сприяти розвитку національного виробництва.У ході первісного нагромадження капіталу в країні створювалися зовнішній і внутрішній ринки. Завдяки розвитку торгівлі вони розширювалися, і це стало додатковим джерелом збагачення англійських купців.

Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.

Першим проявом ек. ідей став меркантелізм. Предметом дослідження меркантелістів є сфера обігу. Метод дослідження-збирання й описування реальних фактів та часткова їх класифікація, тобто вони прямують від конкретного до абстрактного. Вони присвятили свою діяльність суто практичним питанням ек. політики. Ідеологію меркантелізму відкривають такі ек. положення :

• Багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах ( нагромадження грошей).

• Виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, тому потребує постійного заохочення і розвитку.

• Джерело багатства - сфера обігу

• Сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі.

• Джерело багатства є лише зовнішня торгівля.

• Баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, тобто слід менше купувати у іноземців і більш продавати.

Конкретна меркантелістська політика пройшли 2 етапи у своєму розвитку: ранній меркантелізм та розвинутий. В центрі уваги всіх меркантелістів була проблема збагачення країни. Основою основ всієї сис-ми їхніх поглядів було уявлення, що єдиним справжнім багатством країни є гроші. Всі меркантелісти виступають на захист максимального нагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різних поглядах на суть активного балансу. Ранні меркантелісти дивляться на гроші очима збирача скарбів, який знає, що будь яка купівля зменьшує їхню кількість, а продаж – збільшує. Пізні меркантелісти підходять до грошей, як капіталісти (гроші породжують гроші і для цього вони мають бути в постійному русі).

Звідси походить і різне трактування спільної для всіх меркантелістів формули: менше купувати і більше продавати. Ранні меркантелісти наголошують на перший частині ф-ли, розуміючи її цілком однозначно: треба утримуватись від покупок; пізні - досить широко: купувати багато, але сума продажу має завжди перевищувати суму купівлі. Для обох етапів – необхідність впливу державної влади і навіть її опікування господарським життям. Відмінність полягала в різному розумінні конкретних форм цього втручання у тім, як зробити його більш доцільним. Принцип грошового балансу на чільне місце ставить саме діяльність уряду, а принцип торгового балансу - приватну ініціативу покупців і купецьких компаній, держава тут відіграє роль покровителя й регулятора

16.Ранній меркантелізм виник іще до епохи великих геогр. Відкриттів. Представники-В.Стаффорд, Г.Скаруффі. Ранній меркантелізм ґрунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала 2 завдання: 1-залучити в країну більше грошей з-за кордону , 2- зберегти гроші в країні. Властиві монетарному меркантелізму заходи – заборона вивезення грошей, обмеження імпорту, збільшення видобутку золота та срібла там . де це було можливим, встановлення високого імпортного мита, зниження позичкового %. Манетаризм виявився ек. безплідним, на ньому надто сильно позначався вплив напівнатурального гос-ва, міська регламентація торгівлі та грошового обігу, орієнтовано на самодостатність ек-ки кожного міста. Зі зростанням капіталістичних форм гос-ва і розширенням зовнішньої торгівлі ставало очевидною недоцільність політики, що брала за мету втримування грошей у країні.

Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.

Першим проявом ек. ідей став меркантелізм. Предметом дослідження меркантелістів є сфера обігу. Метод дослідження-збирання й описування реальних фактів та часткова їх класифікація, тобто вони прямують від конкретного до абстрактного. Вони присвятили свою діяльність суто практичним питанням ек. політики. Ідеологію меркантелізму відкривають такі ек. положення :

• Багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах ( нагромадження грошей).

• Виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, тому потребує постійного заохочення і розвитку.

• Джерело багатства - сфера обігу

• Сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі.

• Джерело багатства є лише зовнішня торгівля.

• Баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, тобто слід менше купувати у іноземців і більш продавати.

Конкретна меркантелістська політика пройшли 2 етапи у своєму розвитку: ранній меркантелізм та розвинутий. В центрі уваги всіх меркантелістів була проблема збагачення країни. Основою основ всієї сис-ми їхніх поглядів було уявлення, що єдиним справжнім багатством країни є гроші. Всі меркантелісти виступають на захист максимального нагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різних поглядах на суть активного балансу. Ранні меркантелісти дивляться на гроші очима збирача скарбів, який знає, що будь яка купівля зменьшує їхню кількість, а продаж – збільшує. Пізні меркантелісти підходять до грошей, як капіталісти (гроші породжують гроші і для цього вони мають бути в постійному русі).

Звідси походить і різне трактування спільної для всіх меркантелістів формули: менше купувати і більше продавати. Ранні меркантелісти наголошують на перший частині ф-ли, розуміючи її цілком однозначно: треба утримуватись від покупок; пізні - досить широко: купувати багато, але сума продажу має завжди перевищувати суму купівлі. Для обох етапів – необхідність впливу державної влади і навіть її опікування господарським життям. Відмінність полягала в різному розумінні конкретних форм цього втручання у тім, як зробити його більш доцільним. Принцип грошового балансу на чільне місце ставить саме діяльність уряду, а принцип торгового балансу - приватну ініціативу покупців і купецьких компаній, держава тут відіграє роль покровителя й регулятора