32. Індустріалізація в країнах Західної Європи та сша у хіх ст.

Період індустріалізації характеризується:

- структурними змінами в господарствах окремих країн: створенні великого машинного виробництва, переважно важкої промисловості над легкою, надання переваги промисловості над сільським господарством;

- виникають нові галузі промисловості, модернізуються старі;

- збільшується доля підприємств у виробництві валового національного продукту (ВНП) і національного доходу;

- відбувається концентрація виробництва - виникають монополістичні об'єднання;

- завершується формування світового ринку в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.;

- поглиблюється нерівномірність у розвитку окремих країн;

- загострюються міждержавні суперечності.

Індустріалізація в розвинутих країнах відбувається на основі НТР (науково-технічної революції). Найважливішим винаходом останньої третини ХІХ ст. було створення технічної лінії з виробництва, передачі і споживання електричної енергії. Це стало можливим після винаходу динамомашини, генератора електричного струму, трансформатора для передачі електричного струму на відстань (1891), електродвигуна. Парова енергія стала витіснятися електричною. Були винайдені електрична плавильна піч, електрична лампа. У 80-90 роки ХІХ ст. був винайдений двигун внутрішнього згорання - карбюраторного та дизельного. В металургії - конверторний спосіб виробництва сталі, впровадження мартенівських печей значно підвищили продуктивність праці. Був винайдений автоматичний револьверний верстат (США), автоматичний ткацький верстат.

Провідними галузями стали в кінці ХІХ - початку ХХ ст.: виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії, добувної, металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості. Розвивалися нові галузі: сталеварна, нафтовидобувна, нафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, автомобільна. Провідне місце в організації та управлінні виробництвом належало товариствам акціонерної, колективної власності. Зростання банківського і промислового капіталу зумовило формування фінансової олігархії. Капіталізм вільної конкуренції переріс у монополістичний капіталізм.

На перше місце в світі у кінці ХІХ ст. вийшли США за обсягом промислової продукції, обігнали Англію. НТР сприяла впровадженню власних і європейських винаходів, найновіших досягнень інженерії, застарілого обладнання практично не було. Економічному зростанню сприяла зовнішня політика держави - високі мита на ввіз готової продукції і повна свобода для ввозу іноземних коштів. США розширили свої колоніальні володіння: Гавайські острови, Куба, Гуам, Пуерто-Ріко, Філіппіни, частина островів Самоа, посилюється економічно-торгівельна експансія в країни Латинської Америки, купили у Росії Аляску. Найвищими темпами зростало промислове виробництво, будівництво (75% - їх доля в сукупному суспільному продукті). Національний дохід з 1870 по 1913 роки виріс у 5 разів, а національне багатство - у 7. Концентрація виробництва привела до утворення монополій.

У Німеччині особливістю індустріалізації було спрямування розвитку важкої промисловості у русло мілітаризації, що в значній мірі зумовило її ріст. Щорічно вводилося 1500-2000 км залізниць, що стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Успішно розвивалися нові галузі: хімічна, електрична, автомобілебудівна.

У процесі індустріалізації змінилася структура господарства Німеччини: промисловість домінувала в економічній системі країни. Країна стала індустріально-аграрною, частина населення в промисловості склала 50%. Темпи економічного зростання були найвищими в Європі. Сповільненими темпами розвивалася легка промисловість (відсутність сировинної бази, високі ціни, низька купівельна спроможність населення).

На відміну від США монополізація розвивалася на основі картелів та синдикатів. Ця країна мала незначну кількість колоній, а це примушувало німецьких підприємців підвищувати продуктивність праці, знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості, щоб перемагати на світовому ринку товарів.

Англія в останній третині ХІХ ст. почала знижувати темпи промислового виробництва.

Але разом з тим в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни:

- високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості (сталеплавильна, електротехнічна, хімічна);

- процес монополізації в країні проходив повільніше ніж в США та Німеччині, тут довгий час зберігалися дрібні та середні підприємства;

- банківський капітал випереджав промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні І світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів;

- надлишковий капітал Англія інвестувала у розвиток економік своїх колоній, які на початку ХХ ст. в 100 разів перевищували розміри метрополії. Політика Англії, незважаючи на окремі випадки щодо залежних країн сприяла їхньому економічному становленню.

Франція впродовж ХІХ ст. займала друге місце в світі за рівнем промислового виробництва після Англії, а в кінці ХІХ ст. опинилася на четвертому місці. Причини:

- поразка у франко-прусській війні, вона віддала Ельзас і Лотарингію, сплатила 5 млрд. франків контрибуції;- сировинна база Франції була недостатньою, вона імпортувала половину необхідного її вугілля, росла собівартість французьких металовиробів, падала їх конкурентоспроможність;- фабрично-заводське обладнання було застарілим;- французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. У 1908 р. у французьку промисловість було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінні папери - 104,4 млрд. франків;- відсталою була структура французької економіки. Скорочувалася металургійна, вугільна промисловість, успішно розвивалася легка;- гострі проблеми мали місце в сільському господарстві, що стримувало розвиток економіки: роздрібненість сільських господарств і низький їх технічний рівень.