7.Економічна думка античного світу. Стародавній Рим - Катон, Гракхи, Варрон, Колумелла.

Катон (234-149 до н.е.) Трактат “Землеробство” узагальнює досвід і містить практичні рекомендації щодо ведення натурального рабовласницького гос-ва з певною ринковою орієнтацією. Он вважав землеробство за найліпше заняття. Для підвищення дохідності дає поради щодо облаштування гос-ва, орієнтації в ньому виробництва і праці рабів. Радить мати меньше обладнання. Не надає великого значення засобам вир-ва, але вилику увагу приділяє рабам і організації їх праці (суворо поводитись, сіяти ворожнечу між рабами). Вперше визначив категорії організації праці, продуктивності праці і технологічні категорії.

Брати Гракхі (162-133 до н.е.) опрацьовували проекти аграрних реформ , які полягали:

• відновлення та зміцнення землеволодіння;

• повернення збіднівших дрібних виробників до господарської діяльності;

• обмеження розмірів земельних ділянок, що можуть бути у розпорядженні одного господаря.

Варрон (116-27 до н.е.) У трактаті ”Про сільське гос-во” знайшло відображення зростання товарності рабовласницьких гос-в та їх перетворенні на гос-ва напівнатурального-напівтоварного типу. Показав, що розвиток рабовласницького вир-ва веде до його занепаду, який визначається широким використанням товарно-грошових відносин. Показав шляхи повернення до рабовласництва і відновлення натурального обміну.

Колумелла (1ст. н.е.) “Про сільське гос-во”-своєрідний огляд стану античного сільського гос-ва в період кризи рабовласництва. Запропонував цілу систему заходів для раціональної організації рабовласницького гос-ва. Прагнучи розробити принципи ефективної організації праці рабів, рекомендував запровадити поділ праці, спеціалізацію, використання кваліфікованої рабської праці, велике значення приділяє характеру відносин між паном і рабом. Засоби впливу на рабів: від в’язниці до жартів та розмови. Заперечував Варрону і доводив необхідність вільної праці з метою підвищення її продуктивності.

9.Розвиток феодального землеволодіння у період Середньовіччя. Середньовічне місто. Розвиток ремесла. Цехи.

Періодизація феодального суспільства: ранній феодалізм (V – Х ст.); розвинутий феодалізм (Х – ХV ст.); пізній феодалізм (ХV – ХVІІ ст.).

Принципи формування феодальної системи (основні риси):1) панування великої земельної власності та монополії на неї феодалів;2) селянин володіє статусом безпосереднього виробника, веде індивідуальне господарство на землі, наданій йому феодалом у тимчасове, або спадкове користування;3) позаекономічний примус, як форма залежності безпосереднього виробника від власника-феодала;4) рентні відносини включали сплату селянином феодальної ренти за використання землі. 5)становий характер суспільства та ієрархічна структура феодальної становості;6) станова неповноправність;7) домінування натурального господарства та дрібного виробництва;8) домінування аграрного сектору економіки;10) корпоративні форми організації господарства та відносин. Основна форма господарської організації – феодальна вотчина – сеньйорія, котра складалася з двох частин:а) домен – земля, господарство феодала;б) угіддя – селянський наділ, господарство. Виробництво в общині складало основу виробництва у вотчині (селяни повинні були обробляти землі феодала, а феодал не вмішувався у справи общини). Форми феодального землеволодіння та їх трансформація:1). Алод – вільно відчужувана індивідуально – сімейна земельна власність, тобто приватна (спадкова) власність на наділ общинної землі.2) Бенефіцій– умовна (тимчасова), неспадкова форма земельного володіння феодала, котра обумовлювалася виконання обов’язків (платежі і військова служба) а також терміном (як правило пожиттєвим).3) Феод– умовна, спадкова форма землеволодіння що передбачала поширення імунітетних прав феодалів різного ґатунку. Отже, феодалізація – це перетворення алоду у феод (лен), вілних общинників у залежних користувачів, утворення феодальної власності на землю та виникнення пануючих верств суспільства – феодалів, землевласників-воїнів. Причини виникнення західноєвропейських феодальних міст:1) прогрес аграрного господарства;2) 2-й поділ праці та його поглиблення;3) 3-й поділ праці (відокремлення торгівлі від ремесла)4) відновлення торгівлі зі Сходом;5) зацікавленість феодалів у додаткових джерелах доходів. Виникнення і утвердження групи купців які спеціалізувалися на внутрішній торгівлі;міграція із сільської місцевості (із світського або церковного помістя);утворення міст –комун у результаті комунальних революцій та здобуття ними права самоуправління. Господарство та економічні функції міста:функція експлуатації сільського населення на підставі економічних методів;функція трансформації;функція галузевої структуризації. Найпоширеніші галузі міського ремесла:а) текстильне виробництво (вовняні, лляні, шовкові тканини, центри: Фландрія і Півн. Італія, а з ХІV ст. – Англія);б) залізоробна галузь;в) зброярство;г) гірнича справа ;д) будівельна справа;е) суднобудування. Функції цехів:а) організація опору феодалам – світським і духовним;б) захист від конкуренції – зовнішньої і внутрішньої;в) організація кооперації – споживчої і збутової;г) організація взаємодопомоги – трудової і грошової;д) зберігання і передача у спадщину технологій і виробничого майна;е) охорона і захист власності. Характерні риси цехів: Основа існування цеху – цехові статути (документ, котрий узаконював і регламентував виробничий, духовний і моральний спосіб життя ремісничого колективу);Одиниця організаційної структури цеху – майстерня;Технічна основа цехового ремесла – ручне виробництво, без застосування поділу праці (спеціалізації). Переваги та недоліки цехів:Переваги:а) сприяння підвищенню якості продукції;б) забезпечення стандартизації продукції;в) сприяння стабілізації цін;г) виховання відповідальності за кінцевий результат;д) підготовка висококваліфікованих працівників;е) виховання організованості і дисципліни. Головним недоліком цехів вважається стримування ним НТП.