- •1. Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень".
- •2.Особливості розвитку господарства на стародавньому Сході.
- •3. Економічна думка стародавнього Єгипту та Месопотамії
- •5. Господарство античних країн
- •6. Економічна думка античного світу. Стародавня Греція - Ксенофонт, Платон, Аристотель.
- •7.Економічна думка античного світу. Стародавній Рим - Катон, Гракхи, Варрон, Колумелла.
- •9.Розвиток феодального землеволодіння у період Середньовіччя. Середньовічне місто. Розвиток ремесла. Цехи.
- •10. Трактати Лі Гоу, Мійосі Кійоюкі
- •11. Економічні ідеї Корану. Абу Юсуф, Ібн Хальдун
- •12. Економічні погляди Фоми Аквінського, Ніколи Орема та Георгія Пліфона
- •13. Особливості становлення феодальних відносин на українських землях. Розвиток ремесла і торгівлі.
- •14.Зародження економічної думки в Київській Русі. Єрмолай-Єразм та Іван Пересвєтов у Московській державі.
- •15. Первісне нагромадження капіталу та його особливості в різних країнах світу
- •17.Мануфактурний меркантилізм.
- •18.Іван Посошков та його книга "Про бідність і багатство''.
- •23. Промисловий переворот у країнах Західної Європи та сша
- •25. Особливості економічної терії д. Рікардо
- •32. Індустріалізація в країнах Західної Європи та сша у хіх ст.
- •33. Виникнення утопічного соціалізму. Томас Мор і Томмазо Кампанелла
- •35. Теоретичні проблеми "Капіталу" к.Маркса
- •36.Економічна модель соціалізму в працях Маркса і Енгельса.
- •37. Марксизм і сучасність
- •38. Друга технічна революція та її вплив на світове господарство.
- •40.Г.Госсен про основні принципи маржинального аналізу. Ж. Дюпюї, а. Курно, і. Фон Тюнен.
- •41.Австрійська школа маржиналізму. К.Менгер, ф.Візер, 0. Фон Бем-Баверк. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, є.Бем-Баверк, ф.ВІзер.
- •42.Кембрідзька школа маржиналізму
- •43.Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •44. Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
- •45.Виникнення національної економічної школи в Німеччині.
- •46.Нова історична школа в Німеччині.
- •47.Господарство Запорізької Січі
- •48. Міста та ремесла в Україні у хviii ст. Розвиток фінансової справи
- •49.Аграрна реформа на українських землях у хіх ст.
- •50. Промисловий переворот в Україні, його технічні та соціальні наслідки.
- •51.Економічні ідеї декабристів
- •53.О.І.Герцен, м.П.Огарьов, м.Г.Чернишевський та їх економічні погляди.
- •55.Економічна думка в Росії в іі пол. XIX -на початку XX ст.
- •56.Економічна думка в Україні в період підготовки та здійснення реформи 1861 року.
- •57. Ліберально-буржуазна екон. Думка в Україні в II пол. XiXст. (в пореформенний період)
- •58. Економічні погляди Подолинського.
- •59. Ліберальне народництво в Укр. П. Червінський т.Осадчий м.Левицький.
- •60. Політична економія в Україні в іі пол. 19 – поч. 20 ст. Та її еволюція.
- •62. Перша світова війна та її вплив на світове господарство. Версальська система.
- •64.Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та шляхи виходу з неї розвинених країн.
- •66.Економічна політика урядів Великобританії, Німеччини та Франції у 1930-х рр.
- •68.Військовий комунізм та неп у Радянському Союзі.
- •69. Новий індустріальний курс у срср
- •70.Економічні наслідки другої світової війни для різних країн світу.
- •71.План Маршалла та реформи л. Ерхарда. Німецьке „економічне диво”.
- •58.Революційно-демократична економічна думка в Україні в 2 пол. 19ст.
- •74.Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, п.Сраффа, н.Калдор.
- •79.Економічні реформи 1980-х рр. Рейганоміка і тетчеризм.
- •80."Ліве крило"лібералізму (фрайбурзька школа)
- •83. Теорія монополістичної та недосконалої конкуренції. Е.Чемберлін та Дж. Робінсон.
- •87.Соціально-економічні реформи доби „відлиги” в срср.
- •88.Соціально-економічна криза радянської системи в 1970-1980-ті рр. Спроби економічних реформ доби перебудови.
- •89.Основні етапи становлення та розвитку економічної науки в срср.
- •90.Радянська економiчна думка перехiдного перiоду. Методологiчнi дискусiї 20-30-х рр.
- •91.Розвиток економічної науки в срср та в Україні у 30-9о-х рр XX ст.
- •92.Розвиток світового господарства
- •93.Економічна інтеграція. Європейський Союз та інші інтеграційні об’єднання.
88.Соціально-економічна криза радянської системи в 1970-1980-ті рр. Спроби економічних реформ доби перебудови.
Починаючи від 1970-х років темпи економічного зростання почали знижуватися.Однією з найголовніших причин цього була амбітна політика керівництва СРСР, яка потребувала надпотужного військового потенціалу. До середини 1970-х років далися взнаки помилки радянського керівництва в соціально-економічній політиці. В легкій, харчовій промисловості було зосереджено лише 10% основних виробничих фондів, економіка не орієнтувалася на задоволення першочергових потреб людини. Основна частина промислового потенціалу припадала па важку індустрію, що призвело до вичерпання природних ресурсів. До того ж, у зв'язку з падінням народжуваності кількість зайнятих у народному господарстві не збільшувалася, а відтак зник головний екстенсивний фактор зростання виробництва. Отже, темпи зростання промисловості почали падати зі скороченням екстенсивних факторів — виснаженням природних ресурсів і зменшенням народжуваності.Ці питання розглядали передусім, як необхідність розв'язання теоретичних проблем політичної економії соціалізму та практичне застосування їх у господарській практиці, наголошуючи нагальність посилення прикладного характеру політичної економії соціалізму (І. Ястремський, О. Рубан, В. Ємченко, В. Черняк та ін.). У працях цього періоду стверджувалося, що роль економічної теорії не обмежується лише дослідженнями сутності економічних законів, вона має обґрунтовувати й «виробляти форми і методи їх використання» У межах дискусії щодо вдосконалення господарського механізму сформувалися певні точки зору, які базувалися на теоретичних узагальненнях місця та ролі товарногропювих відносин за соціалізму. Але такий підхід мав чимало обмежень, певне подолання яких у теоретичному плані відбулося лише наприкінці 1980-х років. Вважалося, що економічні перетворення ринкового типу можливі за умов повного (або майже повного) одержавления економіки. Адже всі теоретичні дискусії 1960-х -- першої половини 1980-х років щодо проблем соціалістичної власності залишалися на позиціях визнання державної (загальнонародної) власності на засоби виробництва як основи соціалістичної економіки, розглядаючи її як «фундаментальну економічну сутність соціалізму». Тому генеральним напрямом удосконалення господарського механізму в цей період став пошук шляхів створення такої господарської системи, яка б забезпечувала зростання ефективності планової економіки за збереження її основи — загальнонародної (державної) власності. В 1970-ті роки з'явилися й інші моделі вдосконалення господарського механізму, ґрунтовані на принципах збереження і навіть посилення директивних методів господарювання. Прихильники такого підходу орієнтувалися на активне використання економіко-математичних методів оптимізації економічних процесів та ЕВМ, запровадження у практику різноманітних автоматизованих систем управління (АСУ), зокрема автоматизованої системи планових розрахунків (АСПР), галузевих автоматизованих систем (ГАСУ), територіальних систем управління тощо. В Україні в цьому напрямі працювали В. Голіков, М. Міхно, О. Оніщенко та ін.
Першим кроком до кардинальних змін у радянській економіці можна вважати квітневий (1985) пленум ЦК КПРС, на якому нове керівництво країни, очолюване М. Горбачовим, проголосило курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни, що мав базуватися на прискоренні науково-технічного прогресу, технічній реконструкції народного господарства на базі новітніх досягнень науки та техніки, модернізації машинобудування, а на цій основі — й усього народного господарства, а також активізації «людського фактору». Проголошений курс не означав руйнування командно-адміністративної системи, а лише її «вдосконалення», виправлення певних «деформацій»; розвиток економіки, як і раніше, орієнтувався на витратний шлях, тож принести кардинальних позитивних змін був неспроможний. Проте вжиті на цьому етапі заходи (наведення елементарного порядку, зміцнення трудової й технологічної дисципліни, широка заміна керівників тощо) дали певний позитивний ефект: дещо зросла продуктивність праці, збільшилися капіталовкладення в соціальну сферу. На цьому тлі було розв'язано антиалкогольну кампанію, яка завдала колосального удару по державних фінансах (за деякими даними, збитки сягали 10 млрд крб щорічно).
Поступово у керівництва країни формувалося розуміння щодо необхідності серйозних перетворень, власне, зміни наявної в СРСР економічної моделі, які були підготовлені багаторічними економічними дискусіями, зокрема малопомітним у 1970-х роках напрямом удосконалення господарського механізму, що орієнтувався на перехід до ринкової економіки, із конкуренцією та вільним ціноутворенням за відсутності централізованого управління економікою та мінімальним втручанням держави в економічні процеси. Власне, у другій половині 1980-х років цей підхід ще не став підґрунтям реформування радянської економіки, але перші кроки на цьому шляху — прийняття законів «Про індивідуальну трудову діяльність» (1986 р.) та «Про кооперацію» (1988 р.), які з численними застереженнями легалізували дрібне приватне підприємництво, означали відхід від традиційного тлумачення соціалістичної економіки.Певні перетворення відбуваються й в аграрному секторі, але вони зводилися до перебудови системи управління в сільському господарстві (створено Держагропром). . Створення Держагропрому, який об'єднав практично всі міністерства та відомства галузі, не дало істотного ефекту в розв'язанні сільськогосподарських проблем: послабити гостроту продовольчої проблеми й забезпечити реальну самостійність колгоспів та радгоспів.Кризові явища в економіці поглиблювалися, а реформи не давали жодних позитивних зрушень.
В 1990 р. уряд СРСР розробив програму переходу до ринкових відносин під жорстким державним контролем, але вона не дістала підтримки Верховної Ради СРСР. Не була підтримана й більш радикальна програма групи Шаталіпа («500 днів»). Зрештою, Верховна Рада СРСР затвердила «Основні напрямки стабілізації народного господарства та переходу до ринкової економіки», втім ця програма не мала під собою твердого грунту й не могла дати позитивних результатів. Унаслідок цього всього криза радянської економіки поглиблюється. Непослідовна, безсистемна перебудова призвела до невідворотного розвалу радянської економіки та розпаду СРСР.