Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БІЛЕТИ (без 1 вопроса).doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
12.09.2019
Размер:
317.44 Кб
Скачать

4. Складіть модель корекційної-розвивальної програми з формування емоційної сфери дитини дошкільного віку.

1. Знайомство дитини з емоціями (радість, горе, гнів, страх, подив, здивування).

2. Формування вміння виражати ці емоції за допомогою казок, ігор, розповідей, етюдів, вистав.

3. Закріплення сформованих емоцій, їх відпрацювання, пояснення значення їх у житі.

БІЛЕТ № 6

1. Психологія юнацтва: професійне самовизначення, проблема сенсу життя. Криза переходу до зрілості.

Згідно сучасної вітчизняної вікової періодизації юнацький вік охоплює дві послідовні фази, з яких впродовж 15-18 років розгортається рання юність, а з 18 до 21 року триває власне юність. Для цього вікового періоду характерне завершення біологічного дозрівання організму та, відповідно, послаблення дії біологічного фактору на психіку юнаків. Юнацький вік є початковою стадією фізичної зрілості, що створює сприятливі можливості для фізичних та розумових навантажень представників цього віку. Однак фізична зрілість далеко не завжди супроводжується формуванням соціальної та психологічної зрілості (особливо стосовно акселератів) і тому поширені прояви інфантилізму серед представників ранньої юності. Неадекватну дитячість юнаків породжує випереджання темпів досягнення фізичної зрілості на противагу повільнішому формуванню соціальної та особистісної зрілості. Соціальна ситуація розвитку юнаків може розгортатися через три альтернативні (іноді поєднані) статуси - старшокласника, студента чи працюючого. Навчання юнаків у старшій школі здебільшого позитивно впливає на їх психіку, так як вони знаходяться в звичному середовищі на позиції старших, мають можливість подовжити процес вибору професії. Працюючі хлопці та дівчата отримують професійний досвід, певну матеріальну незалежність, однак цей статус не забезпечує найкращих надбань психічного розвитку, оскільки професійна діяльність зазвичай є малокваліфікованою і не престижною. Оптимальним статусом представників цього віку є студентство (за умов успішної адаптації до вузівського навчання та правильного вибору майбутньої професії) - юнаки-студенти отримують загальну та професійну освіту, шліфують свій інтелект, накопичують комунікативний досвід. Високі амбіції та життєва активність частини юнаків дозволяє їм поєднувати навчання в кількох ВНЗ або працювати, отримуючи вищу освіту. Криза 17 років виникає на гране звичного шкільного та нового дорослого життя. Перед юнаком стає питання самовизначення та самореалізації. Криза полягає у тому, що перед людиною стає відповідальність за майбутнє, з’являється страх перед дорослим життям.

2. Викладання психології в школі.

Учені стверджують, що психологія потрібна як предмет загальної освіти, оскільки вона формує цілісний світогляд дитини - вчить його взаємодії не лише з навколишньою дійсністю, але і з людьми і з самим собою. Для того, щоб психологія була введена як предмет, потрібно: 1) обґрунтування доцільності знайомства дітей з основами цієї науки; 2) визначення наукового змісту; 3) побудова учбової програми курсу: розподіл науково-навчального матеріалу по вікових паралелях; 4) написання підручників; 5) визначення методів і форм учбової роботи по предмету; 6) встановлення між предметних зв'язків нової учбової дисципліни із вже існуючими в цій паралелі; 7) обґрунтування системи змістовних і бальних оцінок по предмету, що вивчається; 8) створення методичних рекомендацій для викладачів цього предмета в школі; 9) підготовка кадрів - викладачів психології в середній освітній школі. Метою викладання психології в школі можна вважати оволодіння кожним школярем елементарною психологічною культурою, яка є необхідною частиною загальної культури. Реалізація мети вимагає рішення психолого-педагогических завдань, що забезпечують становлення особистості дитини: формування у школярів загальних уявлень про психологію як науку; надання дітям допомоги у відкритті внутрішнього світу людини; пробудження інтересу дитини до інших людей і до самого собі; розвиток інтелектуальної сфери(загальних і спеціальних здібностей, пізнавальній спрямованості і ін.); розвиток самосвідомості(почуття власної гідності, адекватної самооцінки); розкриття суті особової спрямованості (потреби, бажання, цілі, сенси, ідеали, ціннісні орієнтації); розвиток емоційної сфери (почуттів, переживань, настроїв і ін.); розуміння почуттів, настроїв, переживань інших людей. На уроках психології необхідно створити сприятливі умови для розвитку дослідницької спрямованості інтелектуальної активності учнів. З цією метою можна використати такі, наприклад, активні методи навчання: обговорення рефератів; захист учнівських проектів; ділові ігри; проблемні бесіди(дискусії); вікторини; "мозковий штурм" пропонованих учителем проблем або питань; використання комп'ютерів і ін.