76. Розкрийте сутність грошових реформ, назвіть та охарактеризуйте її види.

Грошова реформа є складним еталоном антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

Враховуючи мету проведення та глибину перебудови державою наявної грошової системи реформи поділяються на два типи: повні (структурні) та часткові.

Повні (структурні) грошові реформи передбачають насамперед структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин, а також впровадження в обіг нової грошової одиниці.

Реформа часткового типу – це реформи, при проведенні яких реформуються окремі елементи грошової системи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісій.

Грошові реформи часткового типу мають кілька різновидів:

1. Реформи формального типу – зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої.

2. Деномінацій ні реформи проводяться шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням. У наслідок деномінації маса грошей в обігу відповідно зменшується і відбувається укрупнення масштабу цін.

• За характером обміну старих грошей на нові виділяють грошові реформи:

1. Неконфіскаційні реформи полягають в тому, що для всіх економічних суб’єктів, уцінка запасу грошей, доходів і цін, здійснюється за єдиним співвідношенням обміну грошей, тобто не залежно від того чи це готівкові запаси або безготівкові.

2. Конфіскаційні реформи (“шокові” реформи) передбачають здійснення комплексу явних або прихованих заходів конфіскаційного характеру:

   • встановлення ліміту на обмін банкнот;

   • замороження (повне або часткове) депозитів населення та суб’єктів господарювання;

   • тимчасове припинення валютно-обмінних операцій;

   • встановлення обмеженого терміну обміну грошей;

   • обмін грошей звичайно проводиться за регресивною шкалою (до повної межі старі грошові знаки обмінюються на нові у відношенні один до одного, а далі – зі знижувальним коефіцієнтом).

• За порядком ведення в обіг нових грошей розмежовують:

1. Одномоментні реформи строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів. Протягом даного терміну технічно можливо обміняти ставі гроші на нові, але в невеликих обсягах. Короткий термін обміну грошей встановлюється для того, щоб власники великих запасів грошей не встигли їх обміняти.

2. Реформи паралельного типу передбачають, що випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обміном старих знаків, і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно.

За характером впливу на курс національної валюти порівняно з іноземною валютою грошові реформи поділяються на:

1. Девальвація – знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою. Вона стимулює експорт, робить його дешевшим. Проте імпорт дорожчає, що призводить до зниження внутрішнього попиту. Для населення девальвація має одночасно і негативні наслідки значне подорожчання імпортних товарів та зростання цін. Причиною девальвації є інфляція та хронічний дефіцит платіжного балансу.

2. Ревальвація – підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних валют. Головна причина ревальвації – наявність дефіцитів у партнерів даної держави. Ревальвація спричиняється великою валютною спекуляцією та значним фінансуванням у рамках допомоги з боку міжнародних валютно-кредитних організацій, оскільки збільшується пропозиція іноземної валюти.

77. Охарактеризуйте сутність валюти та її класифікація.

Валюта – це будь-які грошові кошти, формування і використання яких прямо чи опосередковано пов’язане із зовнішньоекономічними відносинами.

Валюта класифікується за багатьма критеріями.

• Залежно від країни емітента валютних коштів валюта поділяється на: національну, іноземну, міжнародну (регіональну).

Національна валюта – це встановлений законом платіжний засіб певної країни, що емітується національною банківською системою. Національна валюта є основою національної валютної системи. Наприклад, для Росії – це кошти, номіновані в рублі, для України – у гривні, для США – долари.

Іноземна валюта – це грошова одиниця, що емітується банківською системою інших країн.

Міжнародна (регіональна) валюта – міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, що емітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонує за міждержавними угодами.

• Щодо валютних запасів країни розрізняють резервну валюту.

Під резервною валютою розуміють іноземну валюту, у якій центральні банки інших держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньо-торгівельними операціями та іноземними інвестиціями.

• За режимом використання валюти поділяються на: конвертовані та неконвертовані.

Конвертованість національної грошової одиниці – це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод загально обмінювати її на іноземні валюти і навпаки.

Таким чином, неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обмінювати на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввезення та вивезення жорстко обмежується. В свою чергу конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон.

• За повнотою конвертації:

Повна конвертованість, за якої здійснюється вільне (без жодних обмежень) використання національної валюти для всіх категорій суб’єктів підприємництва (юридичних та фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) на будь-які цілі.

Часткова конвертованість, за якої вводиться певні обмеження на обмінні операції. Обмін національної валюти на іноземну дозволяється тільки за певними видами операцій.

Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів – внутрішньою. Режим зовнішньої конвертованості сприяє припливу у країну іноземної валюти.

78. Назвіть види валютних курсів та охарактеризуйте їх.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс необхідний для:

• під час купівлі-продажу валюти у зв’язку з експортом та імпортом товарів чи послуг;

• для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

• при наданні кредитів та здійсненні інших зовнішньоекономічних операцій.

Валютний курс можна класифікувати за різними ознаками.

• За способом фіксації:

1. Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного)паритету, який підтримується державними валютними органами.

2. Плаваючий валютний курс самостійно (вільно) формують на валютний біржах (ринку) від впливом попиту і пропозиції. Однак плаваючий валютний курс мають тільки провідні валюти – долар США, англійський стерлінг, японська єна та деякі інші.

3. За змішаного валютного курсу держава вибирає валютний режим з урахуванням конкурентної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого “курсового валютного коридору” – встановлення мінімального і максимального значення відхилення валютного курсу.

79. Дайте характеристику валютному ринку та операціям, що на ньому здійснюються.

Використання валюти для обслуговування зовнішньоекономічних відносин надає останнім специфічної форми валютних відносин. За своїм економічним змістом валютні відносини – це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств різних країн і обслуговуються валютою.

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продавати та купувати валюту. Такий ринок заведено називати валютним.

За своїм економічним змістом валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об’єкти і суб’єкти, попит і пропозицію та ціну.

Об’єктом купівлі-продажу на валютному ринку є валютні цінності, іноземні – для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні – для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту.

Суб’єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які “зводять” продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти.

Під валютними операціями розуміють будь-які платежі, пов’язані з переміщенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку.

Класифікація операцій валютного ринку:

• За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:

Касові операції полягають у купівлі-продажу валюти за умови поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання

Строкові операції полягають у купівлі-продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні.

Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформлюються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами.

• За механізмом здійснення операцій:

Форвардні операції полягають у купівлі-продажу валюти двома суб’єктами з наступним передаванням її в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту.

Ф’ючерсні операції полягають в тому, що два контрагенти зобов’язуються купувати або продавати певну суму валюти в певний час за курсом, установлений в момент укладання угоди (купівлі-продажу ф’ючерсного контракту). Відмінність їх від форвардних операцій зводиться до такого: вони здійснююся тільки на біржах, під їх контролем, а форма й умови контрактів чітко уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс).

Валютний опціон – особлива угода, яка укладається між учасниками, що дає одному з них право (але не обов’язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така угода називається опціоном.

Валютний своп – це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну й ту саму валюту.